2858
Український декаданс
— Казна та Політика
Після піврічного гальмування української економіки стало ясно - це не тимчасове явище. Стагнація може затягнутися ще на рік і навіть перерости в справжню рецесію. Дуже сильно вітчизняну економіку тягне вниз криза в Європі, що затягнулася.
З початку року Алчевський металургійний комбінат скоротив виробництво на 13%, Нікопольський завод феросплавів - на 30%, а "Донецьксталь" - на 42%. Як результат - простоюють потужності, не повністю завантажені працівники, недоотримані доходи.
Ситуація знайома зараз багатьом українським підприємствам. Ще з кінця 2011 року в занепаді знаходиться не тільки металургія, а й харчопром, легка промисловість, нафтопереробка та інші галузі. За січень-квітень промислове виробництво зросло лише на 0,7%, в порівнянні з тим же періодом минулого року, недвозначно вказуючи на те, що стагнація в Україні стартувала.
В піке
Ніхто на Грушевського поки не вимовляв на людях слово "стагнація". На відміну від аналітиків. Останні в один голос стверджують: це - лише початок затяжної стагнації. Якщо міжнародні організації поки прогнозують для України 2-3% економічного зростання за підсумками 2012 року, то українські експерти все більше схиляються до прогнозу 1%. "Навіть є побоювання, що в другому півріччі стагнація перетвориться на повноцінну рецесію", - відзначає Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна.
Такий песимізм серед експертів викликаний практично повною відсутністю каталізаторів для української економіки на тлі "повного букета" різноманітних стримуючих факторів. Єдиний позитив, що залишився на сьогоднішній день, це стійкий внутрішній попит. З січня по квітень обсяг роздрібних продажів виріс на 13% проти аналогічного періоду 2011 року. На тлі дуже слабкого банківського кредитування і безлічі стимулів "відкласти на чорний день" такі цифри виглядають не просто обнадійливо, а навіть парадоксально. Частково за це відповідає зростання доходів. За чотири місяці реальна заробітна плата українців виросла на 15%. Але це не пояснює, чому населення продовжує витрачати гроші, а не зберігати. Дмитро Боярчук вважає, що справа в психології "згорілих грошей". "Ми, радянський народ, з покоління в покоління переказуємо, що трапилося із заощадженнями в 90-і роки. Тому багато хто, можливо, вважає за краще купувати, замість того щоб тримати гроші", - пропонує своє трактування експерт. Якщо він правий, то шопінг-ентузіазм не покине українців і протягом наступного півріччя.
Восени разом з психологією "згорілих грошей" в силу вступить більш звичний для нас фактор - передвиборний популізм, який також завжди прекрасно підживлює внутрішнє споживання. "Виборчі кампанії в Україні традиційно супроводжуються зростанням соціальних витрат, і ці вибори не стануть винятком, - каже Іван Чакаров, економіст з країн СНД компанії "Ренесанс Капітал". - Український парламент вже схвалив цілу низку поправок до закону про бюджет, які передбачають 9% - ве зростання соціальних витрат ". А значить, тимчасово збільшаться і доходи українців, і споживання.
Між тим факторів, які тягнуть українську економіку вниз, хоч відбавляй. Перш за все - зовнішній попит, який слабшає з кожним днем. За чотири місяці поточного року обсяг українського експорту зріс лише на 3%. "Росія і Європа, як і раніше, є основними зовнішньоторговельними партнерами України, забезпечуючи ринок збуту більш ніж 50% українського експорту, тому перспективи української економіки будуть сильно залежати від розвитку ситуації в цих регіонах", - підкреслює Ірина Піонтковська, економіст ІК "Трійка Діалог Україна". Якщо Росія все ще демонструє досить високі темпи зростання (за прогнозом МВФ - 4% в 2012 році), то Євросоюз і сам знаходиться на межі стагнації та рецесії (прогноз МВФ для єврозони - спад 0,3% цього року). Тому саме Європа зараз найбільше гальмує українську економіку. І чим довше вона затягує вирішення боргової кризи, тим гірша зовнішня кон'юнктура для вітчизняного експорту і тим слабше зростання ВВП України.
