1674
Криза старшого віку
— Казна та Політика
В останній доповіді американського статистичного відомства із символічною назвою "Старіючий світ" основний прогноз виглядає гнітюче: через 10 років кількість людей старших 65 років вперше перевищить кількість дітей до п'яти років і далі буде тільки гірше. 65 років взяті за орієнтир не випадково: це вік виходу на пенсію в Сполучених Штатах, він же - середній пенсійний вік для розвинених країн світу. І практично всі з них будують плани подальшого підвищення цієї планки. З минулого року до цього "клубу" приєдналася і Україна, яка змушена була неспішно почати збільшення вікових меж виходу на пенсію і після довгих і жарких дебатів "перезавантажити" пенсійну реформу, розпочату ще на початку 2000-х.
Все б нічого, якби не кілька важливих "але": у Пенсійному фонді знову позначилася катастрофічна ситуація. Дефіцит Пенсійного фонду в поточному році знову складе двозначне число. Формула складається жорстка: дефіцит грошей, помножений на поступальне зростання самого "пенсійного стану", дорівнює нездатності держави відповідати за своїм найбільш важливим "борговим зобов'язанням". І в уряді знову заговорили про ймовірне перенесення термінів введення так званого другого рівня пенсійного забезпечення - накопичувальної системи пенсійного страхування (НСПС). Минулого тижня віце-прем'єр-міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко припустив, що це стане можливим тільки з січня 2014 року, тоді як раніше називався 2013-й. "Якщо збільшиться дефіцит бюджету Пенсійного фонду, ми не зможемо вийти на ті показники, які передбачалися, і нам доведеться відкласти введення другого рівня пенсійного забезпечення. Оптимальний варіант - 2014 рік", - заявив він. Віце-прем'єр підкреслив, що "в даний час йде прорахунок бюджету Пенсійного фонду, і вже в червні 2012 року ми побачимо можливі зміни в ньому". У результаті навіть ті, кому зараз 33 роки, не можуть і думати про участь у другому рівні пенсійної реформи, а це майже 70% працездатного населення країни, так як згідно з торішніми законодавчими змінами, під дію реформи підпадають тільки ті, кому на момент запровадження другого рівня буде не більше 35 років.
Головна проблема сьогоднішньої пенсійної системи в Україні в тому, що вона продовжує сидіти на двох стільцях, так і не завершивши перехід від старої солідарної системи до сучасної накопичувальної. Парадокс: чисто зовні вона схожа на американську, що вважається однією з найуспішніших у світі. Але бути схожим ще не означає бути таким же. Тим більше, що відмінності між ними хоча і в деталях, але вельми істотні.
У США, наприклад, сучасна страхова пенсійна система існує вже 77 років. Але фінансується вона федеральним бюджетом і бюджетами штатів, а не окремими державними організаціями. При цьому кожен американець відраховує в пенсійну систему 6,2% свого річного доходу. Ще стільки ж за нього платить роботодавець. Ця сума згодом йде на виплату так званої гарантованої пенсії, яка не така вже й велика - трохи менше $1 тис. на місяць.
А ось та частина пенсії, яка в Україні буде називатися накопичувальною - НСПС, в США є добровільною. Хочеш - збирай, хочеш - проїдай відразу. Вона може складатися з декількох джерел. Перше - це добровільне відрахування частини зарплати за пенсійним контрактом з компанією. Це вигідно і для працівника, і для компанії, так як передбачає податкові послаблення. Друге - накопичення на особистому пенсійному рахунку, наприклад, в недержавному пенсійному фонді, ПІФі, банку тощо.
Ми ж одна з небагатьох країн світу, де накопичувальна система пенсійного страхування і обов'язкова матимуть одного фактичного розподільника коштів між пенсіонерами нинішніми та майбутніми - все той же Пенсійний фонд. І на відміну від американців працездатні українці будуть збирати собі на старість в обов'язковому порядку. При цьому у них не буде права визначати, в які інструменти вкладати ці накопичення. Але ще раз зауважимо: другий рівень в запланованому 2014 торкнеться лише 7 млн. осіб. Решта 13 млн. працюючих українців опиняться поза НСПС і будуть змушені самі піклуватися про додаткову пенсію. Для них буде діяти колишня солідарна система нарахувань, до якої вони на добровільних засадах можуть додати свої накопичення.
Втім, пасивність у пенсійному питанні демонструє не тільки держава, але і її громадяни, які не дуже-то поспішають скористатися програмами недержавної пенсії. Останні є в лінійках компаній з управління активами та адміністраторів НПФ, банків і страхових компаній. Проте черги до них не стоять. У всіх них є свої специфічні проблеми.
