3668
Життя після Євро
— Казна та Політика
До закінчення футбольного чемпіонату залишаються тижні, але опозиціонери вже задаються питанням: що буде після 1-го липня: країна, що неабияк витратилася, з підмоченою репутацією чи "відкриття України" Європою? Ще не виправдовуються ні надії опозиціонерів, ні сподівання влади.
Опозиційна "печаль"
З чемпіонатом Європи з футболу українська опозиція пов'язувала надії якщо не на звільнення екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, то на значне полегшення її долі. Спочатку європейці виправдовували надії опозиціонерів: так, побачитися з Тимошенко в колонію приїжджали євродепутати, ще до чемпіонату про його можливий бойкот заявляли канцлер ФРН Ангела Меркель та інші політики. Та й зараз до Тимошенко намагаються пробитися на побачення такі люди, як голова представництва Європейського союзу в Україні Жозе Мануель Тейшейра. Правда, 17 червня його в лікарню до опозиціонерки так і не пустили. Незважаючи на чемпіонат, європейські політики згадують Тимошенко і не забувають нагадувати про неї президенту Віктору Януковичу, який вже змушений виправдовуватися навіть на сторінках Time. Найбільш радикально налаштовані європейці погрожують українській владі розслідуваннями за фактами корупції при підготовці того ж Євро-2012. "Вибори не будуть справедливими, якщо певні люди не будуть брати участь в цих виборах. Можливо, будуть і санкції - ми можемо розглянути, наприклад, бізнес-зв'язки Януковича, або ми можемо подивитися на махінації, які були пов'язані з величезною корупцією при будівництві стадіону (НСК "Олімпійський"), коли стадіон виявився на третину дорожчим, ніж було заплановано. Україна має дуже великі проблеми з корупцією", - заявив німецький депутат Європарламенту Вернер Шульц. Здавалося б, опозиції можна тільки радіти. Однак на ділі, не дивлячись на словесну підтримку європейських політиків, цілі опозиції не досягнуті. Так, незважаючи на заклики Меркель, чемпіонат Європи з футболу все ж відвідали європейські політики. Ті ж Вернер Шульц і Даніела Хармс, незважаючи на свої радикальні висловлювання, все ж вболівали за збірну своєї країни на харківському стадіоні. Крім того, на українських трибунах з'явився і голова УЄФА Мішель Платіні. Таким чином, "повний бойкот" виявився не таким вже й тотальним.
Ще однією "невдачею" для опозиціонерів є той факт, що їх пророцтва про те, що Україна серйозно зіпсує собі імідж під час проведення чемпіонату, поки не виправдалися. І у Львові, і в Донецьку, і в Києві в фан-зонах панує дружня, невимушена атмосфера. Шведські вболівальники, які після вильоту їхньої збірної почали залишати нашу країну, вже заявили, що повезуть звідси здебільшого приємні спогади. "Ми покидаємо Київ з легким серцем, і дуже задоволені українською гостинністю і в цілому тим, як організовано проведення чемпіонату", - заявив представник адміністрації шведського фан-містечка на Трухановому острові в Києві Юрген Краг. Та й уболівальники з інших країн поки не дорікають українській стороні в якихось "гріхах". Виявилося, що країна, в якій, як свідчила європейська преса, мало не на вулицях спалюють собак, переслідують неугодних і "цвіте" нацизм, не така вже й погана, а українська влада готова до відкритого публічного діалогу. Піар піаром, але той же прем'єр-міністр Микола Азаров цілком спокійно випив пива зі шведським вболівальником Ола Сйостедом. Але ж не тільки в Україні простий народ традиційно не повністю вірить словам політиків. Поки вболівальники бачать в української влади цілком "людське" обличчя. Втім, останній теж не слід розслаблятися - позитивний імідж українська влада якщо й отримала, то у пересічних європейців. Політики з ЄС з Януковичем, як і раніше, в непростих відносинах. До цього варто додати й економічні питання, які стануть актуальними після закінчення чемпіонату.
