6574
Куди діваються вундеркінди?
За деякими оцінками, 20-30% дітей, які проживають в тій чи іншій країні, є обдарованими - тобто помітно випереджають однолітків з різних аспектів інтелектуально-творчого потенціалу. Виявлення таких дітей та створення умов для реалізації їх здібностей в Україні проголошено справою державної ваги. Та й самі батьки чимало стараються, відшукуючи всі доступні засоби, щоб розпалити в улюбленому чаду іскру божу і забезпечити йому краще майбутнє. Але навіть виявлена обдарованість в дитині дуже часто розсіюється, коли вона потрапляє в освітній конвеєр молодшої та середньої школи, причому деколи не без участі батьків.
За останні роки в Україні сформувалося покоління молодих батьків, які піклуються про всебічний розвиток своїх нащадків з найніжнішого віку. Про це свідчить зростаюча популярність всіляких центрів раннього розвитку і дитячих академій, куди малюків беруть з пелюшок в буквальному сенсі слова. "За п'ять років кількість малюків у нас подвоїлася, - розповідає Ірина Кужель, керівник Центру раннього розвитку "Перші кроки". - При цьому все більше приводять зовсім маленьких діток. У минулому році 80% нової групи складали діти у віці шести місяців".
Безумовно, не можна засуджувати прагнення батьків якомога раніше розкрити потенціал дитини, забезпечити їй кращі умови для всебічного розвитку, нехай навіть якщо з їхнього боку це підсвідома компенсація за недоотримані в свій час можливості. Зрештою, ці зусилля дають певний результат. "При такій опіці з боку батьків і кваліфікованих педагогів не дивно, що діти розвиваються швидше. Вони швидше вчаться читати і рахувати, краще висловлюють свої думки і почуття, впевненіше спілкуються з дорослими та однолітками. У підсумку таланти малюків розкриваються набагато раніше. Часто вже на порозі шкільного віку можна зрозуміти, в чому він обдарований, і в якому напрямку варто просуватися активніше", - говорить психолог Олена Гончар.
Однак вітчизняні школи не готові до прийому першокласників з такою диференціацією підготовки. "У нашій країні школа - це конвеєр, який не розрізняє індивідуальностей, не бажає визнавати, що у кожної дитини свій темп розвитку і свої задатки до сприйняття інформації. Всіх валять в одну купу, і з цією купою вчителю впоратися дуже важко. Ця проблема і раніше стояла гостро, але з припливом діток, з якими встигли попрацювати за новими педагогічними методиками, ситуація ще більше ускладнилася. Такі діти не відкривають на уроках для себе нічого нового, їм нудно. Якщо дитина до того ж обдарована, то школа не просто не підтримає її таланти, а навпаки, поступово вб'є в ній тягу до знань", - констатує Олена Гончар.
У розвинених країнах цю проблему вирішують шляхом диференційованого навчання. Наприклад, американська педагогічна доктрина будується на твердженні, що обдаровані діти будуть відчувати дискримінацію через орієнтацію освітнього процесу на "середнього" учня і зайву уніфікацію програм, що погано враховують індивідуальні можливості засвоєння знань і творчі здібності школярів. Тому, починаючи з першого класу, дітей розбивають на групи, виходячи з їх рівня дошкільної підготовки, природних інтелектуальних і психологічних схильностей. Для цього вони проходять кілька видів тестів: національний тест на готовність до школи, тести на вимірювання інтелекту, оцінку соціального розвитку та на лідерство. Через рік-два навчання в школі тестування повторюється, і склад груп відповідно коригується. В Україні, як відомо, рівно рік тому парламентарії, щоб уникнути дискримінації, заборонили перевірку знань і умінь дітей при прийомі до першого класу.
За словами експертів, на практиці ця заборона мало посприяла запобіганню маніпуляцій з улаштовуванням малюків у школи, зате здорово завадила педагогам формувати класи, хоча б виходячи з загального рівня підготовки майбутніх учнів. Побоюючись нажити собі зайві проблеми, більшість шкільних адміністрацій сьогодні не намагаються з'ясувати потенціал навіть вже зарахованих дітей.
І тут оголюється серйозна проблема. Говорячи про необхідність виявлення сторін дитячої обдарованості та їх розвитку, педагоги (і українські, і закордонні) мають на увазі радше гуманістичний, особистісно-орієнтований підхід і реалізацію права кожної дитини на розвиток своїх здібностей. Складно собі навіть уявити вживання протилежного поняття - "бездарні діти". У той же час, батьки часто схильні плутати поняття обдарованість з геніальністю, яка у їхнього чада якщо не очевидна, то обов'язково проявиться, варто лише створити для нього кращі умови - якщо не влаштувати дитину в школу, "де солідні батьки своїх вчать", то хоча б не допустити, щоб він потрапив у клас, "де одні дебіли".
Це зводить нанівець спроби диференційованого навчання в школах (наприклад, розподіл учнів по класах залежно від їх академічної успішності) і дитсадках. "Це закладено в нашому менталітеті. Кожен батько хоче, щоб його дитина вчилася з най-най, не бажаючи при цьому чути, що вона не дотягує. І так відбувається з перших років життя діток. Навіть відвідуючи дошкільні заклади, мами наполягають на тому, щоб їхніх малюків записали в групи зі старшими, незважаючи на рекомендації педагогів і навіть здоровий глузд", - розповідає Ірина Кужель.
"Небагато батьків готові наступити на горло власним амбіціям і погодитися з порадами педагогів. І даремно. Потрапляючи в більш сильні групи, дитина не те, що не підтягнеться, вона може втратити будь-який інтерес до навчання і зневіритися у власних силах", - вважає Олена Гончар. На її думку, будь-які спроби ввести диференційоване навчання, швидше за все, будуть вітати тільки батьки обдарованих діточок. Решта сприймуть його в штики і будуть боротися за допомогою хабарів.
Божена Столярчук
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
