3492
Навіщо російські журналісти їдуть працювати в Україну
Популярний коментатор "НТВ-Плюс" Юрій Розанов оголосив, що з осені цього року їде працювати на українські телеканали "ТРК Україна" і "Футбол". Раніше в цьому році до Києва перебрався медіаменеджер Леонід Бершидський - запускати сайт Forbes.ua. Все більше російських журналістів приймають пропозиції про роботу в Україні, пояснюючи це більшою свободою і жвавістю цього ринку ЗМІ.
Першим про перехід Розанова на ТРК "Україна" розповів головний редактор спортивних каналів "НТВ-Плюс" Василь Уткін, пояснивши, що "пропозиція, звичайно, зроблена за мотивами нашої роботи на Євро". У червні 2012 року Уткін і Розанов коментували матчі чемпіонату Європи на українському телеканалі "Футбол", засновником якого якраз є ТРК "Україна". Сам Розанов пізніше у відповідях на запитання глядачів на Sports.ru розповів, що керівництву українських телеканалів сподобалося з ним співпрацювати, і що першу пропозицію про роботу йому зробили відразу після Євро, одначе тоді він не розцінював її всерйоз.
Якщо судити з запису Розанова, однією з причин, чому він у підсумку прийняв пропозицію про роботу, стало "повне взаєморозуміння з 'тамтешнім' керівництвом". Журналіст, втім, поспішив зауважити, що у нього немає ніяких претензій до його нинішнього керівництва, і що він сподівається повернутися в майбутньому на "НТВ Плюс". Одначе набагато важливішою причиною для нього, судячи з блогу, стала можливість "перемкнутися" і "перезарядити батарейки" на новому місці. Розанов з сумом зазначив, що почав втомлюватися на своїй нинішній роботі, між тим як український досвід роботи на Євро був для нього дуже вдалим. Мабуть, все через той же "ефект новизни".
Переїзди російських журналістів в Україну стали останнім часом майже звичною справою. Так, мало кого здивував переїзд в Україну одного з головних російських медіаменеджерів - Леоніда Бершидського. У російській друкованій журналістиці Бершидський перепробував багато чого, беручи активну участь у створенні "Ведомостей", Forbes, Newsweek, SmartMoney і Slon, і не раз намагався з медіабізнесу піти - то в інвестиційну компанію ("Кит Фінанс"), то в видавництво ("Ексмо"). Одначе восени 2011 року Бершидський повідомив, що його покликали консультантом в український журнал "Фокус" - спочатку він збирався суміщати періодичні поїздки в Київ з роботою в "Ексмо". Проте вже в середині листопада Бершидський оголосив про відхід з видавництва та про початок роботи над новим проектом.
Через півроку стало відомо, що Бершидський займається запуском сайту українського Forbes. Медіаменеджер перебрався до Києва і став мало не головним апологетом українського медіаринку в російських ЗМІ і соцмережах. У розпал звільнень, закриттів і перестановок в російських медіа на порталі Colta вийшла показова стаття "FAQ для потенційних медіаемігрантів". У ній Бершидський пояснював журналістам, які з ускладненням ситуації в російських ЗМІ стали все частіше задивлятися на більш вільних сусідів, особливості українського ринку. У числі головних плюсів роботи в Україні Бершидський назвав велику свободу і жвавість в місцевих ЗМІ. Наявність цензури та замовних матеріалів Бершидський підтвердив, але відзначив, що на собі він ніякого тиску не відчуває, і самоцензури від нього в Києві, на відміну від Москви, ніхто не вимагає. А от розуміння своєї суспільної місії, за словами медіаменеджера, в українських журналістів значно ясніше - а значить, там є "можливість продовжувати чесно робити свою справу, не випадаючи зі звичного мовного середовища".
Скептики можуть пояснити слова Бершидського недостатньою обізнаністю і невеликим досвідом, одначе його думку про більшу свободу слова в українських ЗМІ підтверджував раніше і головний редактор друкованої версії місцевого Forbes Володимир Федорин, який перебрався до Києва на початку 2011 року. У коментарі "Ленте.ру" Федорин пояснював більш вільне життя українських журналістів тим, що в Україні "набагато більш конкурентний політичний ландшафт на відміну від Росії, в якій встановлено режим персоналістської диктатури".
Ще одним важливим фактором, який згадав Федорин у зв'язку з інцидентом в грузинському Forbes, де власник зняв матеріал всупереч волі головного редактора, є відносини редактора з видавцем. Зокрема, у контракті Федорина прописаний принцип невтручання видавця в редакційну політику, і ситуація з видаленням матеріалу за волею власника там менш імовірна. Фактор тим більш важливий для російських журналістів, які з тривогою спостерігають за випадками втручання інвесторів у справи підконтрольних їм ЗМІ, що почастішали.