"Головний біль" влади
Незважаючи на те, що ще перед початком чемпіонату за Януковича заступався його польський колега Броніслав Коморовський, а під час Євро-2012 українські стадіони відвідали навіть непримиренно налаштовані європейські депутати, ізоляція України з боку ЄС, нехай і часткова, все ж є. Так, на гру своєї збірної не приїхав шведський прем'єр-міністр Фредерік Рейнтфельд. "Перешкодою стали політичні події в Україні", - пояснив він. З ним солідаризувалися і представники Нідерландів, Бельгії, Австрії та Італії. Втрутилася в справу Тимошенко та інших "політичних в'язнів" і Франція. "Франція продовжує закликати Україну до поваги її міжнародних зобов'язань та звільнення жертв вибіркового правосуддя будь то Юлія Тимошенко, чи троє засуджених міністрів: Юрій Луценко, Георгій Філіпчук та Валерій Іващенко", - йшлося в заяві французького МЗС 15 червня. Але український прем'єр поки зберігає оптимізм і вірить - час проведення Євро можна використовувати для поліпшення іміджу України. "Значна кількість людей не приїхала в Україну, злякалися. Але зате ті, що приїхали, отримали зовсім інше уявлення про Україну. Вони побачили зовсім іншу Україну. У них з'явився привід думати про те, що засоби масової інформації дають недостовірну інформацію про Україну і ми повинні, використовуючи Євро, прорвати завісу брехні, обману, пропаганди проти України, яку розгорнули наші доморощені діячі", - сказав Азаров.
Втім, самими проблемами з іміджем справа не обмежилася. Економічна сторона Євро теж викликає низку запитань. Віце-прем'єр-міністр Борис Колесников до чемпіонату запевняв - країну відвідають понад мільйон уболівальників. Тих грошей, які вони витратять в Україні, досить, щоб окупити проведення "свята футболу". Правда, не повністю, але ж ті самі дороги та аеропорти, за словами Колесникова, "довгострокові інвестиції". "Я вважаю, на туризмі Україна заробить в рази більше. Вважаю, мінімальна виручка складе 1,3-1,5 мільярда доларів", - запевняв віце-прем'єр. І це - мінімальна виручка, насправді - чекали більше.
Але реальність виявилася іншою. Після неоднозначних публікацій в пресі, а також стрімкого завищення цін на все, Україну наважилося відвідати всього лише близько 80 тисяч уболівальників. При цьому, очікувані витрати фанів не покривають і п'ятої частини витрат України на чемпіонат. На Євро Україна витратила близько 5 мільярдів доларів. Скаржаться навіть приватні підприємці. Здавалося б, досвід ПАР, яка після проведення чемпіонату світу з футболу в 2010 році, перебувала у дуже незавидному фінансовому становищі, підтвердив відому максиму - чемпіонати високого рівня, Олімпійські ігри, доцільно та економічно вигідно проводити в тих країнах, де вже існує вся необхідна інфраструктура. В іншому випадку країна ризикує нарватися на витрати, які потім не окупляться. Українська влада, якій у спадок від попередників дістався радше "іміджевий" чемпіонат, піти назад не тільки не могла, але й не хотіла: у "регіоналів" з'явився шанс довести, що вони, на відміну від попередників, які провалювали всі терміни, зможуть організувати все на вищому рівні. Але країна перебувала в умовах економічної кризи, та й кошториси на зведення об'єктів до чемпіонату багато хто тоді критикував за завищення. Довелося все пояснювати швидкими темпами будівництва і тим, що в майбутньому витрати неодмінно окупляться, а пересічні українці зможуть непогано заробити на туристах. Але цього не вийшло. Зараз влада зберігає оптимізм і запевняє - основний наплив туристів буде до фіналу. Саме тоді, за словами начальника головного управління з питань підготовки до Євро-2012 в Києві Тетяни Слишик, країну відвідає до півмільйона туристів. Але поки все складається не так, як хотілося би. Як би там не було, життя українців після Євро-2012 навряд чи різко погіршиться. Адже восени жителів нашої країни чекає ще одне "свято" - вибори до парламенту. До цього будь-яке погіршення життя буде означати втрату голосів виборців. Але ось що буде після виборів, не береться передбачити ніхто. Ясно одне - ситуація буде складною. Як у політичному плані, так і в економічному.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