Для компаній з управління активами - це низька прибутковість, у порівнянні з банківськими депозитами, і нестабільність фондових ринків. За минулий рік індекс Української біржі просів на більш ніж 40%. А враховуючи, що недержавні пенсійні фонди, згідно з УАІБ, у своїх портфелях тримають 52,6% активів у цінних паперах, зростає і недовіра до ринку в цілому. Зростає кількість та обсяги пенсійних виплат. Учасники досягають пенсійного віку, а оскільки зважаючи на молодість наших фондів у багатьох накопичуються незначні суми (до 50 тис. грн.), то люди воліють забирати їх у вигляді одноразової виплати (закон надає їм таке право). "Змінити ситуацію на ринку НПФ могли б підприємства, активніше стаючи колективними вкладниками пенсійних фондів на користь своїх співробітників. Тут з поінформованістю справи йдуть трохи краще. А от з грошима - гірше. До того ж у наш нестабільний час далеко не кожен керівник підприємства погодиться увійти в такий довгостроковий проект, як НПФ, якщо не бачить позитивну перспективу свого бізнесу на кілька років вперед", - вважає Олена Васильченко, керівник проектів КУА "КІНТО".
Для банків та страхових компаній - це питання довіри вкладників. Однак є й одна велика спільна проблема - рідко хто з наших співгромадян думає на перспективу більше одного року, не кажучи вже про пенсійні накопичення, збирати які на своєму рахунку потрібно не менше п'яти років, а в ідеалі - 15-20 років. "Поки що індустрія управління пенсійними накопиченнями досить молода, і співгромадяни все ще сподіваються отримати від держави істотну пенсію. Однак тенденція в усьому світі така, що пенсійний вік буде збільшуватися, а державні пенсії - зменшуватися. Тому далі все більше людей будуть приходити в недержавні пенсійні фонди", - погоджується директор КУА-АПФ "Трійка Діалог Україна" Олександр Панченко.
Поки ж ринок управління пенсійними коштами в глибокій стагнації. Недержавними пенсійними рахунками обзавелися лише 1% громадян. "В умовах, коли нових пенсійних надходжень дуже мало, відбувається консолідація ринку. Ринкові гравці об'єднують активи і тим самим економлять на витратах. У той же час НПФ, які були створені на перспективу і не отримали належного розміру пенсійних внесків, йдуть з ринку", - говорить Панченко. За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, кількість останніх в минулому році зменшилася на вісім фондів, і тепер в управлінні КУА їх лише 85. А вартість пенсійних активів за рік збільшилася всього на 1,33% і склала 639 млн. грн. "Адміністратори пенсійних фондів, як і самі НПФ, створювалися на тривалу перспективу. Засновники адміністраторів несли великі витрати на розробку або придбання спеціального програмного забезпечення. З самого початку створення ринку НПФ було очевидно, що адміністратори почнуть себе окупати не раніше, ніж через 6-10 років. Та й очікування з приводу темпів зростання пенсійного ринку у всіх були більшими, ніж це виявилося в реальності", - зізнається Олена Васильченко. Багато хто дуже вірив, що введення обов'язкового накопичувального страхування в 2013-му дасть поштовх до розвитку ринку та недержавного пенсійного забезпечення.
За оцінками керівників, з введенням в 2013 році другого обов'язково-накопичувального рівня, сукупна сума внесків за рік при розмірі відрахувань 2% фонду оплати праці становила б 4,2 млрд. грн. Щорічно ці платежі збільшувалися б на один відсотковий пункт до досягнення верхньої планки в розмірі 7% в 2018 році. Поступальне зростання відрахувань до цього часу дозволить сформувати фонд майже на 82 млрд. грн. Це ті самі довгі гроші, про які сьогодні піклується уряд. "Відкладаючи введення пенсійної реформи, Україна знову відкладає появу потужного внутрішнього інституціонального інвестора в особі Накопичувального пенсійного фонду та постійного припливу коштів в економіку країни. До того ж у важкі часи такий інвестор не йде з фондового ринку, як пішли від нас в період кризи іноземні інвестори", - говорить Олена Васильченко.
Введення рівня НСПС дозволило б вирішити і проблему з детінізацією зарплат. Власне зі зростанням соціального навантаження на роботодавців повинна вирости і самосвідомість громадян, які будуть зацікавлені в офіційних заробітках. Тому тіньова економіка - це головний прихований резерв пенсійної реформи. Вже один вихід зарплат з тіні, за різними оцінками, збільшив би доходи Пенсійного фонду на 30-40%. Але ніякі пожежні і каральні заходи тут не допоможуть. Це проблема довіри до держави, на вирішення якої за найбільш сприятливого розвитку подій знадобиться 5-10 років. Доходи почнуть виходити на світло не раніше, ніж люди відчують, що держава стає більш прозорою, ефективною, більш "заточеною" на вирішення їхніх проблем. Шкода тільки, жити в цю прекрасну пору пощастить не всім.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
Також за темою
На 10,7 млн працюючих припадає понад 10,2 млн пенсіонерів — KSE
Сертифікат водія замість ліцензії на авто: як Мінрозвитку ініціює реформу таксі
Уряд продовжив пільгові ціни для теплокомуненерго (терміни)
Цього року планують відремонтувати понад 1000 км колій по Україні
Як зростання цін на пальне вплине на вартість продуктів — пояснення Мінекономіки
Замовив обладнання з рф на 1 млн євро: у Києві оголосили підозру директору підприємства (фото)