Серед мінусів роботи в Україні журналісти називають маленький обсяг рекламного ринку - так, обсяг реклами в українських журналах в 2011 році склав близько 110 мільйонів доларів. Звідси і скупіші бюджети ЗМІ при несильно менших зарплатах журналістів, і нестача якісних видань, зроблених за західними зразками. Тим не менш, очевидно, що ця ситуація починає поступово змінюватися: про це говорить успішний запуск Forbes з додатками, що додалися пізніше, ForbesWoman і ForbesLife, вихід на український ринок журналу Esquire навесні 2012-го, а також підготовлюваний запуск сайту Forbes.ua і журналу Vogue.
Перша хвиля
Втім, досвід Федорина, Бершидського і Розанова все одно варто поки розглядати як тимчасову альтернативу їх діяльності в російських ЗМІ, а їх самих - як російських журналістів. Іншим шляхом пішли журналісти типу Савіка Шустера та Євгена Кисельова, які за кілька років еміграції перетворилися на повноцінних представників українських ЗМІ.
Савік Шустер, хоч і журналіст міжнародний (з досвідом роботи в Newsweek, Der Spiegel, La Repubblica), провів більш яскраві роки в Москві - створив і очолив місцеве бюро радіо "Свобода", потім вів на НТВ програми "Третій тайм", "Герой дня" і "Свобода слова". Остання була закрита Володимиром Кулістіковим відразу після вступу на посаду гендиректора каналу, і Шустер, провівши на НТВ ще кілька місяців, перебрався восени 2005 року в Україну, де відродив передачу. Потім Шустер протягом декількох років переходив з одного великого каналу на інший, а тепер веде передачу "Шустер live" на головному телеканалі країни - "Першому національному". Сьогодні Шустер - один з найбільших суспільно-політичних телеведучих в країні, а з минулого тижня ще й заслужений журналіст України.
Якщо Шустер хоча б робив спробу повернутися на російський медіаринок (після двох випусків його передача "Прямий ефір із Савіком Шустером" на РБК була закрита через небажання російських політиків приходити на телеканал Михайла Прохорова), то Кисельов повертатися в Росію, судячи з усього, не планує і всім допитливим постійно нагадує, що він тепер "український журналіст". Кисельова в Україну запросив в 2008 році Володимир Гусинський - керувати інформаційною службою телеканалу TVi. Коментуючи своє призначення, Кисельов зазначив, що свобода слова є "основним позитивним чинником в роботі журналіста в Україні" і що, якби не було там "позитивної, доброзичливої атмосфери", він би туди не приїхав. Від роботи головного редактора він через рік відмовився, пояснивши це тиском на TVi з боку одного з акціонерів, зате закріпився в ролі ведучого програми "Велика політика з Євгеном Кисельовим" на найбільшому приватному телеканалі "Інтер". Як пояснював це в одному з інтерв'ю Володимир Познер, і Шустер, і Кисельов виїхали в Україну "тільки тому, що не могли працювати в Росії". Не дивно, що Кисельов не збирається повертатися - в Росії його послідовно позбавляли посади керівника у великих ЗМІ від НТВ, ТВ-6 до газети "Московские новости", а в Україні він, як і Шустер, став впливовим телеведучим.
Цікаво, що і Шустера, і Кисельова в Україні часто звинувачують у надто великому впливі на громадську думку: то в занадто великій підтримці опозиції, представників якої вони кличуть у свій ефір, то в русофобстві, то у виконанні політичного замовлення правлячої партії. До речі, саме з Шустером і Кисельовим як з головними суспільно-політичними тележурналістами країни Віктор Янукович обговорює свої підсумки року, як Медведєв і Путін обговорюють їх з керівниками трьох головних кнопок. Не дивно, що таке привілейоване становище російських "гастарбайтерів" добряче злить багатьох українських журналістів і громадських діячів.
З історій декількох попередніх або остаточних журналістських переїздів в Україну переваги тамтешнього ринку ЗМІ стають очевидні: свобода слова, причому як на рівні меншого тиску з боку влади, так і на рівні меншої норовливості власників ЗМІ; зміна обстановки і шанс створити щось з нуля на більш порожньому ринку; реалізація себе не просто як редактора або телеведучого, але і як журналіста з суспільною місією; нарешті, просто можливість працювати своєю рідною мовою для журналістів, яких з різних причин витіснили з Росії. Одначе точно так само очевидний і один з головних недоліків українських ЗМІ: спроба компенсувати нестачу професіоналів не стільки вирощуванням власних кадрів, скільки запрошенням більш досвідчених журналістів з-за кордону. Що вже казати про очевидність нестачі російських ЗМІ, умови роботи в яких поступово складаються так, що все більше журналістів починає замислюватися про переїзд до більш вільних сусідів.
Єлизавета Сурганова
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
Також за темою
Ціни на авіаквитки до Азії різко зросли через війну в Ірані
Біткоїн не зможе витіснити золото — інвестор
Tesla запатентувала систему для кращого гальмування
BYD тестує 1,5-мегаватну зарядку для електромобілів
OpenAI презентувала нову модель GPT-5.3 Instant — що змінилося
Microsoft може запустити підписку Microsoft 365 E7 за $99 на місяць
