1506
Стерпіти все
9 серпня прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив про те, що українці багато терпіли і терплять. Зокрема, і "рідну" владу. Втім, з таким підходом терпіння українців може скоро вичерпатися.
Приклад прем'єрського красномовства
Виступи Миколи Азарова заворожують. Коли глава Кабміну намагається говорити українською мовою, він волею-неволею народжує афоризми і нові політичні терміни. Так, з його легкого язика в лексиконі українця з'явилося слово "кровосісі". Втім, літнім людям мови даються нелегко, а тому прагнення українського прем'єра здолати нерідну мову можна було б вважати похвальними, якби не одне "але". Своєю рідною мовою Азаров теж виступає майстром афоризмів і нісенітниць.
Один з них народився у прем'єра 9 серпня під час відвідин головою уряду міста Шостка на Сумщині. "У наших людей ще дуже багато терпіння. Здавалося б, воно повинно давним-давно закінчитися, а вони ще терплять, терплять "помаранчевих", терплять чорт знає кого, і нас терплять", - заявив там Азаров. Сміливі слова, особливо в умовах падіння рейтингів і Партії регіонів, і їхніх опонентів. Взагалі, в умовах, коли кількість громадян, готових не піти на вибори і кількість тих, хто не готовий голосувати за жодну з політичних сил, перевищує кількість симпатиків будь-якої з політсил, робити такі заяви - мінімум лестити собі і навіть своїм опонентам. Втім, Азаров сказав те, що сказав. Безумовно, ці його слова можна пов'язати з іншими, сказаними ним у той же день на зустрічі зі своїм в'єтнамським колегою Нгуен Танг Зунгом. "У нас дуже толерантна країна. У нас, слава Богу, немає ніяких конфліктів на національному ґрунті, і наші люди дуже доброзичливо ставляться до багатьох національностей, які працюють у нас в Україні", - зазначив Азаров на зустрічі з в'єтнамським прем'єр-міністром. Але терпимість до Іншого зовсім не те, що терпимість до Несправедливості і готовність зносити всі "тяготи і втрати", які тобі з лишком надає рідна влада. І зовсім не важливо, які кольори на прапорі правлячої партії. Тим більше, що нинішній парламент показує - ці кольори, як і самі партії, нічого не варті. Суть у всіх одна і виражається вона в мільйонах гривень, виведених в офшори. Перша позиція Кіпру в списку інвесторів в українську економіку не означає, що ця маленька європейська держава спить і думає, як би ще свої гроші проінвестувати в далеку східноєвропейську країну. Це почесне перше місце просто показує, який з офшорів найпопулярніший. Кіпр, так вже історично склалося ще з часів СРСР, коли була підписана угода про уникнення подвійного оподаткування, і став тим самим популярним офшором.
За всю історію України жодна з політичних сил так і не скасувала угоду про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром, що сприяло виведенню грошей з країни, фактично - крадіжці ресурсів. І не можна сказати, що українці про це не знають. Але як і раніше вони дисципліновано ходять на дільниці і віддають свою голоси за ті або інші політсили, що складаються найчастіше з "ветеранів" української політики. Незважаючи на розкрадання країни, на розгул і вседозволеність мажорів-вбивць, на згортання найважливіших цивільних свобод, на подорожчання всього і вся, українці на виборах все одно керуються збитковим принципом вибору меншого з двох зол, а не вибору чогось іншого і кращого. Втім, українці протестували, і акції протесту лякали владу. Але, очевидно, не настільки, щоб переконати владу припинити "експерименти" з виявлення порога терпіння українців.
Пробуючи на міцність
Судячи з недавніх ініціатив керівництва України, слова Азарова - не просто обмовка. Приміром, набив оскому мовний закон, який електорат "регіоналів" не задовольнив, а опозиціонерів так взагалі обурив до глибини душі. Цей документ дуже розпливчастий. "Регіонали" не виконали своєї обіцянки - російська мова не друга державна. Разом з тим, як "регіональна" російська мова, з одного боку, зашкодить розвитку української, а з іншого - народ своїми діями все-таки доводить, що мовне питання - не більш ніж передвиборчий піар "Регіонів". Прекрасний приклад - в Одесі більшість все ж віддає своїх дітей в україномовні школи. Причина - дитина повинна знати державну мову своєї країни. І ніхто ніколи не відмовиться від вивчення української мови, тим більше, якщо це обіцяє перспективи в кар'єрному зростанні на держслужбі.
Але українці дозволили себе зіштовхнути лобом, проігнорувавши доволі цікаві факт. Так, після того, як закон прийняли у Верховній Раді і почалася голодовка під Українським домом, Партія регіонів прийняла набагато більш болючий для країни закон, яким "приховувала" тендери від очей сторонніх. За оцінками експертів цей закон може коштувати країні близько 300 мільярдів гривень щорічно. Але народ-богоносець цього не помітив. Як випустив з уваги і скорочення витрат на захист українців в суді і збільшення витрат на Генеральну прокуратуру України. На наступний день після того, як президент України Віктор Янукович підписав скандальний закон, він залишив розчерк свого пера під ще одним цікавим документом, а саме - законом, що дозволяє збір з низки підприємств податків "авансом". Але ні акцій протесту з цього приводу, ні виступів політиків від опозиції поки немає. Хоча цей закон якраз таки може серйозно торкнутися більшості жителів України. Наприклад, законом вводиться щомісячна авансова сплата податку на прибуток для підприємств з доходом від 10 мільйонів гривень. Змінами також вводиться ставка податку в розмірі 5% (замість діючих 15%) на доходи у вигляді дивідендів від іноземних джерел, які включаються в загальний річний оподатковуваний дохід платника податку (маленький подарунок олігархам). Нововведення цього закону фактично стирають грань між великим і середнім бізнесом, що навряд чи добре позначиться на економіці. Але де акції протесту? Де обурення "бізнесменів"? Де ті, хто затівав Податковий майдан? Гуманітарні баталії сумнівної доцільності поки важливіші.
Втім, "ця музика" не буде "тривати вічно". Все більше українців сьогодні усвідомлюють, що з кожним днем цивільних свобод все менше. А це - тривожний сигнал для влади. Тим більше, восени прогнозують черговий спад економіки. Все тривожніше звучать прогнози з приводу майбутнього гривні і неясно, що ж буде після виборів. Примітно, що український виборець радикалізується, про що свідчать збільшені рейтинги ВО "Свобода" і Комуністичної партії України. В таких умовах говорити про терплячість українського народу надто самовпевнено. Часи, коли Феофан Лебединцев в листі Тарасу Шевченко писав: "а народ бідний терпить і сльози нишком витирає" минули. І навряд чи варто загравати з терпінням народу. Останньою краплею може стати будь-який черговий "перегин" палки, будь то вбивство чи побиття "мажором" кого-небудь або навіть просте підвищення тарифів.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
Також за темою
У Податковій розповіли, хто може не подавати річну декларацію
Наскільки подорожчав за 10 років популярний автомобіль Toyota Corolla
Держстат показав, як змінювались ціни на продукти, компослуги та транспорт в лютому 2026 (інфографіка)
В Україні зросла кількість заброньованих айтівців: кого бронюють найчастіше
Категорія D: як отримати право керувати автобусом
10 професій, які найбільше піддаються впливу ШІ
