2981
Саміт виявився недоречним
Поки в Україні та Європі обговорювали ймовірний бойкот українських матчів Євро-2012, зовнішньополітична небезпека "підкралася" з іншого боку. Низка відмов глав держав від участі в ялтинському саміті призвела-таки до скасування заходу. Вірніше, обнадіює МЗС, до його переносу на більш пізні терміни.
Заява Юлії Тимошенко про її побиття співробітниками Качанівської колонії і подальше оприлюднення фото гематом істотно ускладнили українському керівництву травневі свята. Слідом за публікацією скандальних фотографій офіційний Київ накрила штормова хвиля обурених заяв західних політиків. Крім стурбованості долею ув’язненої опозиціонерки, чимале їх число містило прямі або непрямі попередження про можливий бойкот української частини європейської першості з футболу. Загроза "спортивного свята" і Україною, і її партнером по проведенню першості - Польщею - була сприйнята вкрай гостро. Основна "антибойкотна" теза звучала максимально просто - "Як можна змішувати спорт і політику!". "Нам зараз говорять "бойкот Євро". Це нормально? Як до цього ставитися? Кого вони хочуть принизити? Хочуть нас принизити, весь наш народ, нашу країну хочуть принизити?", - емоційно реагував на події прем'єр-міністр Микола Азаров. "МЗС вважає таку позицію деструктивною, оскільки не можна пов'язувати спортивні події з політикою", - раз за разом заявляли представники українського зовнішньополітичного відомства. Але поки офіційний Київ затверджувався на позиціях "Ні політиці!", горезвісна політика, пов'язана з передбачуваними порушеннями прав екс-прем'єра, проявила себе з іншого боку. І проявилася таким чином, що затягувати з вирішенням ситуації було вже неможливо.
Незважаючи на широкий резонанс "євро-фактора" і зосередженість багатьох політиків на майбутніх футбольних подіях, привід продемонструвати ізоляціоністські навички на практиці у зарубіжного політикуму міг з'явитися і раніше. Найближчою важливою для Києва подією міжнародного значення був не чемпіонат Європи, а саміт глав держав Східної Європи, який в 2012 році мав пройти в Ялті 11-12 травня. Саміт, що проводиться з 1994-го, традиційно збирав президентів низки країн і давав їм можливість щільно обговорити проблеми регіону. У нинішньому році можна було сподіватися, що Крим відвідають до двох десятків національних лідерів (в минулому році з аналогічного приводу у Варшаві зібралися 19 президентів) - офіційно ж МЗС очікував не менш 10 візитерів найвищого рівня, а на організацію події європейського значення планувалося витратити понад 280 тисяч гривень. Проте менш ніж за два тижні до саміту його майбутнє різко перестало бути певним.
Інформація, що шокувала Європу, про можливі побої, завдані Юлії Тимошенко, майже миттєво позначилася і на "предсамітних" організаційних перспективах. У перших числах травня від участі в президентському з'їзді один за іншим почали відмовлятися глави європейських держав. Частина з них прямо визнавали, що їхнє рішення пов'язане зі "справою Тимошенко", інші ж національні лідери посилалися на проблеми, пов'язані з щільним графіком. До 4 травня кількість "відмовників" зросла до 12 осіб, проте українські дипломати продовжували розраховувати на краще. "Ми готуємо саміт, проводимо відповідні переговори, тобто робота проводитиметься, щоб цей саміт пройшов успішно", - говорив керівник прес-служби МЗС України Олександр Дикусаров. Протягом кількох днів ситуація підійшла до межі, за якою предметом інтересу вже стало з'ясування не того, хто відмовляється приїхати, а уточнення списку тих, хто погодився. Станом на 7 травня приїхати до Криму збиралися лише четверо глав держав - президенти Польщі, Словаччини, Молдови та Литви, причому литовський лідер Даля Грібаускайте уточнювала, що на прийняття нею рішення вплинула обіцянка Віктора Януковича дати їй можливість зустрітися з Юлією Тимошенко.
Настільки неприємна передсамітна ситуація призвела до того, що однією з найбільш обговорюваних в експертному середовищі тем стала доцільність проведення заходу. Думки фахівців розділилися: одні говорили про "симптоматику" наближення міжнародної ізоляції України, інші заочно рекомендували керівництву країни не змінювати плани. "Можливо, важливість цього саміту буде не така значима, але незалежно від будь-яких обставин - приїдуть, не приїдуть - нам треба його провести. Згадайте Олімпійські ігри в Москві - вони бойкотувалися, але відбулися і залишилися в історії. Нехай це буде напівсаміт, але потрібно, щоб він відбувся", - ділився переконаністю в коментарі для УНІАН екс-міністр закордонних справ Геннадій Удовенко. У правлячому таборі, на перший погляд, дотримувалися схожої точки зору. "Саміт в Ялті пройде в будь-якому випадку. Якщо той чи інший політик займає упереджену позицію, то він починає втрачати свою підтримку. Тому, я вважаю, упереджена позиція деяких сил є просто політичною помилкою", - стверджував нардеп-"регіонал" Владислав Лук'янов. Проте МЗС в кінцевому підсумку пішов по шляху найменшого опору.
