1572
"Регіони" дали урок мови
Схвалення закону про мови ризикує увійти в аннали вітчизняного парламентаризму. "Розгляд" найгострішого питання забрав у більшості менше хвилини. Реакція на подію не змусила себе чекати. Опозиція голодує, захисники української б'ються з "Беркутом", спікер грюкає дверима.
А ви не чекали нас?
Згідно з робочим планом Верховної ради під час останнього цього літа пленарного тижня народні обранці планували розглянути "десертні" питання - скасування депутатської недоторканності, введення податку на розкіш, законопроект про основи мовної політики. Але до початку фінального етапу оптимістичний розклад став перекроюватися на очах. 2 липня в більшості всерйоз обіцяли взятися хіба що за недоторканність. Швидкому схваленню "розкішного" законопроекту заважала необхідність усереднити кілька пропозицій, з мовами справа йшла також непросто. "На цьому пленарному тижні питання не може і не буде розглядатися. По-перше, воно не підготовлено, а по-друге, воно викликає політичне протистояння і суперечки. Дві причини, достатні для того, щоб не розглядати це питання", - пояснював спікер . "Суперечки і протистояння" були очевидні, а непідготовленість пояснювалася кількістю запропонованих після першого читання поправок - профільний комітет був готовий розглянути 2400 правок, з яких до початку пленарного тижня впорався менш ніж з трьома сотнями.
Переконаність у тому, що до кінця сесії визначеності з мовною політикою не виникне, витала в стінах парламенту аж до вечірнього засідання 3 липня. Опозиція сподівалася на краще (тобто - на перенесення на осінь, як мінімум), в більшості не відкидали і ймовірність організації позачергової сесії. Однак на практиці все виявилося просто, але зовсім неелегантно. Хроніка парламентських подій 3 липня, які миттєво відвернули увагу від рішення ЄСПЛ щодо скарги Юрія Луценка, вражає навіть загартованого спостерігача за роботою ВРУ. За відсутності спікера його перший зам спробував поставити "мовний" проект до порядку денного. Безуспішно, сходу більшість змогла організувати лише 219 голосів. Одначе, незважаючи на ривок кількох швидко мобілізованих опозиціонерів до трибун, де їх вже чекали "силовики" з числа "регіоналів", здаватися Адам Мартинюк не став. Всупереч нормам регламенту він майже відразу провів повторне голосування за розгляд законопроекту №9073. Повернення проблемного питання вітав 241 голос. Спроби "меншовиків" вибити віце-спікера з "командної висоти" успіхом не увінчалися. Метнувшись до місця спікера, Мартинюк одразу ж запустив голосування "За основу і в цілому". Цього разу більшість акумулювала 248 "за". Дані лічильника системи "Рада" невблаганні: між першим і другим результативними голосуваннями минуло 33 секунди. Чи не найгостріше з усіх можливих законодавче питання було вирішено блискавично, не без суперечливості в регламентному відношенні, фактично в першому читанні (а спроба опозиціонерів затягнути розгляд валом поправок не просто не вдалася, а була елементарно проігнорована), а головне - навіть без натяку на "загальнонаціональний діалог і круглий стіл", які урочисто обіцяв співавтор ініціативи Вадим Колесніченко.