У міру наближення Євро-2012 на очах згасає і інвестиційний попит. Чистий приплив прямих іноземних інвестицій скоротився в січні-квітні на 15% проти аналогічного періоду минулого року. А сподіватися на державу як на джерело інвестицій безглуздо. "Держспоживання у нас ніколи не було надійним фактором зростання, оскільки у нас понад 80% бюджетних витрат - на поточні потреби (зарплату та соціальні статті)", - відзначає Боярчук.
Крім того, навряд чи уряду вдасться виконати в цьому році навіть соціальний кошторис. "Уряд, швидше за все, не зможе реалізувати план запозичень. Через це йому доведеться під кінець року, в грудні, урізати бюджетні витрати", - припускає Мар'ян Заблоцький, аналітик Ерсте Банку. А це, природно, негативно вплине на ВВП. Таким чином, плюсів буде занадто мало, щоб переважити мінуси і повернути вітчизняній економіці друге дихання.
Далі буде
Наступні півроку стагнація як інфекція буде поширюватися серед різних галузей промисловості. За оцінками Олени Белан, головного економіста Dragon Capital, за підсумками року промвиробництво виросте лише на 1,5%. Епіцентром епідемії стане галузь, яку "хвороба" підкосила першою - металургія. Як вважає Іван Чакаров, до кінця року виробництво гірничодобувної галузі і металургії зросте лише на 3% проти 7% в 2011-му. В основному - через рецесію в єврозоні та уповільнення зростання в Китаї, які є основними споживачами металосировини. Зниження їх попиту вже кілька місяців тягне за собою вниз ціни на метали і б'є по ключовій українській галузі. Тільки в квітні обсяг металургійного експорту Україною скоротився на 11%, порівняно з квітнем минулого року. Також, зазначає Дмитро Боярчук, в число "інфікованих" може потрапити машинобудування. Причина - погіршення попиту в Росії. Під удар потрапить і нафтопереробна галузь. З початку року її обсяг виробництва вже впав на третину через закриття Лисичанського НПЗ. Але перспективи галузі все одно плачевні, так як через подорожчання російського "чорного золота" його переробка в Україні стає нерентабельною.
На плаву залишиться не так вже й багато галузей, які входять до числа найважливіших для української економіки. Так, виживе хімічна промисловість. У цьому їй допоможе зростаючий попит на сільгосппродукцію, який, в свою чергу, стимулює попит на мінеральні добрива. Але в самому сільському господарстві ситуація і зовсім неоднозначна. "Різкі зміни погоди, що відбуваються хоча б раз на кілька років, можуть значно знизити продуктивність посівів", - зазначає Мар'ян Заблоцький.
Втім, затяжне уповільнення економічного зростання - ще не найгірше, що може статися з Україною. Найгірше - це стагфляція, вибухова суміш стагнації з інфляцією. А такий варіант розвитку подій аналітики також не відкидають. З початку року споживчі ціни зросли дуже незначно - лише на 0,7%. У травні Національний банк навіть з гордістю оголосив про дефляцію. "З урахуванням сезонних коригувань інфляція в Україні зараз від’ємна, причому вже сьомий місяць підряд", - хвалився в інтерв'ю газеті "Наше місто" голова НБУ Сергій Арбузов. Після таких заяв загроза інфляції здається далекою і малоймовірною. Але це самообман. Обіцянки Нацбанку - правда лише частково. Точніше, до часу настання виборів. Більшість експертів упевнені: ледь в жовтні пройдуть парламентські вибори, і на українців хлине весь той потік заходів, який уряд поки стримує. У першу чергу, зростання комунальних тарифів. Це неминуче, адже за нинішньої недоступності міжнародних ринків капіталу у Києва немає іншого виходу, окрім як відновити кредитну лінію МВФ. Крім того, буде неминуча легка девальвація гривні через велику кількість соціальних виплат, як це буває кожного разу в період виборів. А це рівноцінно подорожчанню імпортних товарів.
В результаті зростання споживчих цін знову набере обертів під кінець року. Правда, не до двозначних розмірів, як вже звикли українці, а до 5-7%, за різними прогнозами. Тим не менш, для стагнуючої української економіки і це буде досить болісно.
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