Непрямою ознакою поглиблення "самітних" проблем послужило те, що, всупереч очікуванням, 7 травня Міністерство закордонних справ не стало оприлюднювати перелік очікуваних гостей. Слідом за цим, до ночі того ж дня список тих, хто не приїде, поповнився новими іменами. В кінцевому підсумку відвідати Україну не збиралися президенти 14 держав: 13 з них - це Чорногорія, Румунія, Албанія, Хорватія, Чехія (у цих випадках відмова прямо пов'язувалася з проблемами правосуддя та забезпечення прав людини), ФРН (офіційно неприїзд Йоахіма Гаука з Юлією Тимошенко не пов'язувався, проте інші коментарі німецьких політиків дозволяли зробити "опозиційний" висновок), Болгарія, Боснія, Латвія, Естонія, Італія, Австрія, Словенія (представники глав держави яких здебільшого посилалися на конфлікти графіків), а 14-а - Угорщина, президент якої Янош Адер тільки 10 травня приступає до виконання обов'язків, бо в я Ялті його і не чекали... Після чого 8 травня в МЗС повідомили, що саміт переноситься до кращих часів. "У зв'язку з неможливістю низки глав європейських держав взяти участь у саміті глав держав Центральної Європи в Ялті, Україна вважає за доцільне перенести його і провести в більш пізні терміни", - заявив Олександр Дикусаров. Ось тільки те, якими саме будуть ці "більш пізні терміни", в дипломатичних колах поки уточнювати не поспішають. Зате стало відомо, що президент Литви від намірів відвідати Україну і побачити Юлію Тимошенко не відмовляється...
Організаційне рішення Міністерства закордонних справ виглядає цілком передбачуваною спробою зберегти гарне обличчя при не дуже хороших обставинах. Дипломатичне застереження з приводу "неможливості участі" дозволило офіційному Києву знайти слушний привід для перенесення, який (як і в ситуації "Євро-2012 - це тільки спорт") позбавляє від необхідності визнавати, що привід тому, що відбувається, могло дати внутрішньополітичний стан справ. Проте ще тоді, коли діло тільки йшло до "самітних" проблем, експерти в більшості випадків сходилися на думці, що ці події є відповіддю на новий виток скандалу в справі Юлії Тимошенко. "У політиці не схвалюються невиконані обіцянки. Педантична Європа на такі моменти звертає особливу увагу. Тому багато президентів бойкотують саміт, оскільки бачать, що Янукович не вирішив проблему з Тимошенко", - пояснює директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Не варто забувати про те, що рішенням "перенести саміт" українські зовнішньополітичні проблеми не вичерпуються. Хвиля відмов від участі в саміті викликає у фахівців побоювання. "Це сигнал. Якщо це не початок ізоляції України, то я не знаю, як назвати цю ситуацію. Це червона лінія, за якою імідж України зазнає дуже серйозних втрат. Звужується коло перших осіб держав, які готові тиснути руку президенту Януковичу", - припускає заступник директора Центру Разумкова Валерій Чалий. Деякі політологи наголошують, що благополучне вирішення ситуації цілком можливе. "Європа будує відносини прагматично. Є припливи і відливи, звичайно. Але це не означає, що є якась точка неповернення. Все можна виправити, якщо влада цього захоче", - упевнений виконавчий директор ідейно близького до Банкової Центру соціальних досліджень "Софія" Володимир Лупацій. В опозиції ж налаштовані песимістично. "Насправді Янукович загнав Україну в повну міжнародну ізоляцію. І власне скандал, який розгорівся навколо саміту, є найбільшою зовнішньополітичною проблемою України за весь час її незалежності", - вважає парламентарій від фракції НУ-НС Андрій Парубій. В цілому ж, криза з ялтинським самітом показала, що спроби українського керівництва зберегти зовнішньополітичне "обличчя" (до числа яких можна віднести і нещодавню заяву першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна про "найсправедливіший в світі судовий розгляд" для Юлії Тимошенко) сприймаються Заходом все більш критично. І не виключено, що відновлення потрібного для успішної євроінтеграції (і в першу чергу - для підписання та ратифікації Угоди про асоціацію) рівня відносин потребує більших зусиль, ніж заспокійливо-обурені заяви про "невтручання політики". Якщо, звичайно ж, це відновлення справді фігурує в порядку денному...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