Швидкість вирішення більшістю животрепетних проблем спочатку викликала приголомшення. Але не у більшості, представники якої те, що відбувається, характеризували у виразах "Розвели, як кошенят" або "Ми схвалили закон красиво". Судячи з реакції, прийняття того, що відбувається, опозиціонерам далося дуже важко. "По-перше, цього законопроекту не було в порядку денному. По-друге, процедури голосування про включення його до порядку денного не відбулося. Третє - в цей закон було внесено понад 2 тисячі поправок. Четверте - відповідний парламентський комітет не підготував порівняльну таблицю. І п'яте - все, що можна було порушити при схваленні цього закону, було порушено", - наполягає Арсеній Яценюк. "Меншовики" продовжують сподіватися на те, що процедурні "особливості" завадять закону вступити в дію. Але продовжувати працювати на цій сесії вони в будь-якому випадку відмовляються. Зробити більше в стінах парламенту їм, схоже, зараз не під силу. Цього разу про "колабораціонізм" мова не йшла: на користь проекту Ківалова-Колесніченка опозиція дала лише два надалі відкликані голоси - спрацювали картки "нунсівця" Ігоря Палиці, який знаходиться за кордоном, і, на його превеликий подив, віце-спікера Миколи Томенка. "В цьому випадку, мабуть, не потрібно залишати картку на своєму робочому місці", - так прокоментував те, що трапилося з карткою Томенка, голова фракції ПР Олександр Єфремов. За великим рахунком, все, що залишається опозиції в такій ситуації (крім очікування президентського вето, вірогідність якого не така вже й велика) - вихід на вулиці. Що "меншовики" і зробили.
Епіцентром липневого "мовного" протесту на перших порах обіцяли стати підходи до Українського дому. Туди підтягнулися депутати з фракції НУ-НС, що оголосили голодування, там почали збиратися противники законопроекту, початковий кістяк яких складали представники "Свободи", там сподівалися розгорнути намети, і там ще ввечері 3 липня почалися перші сутички з "Беркутом". Вибір місця не випадковий: 4 липня в Українському домі повинна була пройти звітна прес-конференція президента. Протестувальникам вдалося переночувати на сходах, але вранці міліціонери, які наростили сили, пішли на штурм (як водиться, потім спростований), "видавлюючи" недоторканних нардепів і жорстко зчіплюючись зі страйкарями. Але незабаром "беркутівці" все ж відступили - Віктор Янукович вирішив відкласти спілкування з журналістами. Але, за офіційною версією, не через проблеми з доступом до місця проведення (тим більше що пізніше суд заборонив проведення акцій в центрі Києва аж до 9 липня) - парламентська криза відволікла.
Рада без голови?
При обговоренні питання про екстреність ухвалення закону про мови правляча більшість струнко дотримується пояснення а-ля "Все для блага виборця". Так, головний парламентський "регіонал" Олександр Єфремов не забув повідомити, що "закон про мовну політику - проблема, яка розглядається кілька років, що є частиною програми ПР, тому його схвалення було так важливо для більшості". Швидкість же схвалення пояснюється небажанням іти на поводу у "саботажників"-затягувачів. Інші можливі пояснення, на зразок бажання зробити приємний сюрприз Володимиру Путіну, чий приїзд очікується через кілька днів, в ПР спростовують. Як би там не було, ні зовнішньополітичні, ні рейтингові дивіденди від голосування 3 липня поки порахувати не можна. Але масштаби "організаційного" удару по парламенту вже проглядаються.
Результатом несподіваного голосування може стати "обезголовлення" Верховної ради на дві третини. Порівняно безболісно із ситуації готовий вийти лише герой дня Адам Мартинюк. Микола Томенко, чия картка проголосувала без його відома, вирішив відсторонитися від того, що відбувається. "Маємо не парламент, а місце для затвердження рішень в інтересах однієї партії, одного організованого владою злочинного угруповання з його бандитською ментальністю і тюремною лексикою. Таким чином, подальше перебування в такій президії такої Верховної ради вважаю неможливим і неправильним", - різко формулював потенційний відставник. І в своєму обуренні поки що віце-спікер не самотній. У відставку готовий піти і голова ВРУ.
Відсутність Володимира Литвина на сакраментальному голосуванні 3 липня в його прес-службі пояснили просто: участю спікера в засіданні Гуманітарної ради при президенті. І все ж, незважаючи на те, що на парламентське свято життя Литвин не потрапив, робити вигляд, що нічого особливого не сталося, як це траплялося раніше, голова Ради не став. 4 липня Володимир Михайлович відкрив засідання емоційною обіцянкою скласти повноваження. "Прохання зараз поставити це питання, включити його до порядку денного, у вас є доблесний товариш, який мене здав повністю", - звернувся він до депутатів, попередньо визнавши, що "розвели (як тих самих кошенят, - "Подробности") у першу чергу мене. Але за великим рахунком розвели Україну, розвели народ. І плоди цього "розводу" ми ще будемо пожинати".
