1010
Чому у Німеччині критикують Україну, або Бойкот буває різним
З часів "помаранчевої революції" в Німеччині не говорили так багато про Україну, як в останні тижні. Політики та експерти вважають дискусію про бойкот чемпіонату Європи з футболу правильною, але занадто емоційною.
Якщо Юлія Тимошенко ставила перед собою мету проінформувати про свою долю громадськість Німеччини, то вона її досягла. Сюжети про колишнього прем'єр-міністра України, що відбуває покарання у в'язниці та оголосила голодування, в квітні 2012 р. зайняли третє місце в рейтингу головних випусків новин на чотирьох провідних німецьких телеканалах - ARD, ZDF, RTL і SAT1. Лише конфлікту в Сирії і судовому процесу у справі Брейвіка в Норвегії було приділено більше ефірного часу. Такі результати моніторингу, опубліковані у вівторок, 15 травня, інститутом IFEM з Кельна.
Останній раз Україна так активно була присутня в німецьких ЗМІ під час "помаранчевої революції" в 2004 році. Нинішній сплеск інтересу пов'язаний з умінням Юлії Тимошенко "вести роботу з громадськістю" і чемпіонатом Європи з футболу, що наближається, вважає Екарт Штратеншульте (Eckart Stratenschulte), директор Європейської академії в Берліні. З ним згодна і депутат Бундестагу від опозиційної партії "Союз 90/Зелені" Віола фон Крамон (Viola von Cramon), яка відзначила роль дочки екс-прем'єра, Євгенії Тимошенко, в тому, що і як німецькі ЗМІ розповідають про долю опального політика.
Фон Крамон критично сприймає те, що в Німеччині більше говорять про Тимошенко і менше - про інших колишніх членів її уряду, засуджених в Україні. В цілому депутат бундестагу вважає критику німецької влади на адресу керівництва України виправданою. "Мене особливо непокоїть те, як швидко після приходу президента Януковича до влади відбулися системні зміни в Україні", - вказує Віола фон Крамон.
Різні бойкоти
Слово "бойкот" звучить в повідомленнях німецьких ЗМІ стосовно ситуації в Україні особливо часто. Вперше цей термін вжили після відмови президента ФРН Йоахима Гаука від поїздки на саміт держав Центральної та Східної Європи в Ялту. Дискусія швидко вийшла на новий рівень, і заговорили вже про бойкот чемпіонату Європи з футболу, фінальну частину якого Україна прийматиме разом з Польщею в червні.
Кельнський політолог Герхард Сімон зазначає, що під час "української дискусії" відбулося змішання понять. "Якщо мова йде про те, щоб висловити протест політичному керівництву в Києві, то такий бойкот має сенс", - підкреслює Сімон.
На його думку, провідні європейські політики, наприклад канцлер Ангела Меркель, не повинні сидіти на стадіоні в ложі для почесних гостей і фотографуватися з президентом України Януковичем. Європі треба недвозначно продемонструвати своє критичне ставлення до подій в Україні, але не відштовхувати її від себе, уточнює Сімон. Спортивний бойкот Євро-2012 він назвав невиправданим.
Такої ж точки зору дотримуються і опитані DW німецькі політики. "Спортивний бойкот чемпіонату Європи або перенесення матчів не принесе бажаного політичного результату", - вважає депутат правлячого Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Філіп Місфельдер. - Це не привело б до звільнення Юлії Тимошенко". За його висловом, від спортивного бойкоту постраждали б лише "спортсмени і вболівальники".
"Кожен політик повинен сам вирішувати, їхати йому на чемпіонат Європи чи ні", - пояснює Місфельдер. Сам він їхати на першість Європи з футболу не збирається. Не відвідає Україну під час Євро-2012 і Гернот Ерлер, заступник голови фракції соціал-демократів у бундестазі. Він послався на відсутність часу. Ерлер упевнений, що канцлер Меркель вчинила правильно, залишивши питання про свою поїздку на матчі європейської футбольної першості відкритим. "У такому випадку зберігається тиск, і не виключено, що з Києва надійдуть позитивні сигнали", - додає Гернот Ерлер.
"Україна - не Білорусь"
Поки таких сигналів не видно, а канцлер Німеччини посилила тиск на Україну, порівнявши її з Білоруссю. В обох країнах народ страждає від "диктатури і репресій", заявила Меркель, виступаючи в парламенті. Експерти вважають таке порівняння перебільшеним.
"Україна - не Білорусь", - переконаний кельнський політолог Герхард Сімон. З ним солідарний і берлінський колега Екарт Штратеншульте: "Я б не став називати Україну диктатурою, проте у неї з'явилися авторитарні риси - переслідування не тільки Тимошенко, але й інших членів колишнього уряду".
Не хочуть називати Україну диктатурою і деякі політики. "Я вважаю, що це перебір, - каже соціал-демократ Гернот Ерлер. - У нас в Німеччині викликає велику стурбованість те, як президент Янукович поводиться з опозиціонерами, що входили в уряд Тимошенко". При цьому Ерлер виступає проти того, щоб ставити Україну на одну дошку з Білоруссю.
До України - особливі вимоги
І політики, і експерти визнають, що обговорення "українського питання" в Німеччині не завжди було виваженим. "Так, дискусія велася іноді надто гостро", - погоджується депутат від "зелених" Віола фон Крамон. На її думку, це пов'язано з відсутністю реакції української сторони на критику.
"Мені не сподобалося те, що була свого роду "гонка вимог", - продовжує соціал-демократ Гернот Ерлер. За його словами, вимоги до України висувалися "мало не щогодини" і дійшли до ідеї перенесення матчів Євро-2012. За висловом політика, це "не принесло користі справі".
Берлінський політолог Екарт Штратеншульте попереджає, що, різко критикуючи Україну, Німеччина дає підстави для звинувачень в подвійних стандартах. Оскільки, за словами експерта, критика порушень прав людини на адресу, наприклад, Китаю, звучить "набагато стриманіше".
Кельнський експерт Герхард Сімон зазначає, що і на адресу Москви офіційний Берлін не дозволяє настільки різких висловлювань, як на адресу Києва. У той же час, на думку Сімона, до України - особливі вимоги: "На відміну від Росії Україна хоче стати членом Європейського Союзу, тому до неї застосовуються інші критерії".
Роман Гончаренко
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
