5607
Як вирішити проблеми з кредитом
— Кредит&Депозит
Прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, валютні ризики, непомірні відсоткові ставки і неустойки, співвідношення боргів та пені, зміна умов кредитних договорів - все це заплутує українців, які ризикнули звернутися до фінансових установ за оформленням кредиту. Експерти "Судово-юридичної газети" вирішили роз'яснити читачам спірні питання кредитних правовідносин на підставі постанови ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 (далі - Постанова №5).
Криза кредиту не завада
Один з наших читачів звернувся в суд з позовом про розірвання кредитного договору у зв'язку з настанням фінансової кризи і неможливістю з цієї причини оплачувати кредит згідно з договором. Позивач апелював різким стрибком валютного курсу та призупиненням виплати зарплати у нього на виробництві.
При вирішенні спорів про розірвання кредитного договору з посиланням на світову фінансову кризу суд повинен враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК України. Справа в тому, що закон пов'язує можливість розірвання договору не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ЦК: 1) якщо в момент укладення договору сторони виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться; 2) зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.
Тому самі по собі зростання або коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК, оскільки це стосується обох сторін договору.
Позичальник за належної передбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти і її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
При цьому слід зазначити, що, згідно з Постановою №5, суди повинні з'ясувати виконання банками або іншими фінансовими установами положення ст. 11, 18, 21 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також п. 3.8 правил надання споживачеві банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту №168 від 10.05.2007 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності). Цими документами передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за договором несе споживач.
Платити все одно треба
Дуже часто при судових позовах з кредиторами боржники повністю поглинені розглядами і, очікуючи судового рішення, перестають вносити виплати за кредитним договором, що є великою помилкою.
Наявність судового розгляду зовсім не припиняє правовідносин сторін кредитного договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Тому слід пам'ятати, що в разі програшу боржника в суді кредитор буде мати повне право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Згідно з цією нормою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Наявність виконавчого припису нотаріуса, вчиненого за невиконання умов кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання також не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Припис не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом та пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.
Третейські суди залишились осторонь
За наявності в кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд повинен враховувати положення п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про третейські суди" №1701-IV від 11.05.2004. Згідно з цією нормою, справи про захист прав споживачів, в т. ч. споживачів послуг банків (кредитних спілок), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності згаданого третейського застереження неприпустимо залишати без розгляду позовну заяву споживача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК. Більше того, такі заяви підлягають розгляду та за наявності з цього приводу рішення третейського суду, ухваленого поза межами його компетенції. При цьому, відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів", банк не є споживачем. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (ст. 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
Апетити колекторів можна приборкати
Найчастіше при передачі банками матеріалів боржників колекторським компаніям колектори пред'являють вимоги про стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом і невідповідних штрафних санкцій. І якщо борг і відсотки справедливо треба віддавати, то вимоги про стягнення неустойки, що перевищує суму кредиту більш ніж в 5-10 разів, щонайменше, абсурдні.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (пені), якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, які мають істотне значення, може бути зменшений за рішенням суду.
Такими обставинами можна вважати рівень виконання боржником зобов'язань, його майновий стан, інші інтереси сторін, які заслуговують уваги (наприклад, відсутність для позивача негативних наслідків через прострочення виконання зобов'язання). Крім іншого, суду слід надати реальне співвідношення основного боргу і неустойки. При цьому слід пам'ятати, що суд хоч і має право, але не зобов'язаний застосовувати цю норму. Але якщо різниця буде значною, суд обов'язково візьме це до уваги. Як свідчить аналіз судової практики, в окремих випадках суди не зменшують розмір неустойки. При судовому позові з колекторами слід пам'ятати, що винесення рішення у такій справі не передбачає розірвання кредитного договору. Якщо оплата за кредитом не здійснюється, колектори будуть продовжувати нараховувати штрафні санкції.
За кордон - можна!
Нерідко банки або колекторські компанії для забезпечення 100% повернення боргу за кредитним договором звертаються до суду з заявою про забезпечення позову про заборону виїзду відповідача за межі України. Згідно з Постановою №5, такий позов не може бути задоволений, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК, суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 152 ЦПК), оскільки, відповідно до ст. 33 Конституції України, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.
Питання про тимчасове обмеження права виїзду за межі України вирішується лише при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 377-1 ЦПК, зокрема, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
В односторонньому порядку не можна
Нерідко банки незаконно нараховують пеню за валютними кредитами без дотримання умов її розрахунку, необґрунтовано збільшують розмір штрафних відсотків і відсоткової ставки за кредитними договорами. Банкіри сміливо користуються тим, що більша частина позичальників, як правило, покірно виконують умови кредитного договору і платять за заявленою відсотковою ставкою, не задаючи зайвих питань.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського внеску та кредитного договору в односторонньому порядку" №661-VI від 12.12.2008 передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Крім того, умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно з Постановою №5, при вирішенні спорів про правомірність підвищення відсоткової ставки суди повинні керуватися тим, що цей закон вступив в силу 10.01.2009. Таким чином, відповідно до принципу незворотності дії законів у часі, всі рішення банків про підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10.01.2009 (згідно з рішенням КСУ №1-рп/99 від 9.02.1999 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
При вирішенні питання про правомірність підвищення банком відсоткової ставки суди також повинні відрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов, які встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору.
Мова йде про прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. 641-642 ЦК або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору зміна розміру фіксованої відсоткової ставки в залежності від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначені обставини, згідно з якими застосовуються інша фіксована відсоткова ставка та її розмір.
Перш за все, при підвищенні відсоткової ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення відсоткової ставки (повідомлення позичальникові або підписання додаткової угоди і т. д.) і дії позичальника з прийняття пропозиції кредитора.
Тетяна Пашковська
За матеріалами: Судебно-юридична газета
Поділитися новиною
