Іноземці розкриють сланці


Іноземці розкриють сланці

Найбільші добувні компанії світу побоюються, що Євросоюз може ввести обмеження на видобуток сланцевого газу на всій території Співтовариства, і їм доведеться заморозити цілу низку уже розпочатих бізнес-програм. Або ж перебазувати їх за межі ЄС. Через це і був таким високим інтерес до перших двох конкурсів в Україні на освоєння площ з потенційними запасами сланцевого газу, і настільки іменитими виявилися всі претенденти на їх освоєння.

Вищі міркування

Конкурс на право укласти угоди про розподіл продукції на Юзівській (схід країни) та Олеській (захід) площах був оголошений в кінці лютого цього року. До 23 квітня приймалися заявки від потенційних учасників, а вже в першій декаді травня міжвідомча комісія визначилася з переможцями. І хоча на момент написання даної статті вони ще не були оголошені офіційно, але різні джерела, в т.ч. і прем'єр Микола Азаров, підтвердили: підписати УРП на Юзівській площі запропоновано компанії Shell, на Олеській - Chevron. Крім них, за сланцеві ділянки боролися американська ExxonMobil, російсько-британська TNK-BP і італійська ENI.

Ще жоден конкурс в історії вітчизняного надрокористування не привертав до себе стільки поглядів еліти світового енергобізнесу. Причому гранди подавали свої заявки безпосередньо, а не через посередницькі фірми. І це незважаючи на вкрай низьку вивченість запасів і умов залягання сланцевих газів в Україні, на спроби організувати політичний бойкот країні, що придушує демократію, і на незадовільні оцінки українському інвестклімату з боку міжнародних інституцій. Звичайно, і Shell, і Chevron усвідомлюють ці ризики, але ймовірно, вважають їх меншим злом.

Справа в тому, що і в Західній, і особливо в Центральній, Європі на зміну сланцевій ейфорії, що панувала там ще рік-два тому, зараз приходить сланцева настороженість. Зокрема, буквально днями уряд Чехії ввів безстроковий мораторій на будь-які геологорозвідувальні роботи, пов'язані з видобутком сланцевого газу. Раніше Болгарія заборонила застосовувати на території країни гідророзрив пласта - основну на сьогоднішній день технологію добування сланцевих газів. Подібні заборони діють зараз і на території Франції, Швейцарії, деяких німецьких земель. Новий кабінет Румунії також заявив про наміри ввести сланцевий мораторій.

Подібні рішення несуть прямий економічний збиток добувним компаніям, які вже вклали кошти в наукові дослідження, в розробку технологій, і сподівалися окупити ці капіталовкладення за рахунок завоювання нових ринків збуту. Особливо сильно мораторії б'ють якраз по одному з переможців свіжих українських конкурсів - компанії Chevron. В Румунії вона уклала вже три концесійні договори, що охоплюють території сумарною площею близько 6 тис. кв. км. У Болгарії виграла конкурс на розробку площі на північному сході країни поблизу м. Нові-Пазар, де запаси сланцевого газу оцінюються в 1 трлн. куб. м і розраховувала на додаткові ділянки на чорноморському узбережжі країни. Проявляла Chevron інтерес до сланцевих пластів і в Чехії. Але, виходить, що ніде з перерахованих країн надії на швидкий успіх поки не виправдовуються.

Єдиним сланцевим форпостом в центральноєвропейському регіоні, який тримається міцніше від інших, залишається Польща. Тут Chevron володіє ліцензіями на 4 ділянки в Люблінському воєводстві і вже почав бурити перші свердловини. Згідно з декількома аналітичними звітами (останній опублікований американським енергетичним інститутом AIE) Польща є безперечним лідером в Європі за запасами сланцевого газу. А собівартість його видобутку очікується в межах 200-300 дол./тис. куб. м.

Натхненний цими прогнозами, нинішній уряд у Варшаві не тільки підтримує видобуток сланцевого газу на польській території, але і активно лобіює цей енергетичний напрямок на рівні Євросоюзу. В минулому році МЗС країни навіть погрожував накласти вето на будь-які спроби Європарламенту схвалити єдине для всіх держав ЄС законодавство, яке регламентує видобуток сланцевого газу. А в квітні 2012 року гостру дискусію в політичних колах викликала доповідь польського депутата Європарламенту Богуслава Соніка, в якій він звинуватив російський Газпром у тому, що саме той роздуває і підживлює кампанію, спрямовану на заборону видобутку сланцевого газу в Європі. На думку Б.Соніка, газовий концерн боїться втратити свої традиційні ринки збуту, тому й перебільшує екологічні ризики, супутні видобутку нового енергоносія.

Екологічні застереження

У дискусії про сланцевий газ цілком доречне порівняння з ядерною енергетикою. Мирний атом, що вирвався з-під контролю, здатний наробити набагато більше лиха. Але ні Україна після Чорнобиля, ні Японія після "Фукусіми" не відмовилися від використання АЕС. На сланцевий газ також не можна дивитися тільки в чорному або білому світлі. Він дає шанс Україні отримати більше енергетичної свободи. Але у нього є і своя темна сторона, закривати на яку очі недалекоглядно. Розумніше - ретельно вивчити всі плюси і мінуси, можливо, на досвіді інших держав, і на базі одного-двох вітчизняних пілотних проектів.

Для навколишнього середовища видобуток сланцевого газу може нести такі небезпеки: можливе потрапляння хімікалій у ґрунтові води, виснаження водних ресурсів в районі виробок, ерозія ґрунтів як наслідок гідророзривів пласта. Гідророзрив - це за своєю суттю мікроземлетруси, які викликають штучно, закачуючи під землю великі обсяги води, піску і хімікатів, які каталізують реакції. Розриваючи породи, добувачі дозволяють сланцевому газу накопичуватися в одній підземній пастці, звідки його вже видобувають, як звичайний газ. Інакше не виходить, оскільки сланцевий газ не має властивості збиратися в окремих підземних порожнинах, він просочує породу, немов вода губку, і головна проблема в тому, як цю губку "вичавити", не створюючи по ходу проблем для життєдіяльності регіонів, де буде вестися такий видобуток.

У густонаселених місцевостях що Польщі, що України, де планують видобувати сланцевий газ, це буде непросто. В американських Техасі або Пенсільванії простору побільше, а людей поменше. Але й там сланцевий видобуток вже залишив свій відбиток на ландшафті. Зокрема, на найбільшому в США родовищі Барнетт пробурено вже більше 12 тис. свердловин. Їх густота - приблизно один отвір на 64 гектари. В Україні, виходячи з її масштабів, можна припустити, що свердловини будуть буритися ще густіше. Причому сучасні технології дозволяють з однієї свердловини під землею прокладати до десятка відводів в різні боки. А це означає, що на карті країни потенційно може з'явитися ще не один Борислав або Калуш - населені пункти, які стоять на пустотах.

Тепер другий нюанс. За середньоамериканською нормою один гідророзрив вимагає порядку 4 тис. тонн води та 200 тонн піску. Чи готові іноземні інвестори згодом повернути ці використані обсяги в екосередовище, очистивши їх від шкідливих домішок? І чи готовий уряд категорично наполягати на екологічній гарантії, підписуючи УРП з Shell і Chevron? Пункт про дотримання природоохоронних норм повинен стати такою ж невід'ємною частиною документа, як і сам процес розподілу продукції або обсяг вкладених інвестицій, а його порушення - приводом для негайного розриву УРП. Причому, перш ніж підписувати документ, американським газошукачам варто було б довести не тільки функціонерам з Мінприроди, а й місцевим громадам, що вони дійсно мають знання і технології, що завдають мінімальної шкоди природі в процесі видобутку сланцевого газу. Інакше їх зустрінуть на українських землях не хлібом-сіллю, а обуреними пікетами.

Українські первістки

У першу чергу, до подібних зустрічей слід бути готовою компанії Chevron, яка виграла право на розробку Олеської ділянки загальною площею 6324 кв. км, що охоплює території Львівської та Івано-Франківської областей. Тут провладна вертикаль не настільки сильна, а в місцевих радах великий вплив партії "Свобода", яка досить прохолодно ставиться до планів видобутку сланцевого газу в регіоні. Не виключено, що сланцева карта буде активно розігруватися під час майбутньої виборчої кампанії в парламент.

Ще в листопаді минулого року разом з представниками Chevron Львів відвідав посол США в Україні Джон Теффт, який намагався переконати керівництво облради проявити більше лояльності до американського інвестора. Тоді на Олеську ділянку ще навіть не був оголошений конкурс, але вже стало зрозуміло, кого в Києві і Вашингтоні бачили фаворитом. Що ж, Chevron свою перемогу отримала. Для неї це хороша угода, адже через кордон, в Люблінському воєводстві Польщі, вона має і техніку, і фахівців, яких за необхідності легко перекинути в Україну. Однак розраховувати на те, що депутатська риторика після оголошення результатів конкурсів пом'якшиться, Chevron навряд чи варто. Принаймні, до проведення виборів.

На Юзівській площі (7886 кв. км), що розташувалася на кордоні Донецької та Харківської областей, все простіше. Там Shell чекають з нетерпінням, і ніхто не має наміру псувати Кабміну маленький енергетичний тріумф. Тим більше, що результат і цього конкурсу був досить передбачуваний. Хоча на Юзівську ділянку заявилися цілі три претенденти, шанси Shell виглядали набагато краще. Адже "мушлі" на цій місцевості вже працюють. В минулому році між Shell і "Нафтогазом України" була підписана угода про спільну розробку низки родовищ Дніпровсько-Донецької западини, правда, з метою розкриття нових запасів традиційних вуглеводнів. До кінця 2012 року очікується буріння першої спільної свердловини в рамках цього проекту, що знову ж означає наявність поблизу Юзівської площі сучасного бурового обладнання, а також наявність у Shell глобальної геологічної інформації про регіон ДДЗ. До речі, не виключено, що і в юзівських надрах, поряд зі сланцевим, може бути виявлений звичайний природний газ.

За словами першого заступника Держгеонадр Любомира Гончарука, запаси сланцевого газу на Олеській ділянці можуть досягати 3 трлн куб. м, на Юзівській - 4 трлн куб. м. Міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький дещо стриманіший в подібних оцінках, але і він впевнений, що років через 10 (а може, й раніше) на першій з них буде добуватися 2-3 млрд куб. м газу на рік, на другій - 8-10 млрд куб. м.

Розробникам обох сланцевих родовищ уряд країни виставив схожі вимоги. 5 років з моменту підписання УРП їм дається на геологорозвідку, після чого вони повинні визначитися: чи то переходити до промислової розробки, чи визнати її безперспективною та розкланятися. Chevron на Олеській ділянці повинна вкласти в геологорозвідку не менше 1,3 млрд грн. інвестицій, а в разі промислової розробки ще як мінімум 25 млрд грн. Для Shell на Юзівській ці мінімуми становлять 1,6 млрд грн. і 30 млрд грн. відповідно. І ще одна умова: в партнери по розробці сланцевих покладів американським енергетичним грандам нав'язали скромну українську фірму "СПК-Геосервіс" з досить куцим портфоліо і чистим доходом всього декілька десятків тисяч доларів. Якщо американців це й обурило, то не критично. В майбутньому розподілі видобутого сланцевого газу їм все одно пропонується досить велика частка - до 70%. А те, що дістанеться "Геосервіс", буде відщипнуте від державної скибки.

Ярослав Ярош

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua