3413
Не стій, машино! Українське машинобудування зростає швидше від промисловості
Імідж України як великого експортера сталі, зернових і залізорудної сировини настільки міцно засів у свідомості, що мало хто звертає увагу на те, що нашу країну за кордоном знають не в останню чергу завдяки унікальній машинобудівній продукції. А саме її експорт зростає найбільш динамічно і стабільно в останні роки. Високотехнологічні турбіни, унікальне гірське та електротехнічне обладнання, космічна техніка - ось далеко не повний перелік продукції, завдяки якій про нас можуть думати не просто як про сировинний придаток розвинених країн. Правда, зберегти свої позиції країна зможе лише за умови, що держава та й самі машинобудівники зможуть гідно розпорядитися радянською спадщиною, що дісталася їм.
Маховик розкручується
Ось вже п'ятий рік поспіль українське машинобудування зростає швидше, ніж промисловість в цілому. У 2008 році зростання склало 52%, проти 27,9% в цілому по галузі. Винятком з цього тренда, унаслідок кризи, став 2009 рік. Але вже у 2010 році зростання досягло 59%, а через рік 26%, в той час як промисловість зросла на 32,1%, а потім на скромні 5,2% відповідно.
Основним драйвером зростання обсягу виробництва машинобудівної продукції є попит на закордонних ринках. "Аналізуючи динаміку експорту української машинобудівної продукції за останні 5 років, можна відзначити, що незважаючи на кризу всі галузі показували зростання, - говорить старший аналітик ІК "Велес Капітал" Дарина Терещук. "Попит на цю продукцію залишається стабільним в країнах СНД, поступово відкриваються нові ринки, такі як Індія, Китай, ЄС, країни Латинської Америки. Головним чином там купують продукцію енергетичного машинобудування (турбіни, компресори, генератори, трансформатори), авіадвигуни, космічну та військову техніку, вагони і кабельну продукцію. Попит на продукцію автомобільного і сільгоспмашинобудування - поганий, через низьку якість продукції", - говорить керівник аналітичного відділу ІК Concorde Capital Олександр Паращій.
Купують українське
Безперечним лідером за популярністю за кордоном є продукція транспортного машинобудування. З 2007 року експорт цієї продукції зріс більш ніж в 2 рази, каже Дарина Терещук. Відбувається це завдяки масштабній заміні рухомого складу в Росії. "Вагонобудівні заводи, що дісталися в спадок з Радянського Союзу, дають на сьогоднішній день один з найбільш значущих внесків як для іміджу країни, так і для притоку коштів до бюджету. Левова частка цієї продукції поставляється в РФ", - говорить голова ради директорів машинобудівної компанії УПЕК Анатолій Гіршфельд. Втім, Росія останнім часом поступово витісняє українську продукцію зі свого ринку. Нагадаємо, що навесні цього року були відкликані сертифікати якості на вагонне лиття Кременчуцького вагонобудівного заводу та "Азовмаша". Сертифікати надалі відновили, але в підсумку стало зрозуміло, що Росія прагне позбутися від пострадянської залежності від України.
Набагато складніше закордонним споживачам української продукції знайти заміну для високотехнологічних машин. Як розповів генеральний директор "Турбоатому" Віктор Суботін (виробляє турбіни для електростанцій), у цієї компанії досить багато конкурентів таких як "Силові машини", Alstom і Siemens, Шанхайський турбінний завод. Але це не заважає їй постійно нарощувати обсяг реалізації продукції. Якщо в 2006 році виручка "Турбоатома" склала 300 млн грн, то в до 2011 року вона зросла до 1,3 млрд грн. "За останні роки ми не програли жодного тендеру, завдяки дуже конкурентному співвідношенню ціна-якість. Це дозволяє експортувати до 75% нашої продукції", - каже Віктор Суботін. Не дивно, що турбіни "Турбоатома" сьогодні встановлені в 35 країнах на всіх континентах крім Австралії та Антарктиди.
"Турбоатом" не єдиний приклад вдалого використання науково-виробничого потенціалу українських машинобудівних підприємств.
Запорізька компанія "Мотор Січ" виробляє двигуни для найбільшого в світі транспортного літака Ан-124. Спочатку цей двигун планували замінити на закордонний, але не змогли. В результаті компанія створила вдосконалений двигун, який задовольнив виробника літака. Південний машинобудівний завод ім. Макарова за 65 років свого існування створив чотири покоління ракет-носіїв. І зараз створює п'яте. Для широковідомого у всьому світі проекту Sea Launch компанія виготовила екологічно чисту ракету-носій "Зеніт". Зараз створює ракету-носій нової модифікації, в рамках спільного з Бразилією проекту запуску супутників з космодрому "Алькантара". Завдяки роботі цього підприємства, було здійснено близько 11% всіх пусків у світі, на орбіту було виведено близько чотирьохсот космічних апаратів. Це виводить Україну в п'ятірку космічних держав світу.
Закон незбереження
Але якими би не були відомими та успішними ці підприємства, їх керівникам не варто спочивати на лаврах, а потрібно задуматися про майбутнє. Багато в чому українські підприємства користуються досягненнями радянського часу. Але технології не стоять на місці, та й умови бізнесу зараз сильно відрізняються від тих, в яких вони звикли працювати. "Наші компанії можуть гідно конкурувати з провідними світовими концернами, але з кожним роком це стає все важче і важче через велике податкове навантаження. Їм не вистачає коштів на інноваційні розробки", - говорить Анатолій Гіршфельд, висловлюючи типову позицію машинобудівників. За його словами, дорожнеча кредитних ресурсів не дає можливості розвиватися високими темпами. Вихід пан Гіршфельд бачить у державній підтримці. "Якщо держава буде вчасно виплачувати експортний ПДВ і скоротить кількість різного роду податкових зборів, а також створить умови для пільгового кредитування, то наші компанії зможуть інвестувати у створення нових потужностей. Від цього виграє і держава, і компанії, і бюджет", говорить він.
У той же час галузеві аналітики відзначають, що сама по собі підтримка може виявитися палицею з двома кінцями. "Україні вдалося краще, ніж Росії, зберегти науковий і виробничий потенціал, що дістався від СРСР, що є великою перевагою. У порівнянні із західними конкурентами (що активно просуваються на російський ринок) основна перевага країни - більш дешева продукція при порівнянній якості", говорить Олександр Паращій . "За кордоном продукція багатьох українських завод користується попитом. У деяких підприємств частка експорту становить понад 95%, однак у більшості з них на експорт йде застаріла продукція, а основна стратегія в утриманні експортних ринків полягає в пропозиції нижчої ціни, за рахунок низьких витрат на робочу силу, низьких інвестиції в нові технології, оптимізації оподаткування, включаючи держпідтримку", - відзначає старший аналітик ІГ "АРТ Капітал" Олексій Андрейченко. За його словами, для розвитку машинобудування не вистачає достатніх інвестицій в нові технології та державної підтримки таких інновацій. На прикладі Крюківського вагонобудівного заводу ми бачимо, що компанія готова вкладати до 200 млн грн у створення прототипу, але якщо "Укрзалізниця" не береться його навіть обкатати і зробити держзамовлення, то всі зусилля виробників щодо створення нового перспективного продукту будуть марними.
За експертними оцінками, для успішного розвитку галузі їй необхідно приділяти підвищену увагу, щоб вивести її з рівня 10-12%, які зараз є в Україні, на рівень 20-25% ВВП, як в розвинених країнах. Державні заходи можуть передбачати пільгове оподаткування за принципом, як це зараз робиться в авіабудуванні та енергетиці, де всі заощаджені кошти зобов'язані піти на розвиток галузі - в основному інвестиції в нове обладнання і НДДКР. Можна знижувати ціну сучасного обладнання, необхідного при виробництві вітчизняної машинобудівної продукції. Необхідний внутрішній попит, щоб демонструвати українську якість, це стосується, в першу чергу, військової техніки, а також цивільних літаків, вертольотів і швидкісних поїздів. Можна вдаватися до методу залучення закордонних інвестицій у машинобудування, як це наприклад зробили в Казахстані при організації виробництва американських тепловозів Evolution. При таких інвестиціях передаються технології, а це саме те, чого українським компаніям сьогодні найбільше не вистачає. Але розвиток галузі лежить не тільки на плечах держави. Компанії повинні прагнути скорочувати непотрібні витрати і збільшувати продуктивність праці. У Росії є приклади успішного впровадження lean manufacturing, такі заходи не зашкодили б на багатьох підприємствах.
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
Також за темою
Revolut отримав повну банківську ліцензію у Великій Британії
Найдоступніші електрокари з повним приводом у Європі
Після Audi TT і Audi R8: коли з’явиться новий спорткар компанії
Біткоїну прогнозують падіння до $10 тис. — причини
Apple планує поставити до 5 млн MacBook Neo у 2026 році
Прибуток BMW впав на 11,5% до найнижчого рівня з часів пандемії
