Підсумки Євро-2012: соціум — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Підсумки Євро-2012: соціум

2828
У минулих матеріалах на нашому порталі ми спробували хоча б трохи розібратися, які політичні та економічні бонуси отримала Україна від проведення Євро-2012. Чого ми всі так боялися, на що сподівалися, що отримали і що нас ще чекає.
Цей, останній матеріал, - про те, які зміни відбулися у свідомості українців, іноземців, які приїхали до нас на матчі, і про те, що змогло об'єднати різні куточки нашої, здавалося б, розділеної ментально, країни.
Чого боялися іноземці
Безумовно, перед початком Євро-2012 була помітна невпевненість іноземців, що планували приїхати в Україну, на предмет того, з чим вони тут зіткнуться. Наша країна уявлялася їм як величезна чорна діра, без ознак цивілізації, з радянським мисленням і будовою суспільства.
Олії у вогонь підлили британські ЗМІ. Так, перший телеканал британського громадського телебачення BBC ONE показав українців і поляків расистами та антисемітами. У репортажі, названому "Стадіони ненависті", були наведені такі слова колишнього футболіста збірної Англії Сола Кемпбелла, призначені англійським фанатам: "Залишайтеся вдома. Дивіться Євро-2012 по телебаченню. Не ризикуйте. Можете повернутися в труні". Були також наведені приклади використання українськими уболівальниками нацистської символіки, бійки і всього іншого, що показало нашу країну як таку, де процвітає расизм.
Зараз же, по закінченню чемпіонату, темношкірі іноземці діляться своїми враженнями про Україну, і заявляють, що жодних ознак расової нетерпимості по відношенню до себе не відчували. Яскравим підтвердженням цьому стала труна, яку англійські фанати носили по Донецьку зі словами "Кемпбелл, ти був не правий!"
Звичайно, випадки бувають всякі. Так, в інтерв’ю Radio Free Europe/Radio Liberty 22-річний темношкірий студент із Франції Пьєрнот Кайя, який проживає в Києві чотири місяці, сказав наступне: "Особисто на мене нападали три рази, тому я вважаю, що расизм тут досить поширений. Взагалі, чорна шкіра - загроза в Україні. Я буду говорити всім чорношкірим не їхати сюди, залишатися там, де вони є. Їдьте до Європи, але не в Україну. Для мене Україна - не Європа".
Хто точно відзначився в расизмі - так це Польща. Ще до початку Євро-2012 під час тренування в Кракові образам піддалися темношкірі гравці збірної Голландії Найджел де Йонг і Грегорі ван дер Віл. На відкритому тренуванні зібралося 25 тисяч уболівальників, з яких кілька сотень взялися зображувати ухання мавп, коли темношкірі футболісти наближалися до них.
Напевно, можна було б згадати про зайву активність навколо теми проституції в Україні, про те, що Євро повинно було б стати заходом, під час якого це явище всіляко б процвітало. Але чи варто робити зайву рекламу відомим всім дівчатам, протести яких не зрозумілі за своєю суттю, і викликають у чоловіків лише тваринні інстинкти?..
Загальне братання
Напевно, головний позитив від проведення таких заходів як Євро - загальна єдність. Навіть побоюючись горезвісного расизму іноземці їхали до нас, і безумовно отримали заряд позитивних емоцій. Звичайно, їх зустріли і занадто високі ціни на готелі, і таксисти, які брали по 150 доларів там, де максимальна ціна поїздки була до 100 гривень.
У такій ситуації все ж важливо було здатися не жлобами, що бажають "наварити" на приїжджих, а цивілізованими людьми, які прекрасно розуміють, що самі обурювалися б високими цінами в будь-якій цивілізованій країні, тим більше за відверто не найкращу якість послуг.
Тут важливо зазначити, що добре спрацював волонтерський рух, хоча деякі експерти висловлюються про нього скептично. У першу чергу, це стосується такого важливого моменту як житло. Можна було вибрати готель, можна було і звернутися до людей, які хотіли заробити, пропонуючи свої квартири іноземцям за 300-600 євро за ніч. Але знайшлися все ж ті, хто був готовий робити це безкорисливо.
Так, волонтерська ініціатива Rooms 4 Free зібрала багато охочих за просто так прихистити у себе іноземних гостей. І головний плюс, який ці люди отримали - не гроші, а можливість поспілкуватися з хорошими людьми, бути комусь корисним, допомогти в чужій країні. Своїми враженнями від спілкування з приїжджими з нами поділився Назар з Києва:
"Ми з дружиною приймали турецьких студентів, які навчаються в Польщі. Вони приїжджали на дві гри групового етапу - в Києві та Харкові. Хлопці знайшли дуже бюджетний варіант дістатися до України: автобус з Польщі, який коштував всього 40 євро з людини за поїздку туди і назад. Вони знайшли мене через Facebook, де можна було легко визначити, нормальні це туристи чи ні. Хлопці пробули у нас дві ночі. За цей час ми встигли зробити їм пішохідний екскурс по Києву - з музею Великої вітчизняної війни до фан-зони. Хлопців цікавила можливість побувати на вершині Батьківщини-матері, але квиток туди коштував 400 гривень! Їм сподобалася національна кухня, але доводилося фільтрувати, оскільки турки не їдять свинини і сала. Загалом їм сподобалося місто, привітність людей, фан-зона, стадіони. Насправді, вони більше боялися англійських фанатів, ніж українців, оскільки в Туреччині колись між фанатами "Фенербахче" та англійської команди була серйозна бійка, в результаті загинули люди".
У тематичному співтоваристві в Facebook "Ласкаво просимо! Welcome to Ukraine!" інші волонтери також діляться враженнями, а деякі наводять і уривки з листів своїх гостей:
"... Радий, що зміг познайомитися хоч трохи з твоєю країною і вважаю, що колись, якщо дозволить мені час, я сюди повернусь. Сподіваюся, що завдяки таким людям як ти, ви впораєтеся з політичними та економічними проблемами у вашій країні. Чого я від усього серця вам бажаю. Тільки коли я побачив і пізнав трохи Україну, то зрозумів, наскільки вона близька і схожа на Польщу. Тільки моменти сучасної історії зробили так, що можна побачити різницю. Ти сказав правду, цитуючи Міхніка, що найгірше - те, що настає після комунізму. Особисто мені Україна дуже нагадує Польщу, яку пам'ятаю з 90-х років після падіння комунізму. Не знаю, добре це чи погано, тому що це були важкі часи. Я тільки сподіваюся, що вам вдасться подолати всі проблеми і зробити так, щоб країна розвивалася в міру свого потенціалу..."
Киянин Назар каже, що сам по відношенню до своєї країни очікував гіршого.
"Приємно здивувала організація фан-зони, ціни в фан-зоні, теплий прийом іноземців українцями. Я дійсно відчув єдність нації під час перегляду матчу Україна-Швеція в фан-зоні, хоча дивився його, стоячи в Пасажі під кутом 45 градусів до екрану. Європейців приїхало значно менше, ніж могло б. Частково в цьому винна західна преса, але найбільше винні ми самі - Євро міг бути величезним поштовхом для туризму цілий рік. А факт того, що в Україні пройшло Євро мирно і спокійно - це великий плюс для українців".
P.S.
Висновок з усього цього можна зробити наступний. Так, чемпіонат вийшов витратним, якщо не сказати більше. Цілком очевидно, що наступні покоління будуть відчувати на собі його економічні наслідки. Щось було зроблено геть погано, халатно, з розкраданням бюджетних грошей тощо. Очікувано провалювався асфальт біля Олімпійського, ламалися новенькі поїзди.
Але ми давно не відчували подібної радості, як коли Україна перемогла Швецію. І не обурювалися всі разом, від Львова до Донецька, коли горезвісний суддя не побачив нашого гола в матчі з Англією. Нехай хоча б футболом, яким цікавляться далеко не всі українці, але ми були схожі на людей, які своєю країною пишаються. Хочеться тільки побажати, щоб було щось ще, навколо чого ми могли б об'єднатися. І, до речі, під час останніх "мовних" подій, нам би це не завадило.
Олексевич Марія
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас