1485
ПР показала язик
Після тижневого перепочинку ВРУ повернулася до мовного питання. Цього разу - тріумфально для більшості. 5 червня законопроект № 9073 був схвалений в першому читанні. Опозиція вагомо висловити своє "проти" не встигла. А ось народне "проти" призвело до сутичок з міліцією.
Без бурі натиск
Після пам'ятної "битви за мову", що відбулася біля парламентської трибуни 24 травня, і подальшої одноденної блокади в парламенті наступило вимушене непленарне затишшя. Але бойовий настрій як прихильників, так і противників законопроекту натякав на те, що після цього затишшя неодмінно буде буря. І, оскільки ініціатори продовжували наполягати на невідкладній терміновості розгляду документа, "Година Ч" обіцяла настати вже на наступному засіданні ВРУ - 5 червня.
У переддень знаменної дати сторони законодавчого конфлікту передбачувано обмінювалися доводами в стилістиці "No pasaran!". "Ми в повній мірі усвідомлюємо, наскільки брудними і цинічними можуть бути дії наших опонентів, які бажають будь-що-будь перешкодити схваленню законопроекту, відновленню прав російськомовних громадян України", - наголошувала заява прес-служби Партії регіонів. По суті, така позиція правлячої партії змушувала засумніватися в тому, що в ПР дійсно дбають про благо кожної мови, яка повинна була стати регіональною. Втім, подібні висновки дозволяло зробити і попереднє знайомство з текстом потенційного закону.
Запропонований Вадимом Колесніченком та Сергієм Ківаловим законопроект № 9073 помітно відрізняється від свого скандального "попередника" авторства Олександра Єфремова, Петра Симоненка і Сергія Гриневецького, який офіційно оформлював "українсько-російську двомовність, що склалася історично". Торішня ж пропозиція "регіоналів", на перший погляд російську мову першою серед рівних не називає. Однак, зберігаючи за українською статус єдиної державної, законопроект має намір істотно перелицювати нинішню законодавчу дійсність: він прагне відкрити досить широку дорогу використанню чи то "регіональних мов", чи то "мов меншин", серйозно переглянути мовні особливості функціонування інформаційного простору, змінити освітні та документальні реалії , про що "Подробности" вже детально розповідали в 2011 році. Але головне - формально відкривши дорогу 18 мовам меншин, законопроект все ж пропонує "пускати в хід" тільки ті, які вважають рідними щонайменше 10 відсотків громадян, що проживають на певній території (за винятком окремо розглянутих особливих випадків). І тут же в пояснювальній записці автори уточнюють: таким чином на рівні областей та прирівняних до них суб'єктів подібними регіональними мовами можуть стати тільки 4 - кримськотатарська в Криму, румунська - в Чернівецькій області, угорська - на Закарпатті та російська - не менш ніж в 13 регіонах.
Ініціатива, яка на ділі може не стільки забезпечити вільне використання міноритарних мов, скільки офіційно, але не через Конституцію оформити статус російської розуміння знайшла далеко не у всіх. Парламентський комітет з питань культури і духовності радив законопроект відхилити. Головне науково-експертне управління ВРУ рекомендувало відправити його на серйозне доопрацювання після першого читання. "На думку управління, концептуальною вадою законопроекту є те, що в ньому мова розглядається не як одна з найважливіших етнонаціональних ознак, а як територіальна ознака, що не узгоджується з теорією етносу і нації. У зв'язку з цим законопроект спрямований не стільки на задоволення мовних потреб національних меншин України, скільки на впровадження регіональних мов, серед яких особливе місце відводиться російській", - свідчить вердикт ГоловНЕУ. Але, як з'ясувалося пізніше, тріумфальному схваленню проекту закону в першому читанні такі зауваження не завадили.
Пленарний день 5 червня в парламенті розпочався із засідання голів фракції у спікера, під час якого було вирішено розглянути у вівторок всі альтернативні мовні законопроекти. Однак запаси вичерпалися дуже швидко. Першим поставленим на голосування питанням стало зняття проектів про заборону звуження сфери застосування української мови, а вже другим - довгоочікуваний № 9073. Саме несподіваною швидкістю розвитку подій опозиція пояснює свою не менш несподівану бездіяльність. Тим не менше - результат на табло. Пропозиція Ківалова-Колесніченка була схвалена в першому читанні вже о 10:01 - 234 голосами. Але й тут не обійшлося без скандалу.
Як і будь-яке інше знакове голосування, підсумки підтримки законопроекту миттєво породили запитання: "А хто ж винуватці торжества?". Відповідно до початкових даних системи "Рада", на зелені кнопки натиснули 192 "регіонали", 2 "нунсівця", жодного "бютівця", 12 позафракційників, 25 комуністів, 2 "литвинівця" і 6 депутатів з "Реформ заради майбутнього". Майже повна одностайність фракції ПР (хоча й там 2 нардепи голосували проти) виглядала передбачувано, навіть з поправкою на те, що 5 червня проголосували і картки таких рідкісних гостей сесійної зали, як Рінат Ахметов або Юрій Іванющенко. Одностайність депутатів від КПУ також нікого не здивувала. Спікер, у свою чергу, попередив, що хоча його фракція "народників" в цілому проти законопроекту, але кожен буде голосувати на свій розсуд. А от у НУ-НС "свій розсуд" Сергія Василенка та Сергія Харовського не оцінили - обидва парламентарії були в той же день вигнані з фракційних рядів. Але найбільш цікава ситуація склалася навколо голосування депутатської групи "Реформи заради майбутнього". Ще 24 травня її представник Володимир Каплієнко запевняв, що "реформатори" в жодному разі не підтримають "регіональний" порив. Але 5 червня голоси кількох з них, включаючи самого Каплієнка, опинилися з загальному заліку. "Я не знаю, яким чином це сталося, але моя картка проголосувала за законопроект", - заявив після цього нардеп з трибуни. "Я вам хочу сказати, шановні громадяни, що я, народний депутат Володимир Каплієнко, клянусь перед вами, що в другому читанні нехай у мене рука всохне, якщо я проголосую за цей законопроект", - продовжував він запевняти вільних і невільних слухачів у своїй невинності.
Як би там не було, на деякий час сторінка з поіменними результатами голосування на сайті ВРУ відкриватися перестала. А в опозиції встигли сподіватися на те, що результат голосування ще можуть переглянути, - поки безуспішно, хоча голос Володимира Каплієнка до вечора був позначений як "Прохання вважати результатом його голосування - проти".
Vox populi
Трепетна увага народних обранців до іменних результатів голосування, мабуть, пояснюється досить легко - наближенням виборів і значимістю мовного питання в українських реаліях як одного з основних ідейно-політичних маркерів. Саме тому подібні парламентські рішення не можуть обійтися без докладних роз'яснень щодо того, хто, як і за що, власне, голосував. Варто зазначити, що автори свіжопідтриманого документа у подальшому світлому майбутньому своєї ініціативи не сумніваються. "Схвалили в першому читанні, схвалимо і в цілому", - упевнений Сергій Ківалов. Проте зовсім вже без апелювання до громадської думки справа, схоже, не обійдеться. "ПР пропонує перед схваленням закону в цілому провести загальнонаціональний діалог і круглий стіл щодо закону... Перед його схваленням ми обіцяємо провести загальнонаціональне обговорення... Якщо потрібно, то ми готові врахувати пропозиції та поправки до кожної статті, а потім розглядати законопроект постатейно", - не відмовляється від щедрих зустрічних обіцянок другий співавтор - Вадим Колесніченко.
Тим часом в опозиції з народною думкою планують співпрацювати ще безпосередніше. "З сьогоднішнього дня ми оголошуємо безстрокову акцію протесту. Ми не дамо законопроекту дійти до другого читання", - заявив 5 червня Арсеній Яценюк, обіцяючи відбудувати наметове містечко протесту в Маріїнському парку. Чи вдасться це зробити в розпал "Євро"-заходів - велике питання. Ближче до вечора опозиціонери вирішили змінити протестну модель, і замість встановлення постійних наметів влаштовувати щоденні пікети. Втім, початок народним протестам в будь-якому випадку вже покладено - і досить переконливий.
Про те, що 5 червня не обійдеться без "переїзду" мовного питання з парламентських стін на прилеглі вулиці, стало відомо заздалегідь. З одного боку, про акції протесту заздалегідь попереджала опозиція, а низка обласних та міських рад західних регіонів обіцяли провести виїзну сесію (що й було зроблено). З іншого боку, ще з вечора 4 червня в околицях будівлі ВРУ почали збиратися потенційні прихильники законопроекту.
У підсумку ситуація отримала традиційний розвиток, знайомий, наприклад, з забороненого святкування Дня свободи в листопаді 2011-го. 5 червня біля будівлі парламенту дійсно пройшло два паралельні мітинги, в кожному з яких брали участь тисячі людей (за офіційною думкою МВС - до 9000 прихильників законопроекту і 2000 його супротивників). Оскільки найбільш зручне місце під парламентом в підсумку виявилося зайнятим дбайливо обгородженими правоохоронцями симпатиками законопроекту Ківалова-Колесніченка, представники національно-демократичних кіл починали протестувати від будівлі Кабміну. Але в строго відведених рамках протестний мітинг не втримався. Хоча комфортності акцій не сприяла періодична злива, вуличні протести тривали значно більше часу, ніж знадобилося депутатам для їх блискавичного голосування, та й пройшли набагато запекліше. Силові зіткнення з "Беркутом"; бурхливе з'ясування, так був чи не був і, головне, ким застосований сльозогінний газ; наступний штурм "фан-зони" на Хрещатику - 5 червня українську мову на київських вулицях захищали з більшою експресією, ніж російську. Але протестні мітинги у цей день пройшли не тільки в столиці - як і можна було очікувати, повернення до мовного питання проходить для України далеко не безболісно.
На зниження градуса напруження "мовних" пристрастей найближчим часом розраховувати складно. Схвалення законопроекту № 9073 в цілому - лише перший крок, що дозволяє тепер вкласти чимало політичних зусиль у поглиблення класичного вже протиріччя. У Партії регіонів переконані, що для остаточного вирішення регіонального ж питання буде потрібно лише місяць. Спікер з цим не згоден - Володимир Литвин переконаний, що до кінця поточної сесії знову повернутися до цієї теми може і не вдасться. Тим часом, після такого гучного провалу в опозиції обіцяють мобілізуватися. "Не потрібна істерика, не потрібно волосся рвати на голові, тому що це - саме те, на що вони розраховують. Вони добре розуміють, що можуть правити тільки в роздертій на протиріччя, втомленій і посвареній країні", - з Качанівської колонії закликала соратників до зосередженості Юлія Тимошенко. "Ця битва нами не виграна, але за нами буде перемога у війні", - оптимістично налаштовується Арсеній Яценюк. "Війна" і справді далека від завершення. Її "електорально-мобілізаційна" цінність, нагадують політологи, велика. Але як дорого вона обійдеться суспільству в цілому? ..
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
