1868
Як Євро-2012 допоможе українській економіці
— Казна та Політика
Як прорахувати вигоду від проведення Євро-2012, і хто повинен цим зайнятися.
Якщо зовсім недавно українська громадськість переживала з приводу того, чи встигне країна підготуватися до проведення Євро-2012 і чи не заберуть у нас чемпіонат, то в останні місяці ці страхи залишилися позаду. На початку поточного року стало зрозуміло, що всі основні об'єкти будуть готові до прийняття гостей. Але в ту ж мить на поверхню спливли інші питання. А саме: "Що дасть нам проведення цього змагання? Чи не марно витрачені зусилля і кошти?"
Олімпійський досвід
Важливість і престижність проведення великих спортивних форумів не ставилася під сумнів з часів античної Греції. Господарі турнірів часто отримували значні вигоди від їх проведення. Так, користуючись мотивом святості місця, елідці, що приймали античні Олімпіади, домоглися у Пелопоннеських держав згоди вважати Еліду країною, проти якої не можна було вести війни. Самі елідці, втім, не гребували нападати на сусідні області.
Проведення сучасних Олімпійських Ігор - питання не тільки престижу, але й економічної вигоди. Принаймні, з початку 1980-х, коли новий президент МОК Хуан Антоніо Саморанч проголосив курс на комерціалізацію. Звичайно, це було нехтуванням кубертеновських ідеалів, але після Ігор 1976 року в Монреалі, які обернулися для організаторів справжньою фінансовою катастрофою, стало ясно, що в сучасних реаліях економічний аспект ігнорувати не можна.
Ігри 1984-го стали першими успішними з комерційної точки зору і останніми, господар яких визначився на безальтернативній основі. Організатори з Міста Ангелів заробили, за найскромнішими підрахунками, не менше 200 мільйонів доларів (доларів 1984-го року, нагадаємо), і від охочих провести Олімпіаду-92 вже не було відбою.
А дісталася вона Барселоні. З цим містом пов'язаний новий етап у розумінні вигоди від проведення великих спортивних форумів. Про це свідчить введення в ужиток фахівців спеціального терміна: "ефект Барселони".
У підготовку міста та саме проведення змагань були вкладені мільярди доларів. Ці інвестиції не були марними: експерти визнають, що сама Барселона і її туристична індустрія отримали друге народження. У місті були побудовані кільцеві дороги, що знизили проблему перевантаженості транспортних магістралей і постійних дорожніх заторів. Також була реорганізована система громадського транспорту. В результаті, протягом перших трьох років число прильотів в столицю Каталонії збільшувалося щорічно на 20%, вона стала одним з найбільш відвідуваних міст Європи. На думку експертів, Барселоні навіть вдалося пом'якшити удар економічної стагнації, яка накрила регіон в цей період. До речі, подібне перетворення пережив напередодні Олімпіади-2008 Пекін.
Турнірна боротьба
Втім, Олімпійські Ігри стоять окремо серед спортивних форумів, насамперед, за масштабом і кількістю об'єктів інфраструктури. Але майже такий же величезний інтерес привертають чемпіонати світу і континентів з деяких популярних ігрових видів спорту, серед яких, звичайно, виділяється футбол. Футбол був і залишається найбільш підданим комерціалізації серед усіх спортивних галузей. Не випадково, після комерційно успішної Олімпіади-1984, США, не маючи (на той момент) ні своєї футбольної ліги, ні інфраструктури, взялися і виграли боротьбу за право проведення Чемпіонату Світу 1994 року.
Зараз за проведення Чемпіонатів Світу та Європи з футболу запекло борються 8-12 країн кожні 2 роки. В останнє десятиліття ця боротьба від року до року ставала лише напруженішою. Заради перемоги в конкурсі на право приймати чемпіонати світу та Європи з футболу держави пускають в хід різноманітні ресурси - від політичного тиску до найнятих піар-агентств, завдання яких - будь-якими способами вплинути на розум спортивних чиновників з різних країн світу, які ухвалюють рішення.
Експерт Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Марина Ткаченко вважає, що війни, які ведуть держави за право приймати у себе престижні спортивні змагання - є найкращим свідченням того, що розмови про збитковість або недоцільність проведення Євро-2012 в Україні ведуться здебільшого від незнання чи нерозуміння предмета дискусії. "Останні двадцять років ми спостерігаємо в світі справжній бум, пов'язаний з боротьбою різних держав за право приймати у себе великі спортивні заходи. Спортивні організації - такі як ФІФА, УЄФА, МОК - не відчувають нестачі в заявках, а значить - десятки країн бачать для себе велику економічну вигоду від проведення у себе вдома турнірів рівня Євро. Німеччина, Португалія, Росія, Катар - всі ці країни розуміють, що футбольні чемпіонати - це імпульс для економіки. Але чому в Берліні, Москві та Лісабоні це розуміють, а в Києві це розуміють далеко не всі - причин цього може бути декілька. Перш за все, це пов'язано з тим, що вигода від проведення Євро-2012 та інших подібних заходів ніколи не буває пряма. Економічний ефект не може обчислюватися фактом прямого повернення до бюджету всіх витрачених на проведення чемпіонату коштів станом на останній день турніру. "Неправильно стояти біля краю поля на НСК "Олімпійський" під час фінального матчу і чекати свистка судді з калькулятором в руці, і потім робити з цього якісь висновки. Надія на те, що як у влади, так і її опонентів, розуму вистачить так не робити, залишається. Я вважаю, що своє слово має сказати Міністерство економіки ближче до кінця року, представники бізнес-асоціацій та економічні експерти. Ось тоді це буде професійна розмова", - вважає Марина Ткаченко.
Яка ціна питання?
Власне, саме час розібратися - чи існує різниця в стратегіях та підходах до досягнення економічного ефекту у різних країн. Американці традиційно роблять ставку на швидку окупність. Для цього, з одного боку, максимально використовується вже існуюча спортивна і транспортна інфраструктура, з іншого, залучаються величезні рекламні кошти, стимулюються туризм і споживання матеріальних благ і послуг. Пітер Уеберрот, який очолив лос-анджелеський Олімпійський оргкомітет-1984, був успішним бізнесменом, який працював у сфері туризму. Він зумів переконати великі корпорації в тому, що спонсорську підтримку Олімпіади потрібно розглядати не як благодійність, а як серйозні вкладення, здатні приносити відчутну і швидку віддачу. В результаті сумарний внесок компаній-спонсорів готівкою та продукцією досяг $132 млн. - нечуваної на ті часи суми. Ще майже в 2 рази більше принесли організаторам права на телетрансляції. При цьому Уеберрот і його колеги суворо економили кожен цент, обходячись, по можливості, уже наявними спортивними об'єктами і витративши в підсумку на будівництво всього лише $26 млн. Ефект, як то кажуть, очевидний. Втім, найбільш яскравим прикладом такого підходу стали Олімпійські Ігри-96 в Атланті, названі критиками "одним великим рекламним роликом".
Про іншу стратегію ми вже згадали, розповідаючи про Олімпіаду-92. В цьому випадку гроші вкладаються не з прицілом на миттєву віддачу, а з метою забезпечити "інфраструктурний ривок". Тут надзвичайно важливий довгостроковий план розвитку - тільки в цьому випадку гроші не будуть витрачені даремно. Так, на думку вченого з Плімутського університету Стівена Ессекса, Олімпіада в Барселоні "просто прискорила процес реконструкції і модернізації, який уже був запланований на майбутні 50 років". Чи не нагадує це вам українську ситуацію, коли за два роки (з 2010-го по 2012-й), наприклад, було збудовано та введено в експлуатацію п'ять міжнародних аеропортів, що відповідають всім світовим стандартам? Скільки Україні знадобилося б часу в поточному режимі роботи на те, щоб здати об'єкти подібного рівня - десять років, двадцять, тридцять?.. - питання, швидше, риторичне. Чи не про це говорить Стівен Ессекс, говорячи про ривок на майбутні десятиліття?
По стопах іспанців пішла в 2006 році Німеччина, яка проводила Чемпіонат Світу з футболу. Більша частина інвестицій була спрямована на поліпшення інфраструктури. В результаті позитивний прогноз економічного ефекту, опублікований інвестиційно-фінансовою компанією Postbank склав $12-16 млрд. (з яких на прямі доходи від іноземних туристів припало лише півтора мільярда).
Цим же шляхом збирається йти Катар, який переміг в боротьбі за право проведення футбольного форуму у 2022 році. Катарці заявили про готовність побудувати новий аеропорт, нову залізничну мережу, включаючи високошвидкісну залізницю, нову мережу автомобільних доріг, а також міст, який з'єднає країну з сусіднім Бахрейном. Значна частина цього будівництва вартістю $70 млрд. передбачена програмою довгострокових перетворень Катару на період до 2030 року.
Коли і як повернуться гроші?
Очевидно, що Україна також вибрала довгострокову стратегію окупності. В якійсь мірі це був вимушений вибір, оскільки ми, на відміну від тих же американців, не могли покластися на існуючу інфраструктуру: вона просто відсутня, як спортивна, так і транспортна, готельна тощо.
З витрачених державою 41,7 млрд. грн. (близько 5 млрд. доларів США) на будівництво та реконструкцію стадіонів було виділено 7,1 млрд. грн. (близько 888 млн. доларів), на розвиток аеропортів - 10,5 млрд. грн. (1,3 млрд. дол), на ремонт і будівництво доріг загального користування - 18,2 млрд. грн. (близько 2,2 млрд. дол.) При цьому, як заявив віце-прем'єр Борис Колесников, інвестиції, наприклад, в аеропорти будуть приносити прибуток протягом 30-40 років, а експлуатація побудованих злітно-посадкових смуг розрахована на 75 років.
У грошовому вираженні ефект від довгострокових інвестицій буде виражатися в надбавці до ВВП в наступні роки за рахунок поліпшення туристичної та інвестиційної привабливості країни, а також зростання продуктивності внаслідок модернізації інфраструктури.
Нарешті, якщо все ж говорити про найближчий і прямий економічний ефект, потрібно зауважити, що вже сама підготовка до Євро-2012 збільшила ВВП країни, створила нові робочі місця. Загальний ефект від підготовки та проведення Євро-2012 за період з 2008-го по 2012 рік складе, як очікується, приблизно 2,8% ВВП (за основу береться ВВП 2011 року). Наприклад, для Польщі аналогічний ефект оцінюється на рівні 2,1% ВВП (згадаємо, що Польща витратила на підготовку в сім разів (!) більше, ніж Україна, причому істотну частину витрат там взяв на себе Євросоюз).
Підбиваючи підсумки, доводиться визнати, що підбивати підсумки рано. Особливо - з огляду на те, що економісти не так давно обґрунтували поняття непрямого економічного ефекту від проведення спортивних змагань. Якщо прямий ефект пов'язаний з інвестиціями в інфраструктуру, вливаннями організаторів та витратами споживачів, то непрямий визначається такими нематеріальними речами, як підвищення іміджу країни, бізнесу, фірм і компаній. Непрямий економічний ефект може бути матеріалізований в таких показниках, як обсяг експорту або обсяг закордонних інвестицій в національну економіку. І він безпосередньо пов'язаний з тим, на якому рівні (не тільки організаційному, але й емоційному) пройде чемпіонат.
Віктор Ареф'єв
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