Рішення Володимира Литвина виглядає цілком обґрунтованим. Порівняно недавно, в травні, коли перша спроба схвалити закон про основи мовної політики обернулася черговою парламентською битвою, спікер запропонував ВРУ саморозпуститися. У подібній ситуації, після скандального схвалення проблемного законопроекту в другому читанні, бажання голови Ради максимально дистанціюватися від події здається логічним. Правда, яким би шляхетним поривом не керувався Володимир Михайлович, це не пояснює, чому його фракція підтримала ініціативу Колесніченка-Ківалова майже повним складом (власне, схоже, голоси "народопартійців" і були вирішальними), хоча менше півтора місяця тому її члени клялися і божилися, що робити цього не стануть? При такому стані справ яскраве рішення спікера починає бути схожим на екстрений порятунок одних потопаючих за рахунок притоплювання інших. Чи означає це, що провести в наступний парламент свою партію по багатомандатному округу Литвин вже зовсім не розраховує і готовий зайнятися терміновим "рихтуванням" власної "мажоритарної" репутації?..
У будь-якому випадку, не виключено, що вийти із ситуації у всьому білому спікеру і не вдасться. Парламентська більшість з ним розлучатися не готова. "Ми будемо говорити з Володимиром Михайловичем, переконувати його не робити поспішних кроків", - пояснив Олександр Єфремов. Бажання "регіоналів" втримати спікера на посту передбачувано - свіжопроголосований закон ще хтось повинен підписати, а "практики підписання такого документа заступником голови ВРУ", за словами самого Єфремова, ще не було.
До моменту закінчення зустрічі голів фракцій з президентом ситуація зависла на стадії вимушеної рівноваги. "Меншовики" готові зробити спробу анулювати голосування. Володимир Литвин пообіцяв опозиції, що підписувати "мовний" закон він не стане "ні за яких обставин". А Віктор Янукович зупинився на трохи іншій точці зору. "Тільки після того, як я вивчу всі ці питання, я буду мати можливість висловлювати свою точку зору і відповідно ухвалювати певні рішення", - відклав він ухвалення потенційно епохального рішення на "після експертизи". За стінами парламенту представники правлячого табору зараз дотримуються сценарію "Треба розібратися" (так, не поспішає коментувати недавно прийняте і міністр юстиції). Але що буде власне з Верховною Радою - поки неясно. Голова держави допускає, що, якщо робота законодавчого органу не стабілізується, то "потрібно буде переходити до процедури дострокових парламентських виборів". Опозиція, в принципі, не проти - якщо достроковими будуть і вибори президента. Чисто технічно організувати такий розвиток подій навіть в парламентському "розрізі" непросто: нинішня Конституція знає тільки один привід для розпуску - "беззасіданий" простій протягом місяця, відраховувати який під час парламентських канікул було б дивно. Але при бажанні, варіанти, найімовірніше, можливі: незакриття нинішньої сесії, невідкриття наступної, мляве блокування трибуни у вересні, хоча більшість за ПР та її сателітами все одно залишається... Питання в тому, чи варта гра свічок таких менш ніж за місяць до старту офіційної передвиборчої кампанії? І чи вартий рейтинговий прибуток від "мовного" закону таких організаційних зусиль, якщо врахувати дані соцопитувань, згідно з якими 65,1 відсотка респондентів вважають ініціативу ПР передвиборним піаром? Судячи з того, що відбувається, в кампанії-2012 тема мови ще буде "аукатися" довго і бурхливо. Чого, мабуть, і слід було очікувати...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
