6185
Після Євро хоч потоп!
— Казна та Політика
Чемпіонат Європи з футболу у нашої країни не відберуть. Проте економічний ефект від проведення турніру, так само як і очікуваний вплив на імідж України, може бути діаметрально протилежний бажаному.
Футболу бути!
З початку травня наростає потік відмов високих посадових осіб держав - членів ЄС від відвідування заключних матчів чемпіонату Європи, які пройдуть в Україні. Причини - події в Качанівській колонії, політичні репресії проти членів уряду Юлії Тимошенко. Австрія, Голландія, ймовірно, Німеччина. Можливо, до них приєднається ще хтось... Не думав, що бойкоти Олімпіад в Москві і Лос-Анджелесі повторяться, нехай навіть і в полегшеній формі. Промайнуло і повідомлення про можливе перенесення Євро-2012 з України в іншу країну. Але УЄФА заявила, що так питання не стоїть. По-перше, спортивна федерація не реагує на політичні події.
По-друге, в осяжному минулому подібного роду прецедент був лише одного разу, коли чемпіонат світу з футболу-1986 був перенесений до Мексики з Колумбії, бо в останній двома роками раніше стався руйнівний землетрус. По-третє, навіть Англія і Німеччина, найбільш благополучні у футбольному відношенні, не взялися б за проведення турніру такого масштабу за місяць до його початку. Але багато тверезомислячих експертів розуміють: чекати позитивного впливу Євро-2012 Україні безглуздо. Більше того, є ймовірність значного ускладнення економічного становища країни внаслідок неадекватних фінансовому стану казни витрат на проведення турніру.
Підрахували - розплакалися
Неможливо з'ясувати, яку точно суму витратили на підготовку до футбольної першості. В кінці квітня профільний віце-прем'єр Борис Колесников заявив, що Україна витратила $4,2 млрд (або 33,6 млрд грн).
Повірити цьому твердженню складно. Хоча б тому що цифра виглядає нереальною. А ще тому що за пару тижнів до заяви Колесникова голова підкомітету Верховної Ради з питань підготовки та проведення Євро-2012, нардеп від Партії регіонів Олександр Зац заявив, що витрачено 80 млрд грн. А особливо тому що загальна сума за "Програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу" становить 126,26 млрд грн. Хтось може повірити в те, що затверджений бюджет був не повністю "освоєний"? Врахуємо і те, що кошториси на будівництво об'єктів, зокрема стадіонів у Львові та Києві, неодноразово збільшувалися.
Пропоную відштовхнутися від цифри 126,26 млрд грн та твердження Заца щодо того, що із загальної суми витрат державні кошти становлять 80% (з точки зору автора, це занижені дані, але оскільки запропонувати свій варіант не вдається, будемо оперувати ними). Виходить, що організація футбольного свята викачала з держбюджету 101 млрд грн (або $12,6 млрд). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік", сума доходів держказни із змінами, необхідність яких продиктована передвиборними ініціативами президента (тобто розмір держбюджету збільшено), визначена в розмірі 366,6 млрд грн. Виходить, що витрати на підготовку до Євро-2012 становлять 27,55% від доходів держбюджету. Цифра лякає. Зрозуміло, що компенсувати витрати не обов'язково саме в цьому році. Однак вишукувати джерела погашення витрат (читай - ліквідації дефіциту) доведеться, і зробити це потрібно буде в найближчі кілька років. До цього питання повернемося пізніше. Поки ж поговоримо про несправджені очікування імпульсу від Євро-2012 до стрімкого зростання української економіки. Почнемо з того, що, за прогнозами аналітиків інвесткомпанії Da Vinci AG, збитки України від проведення чемпіонату можуть скласти $6-8 млрд.
Марні очікування
Перша проблема - в завищених надіях, в хибній ідентифікації бенефіціарів, в помилковій асоціації їх з державою, що було сформовано вітчизняними "маркетологами від спорту" і захопленими футбольними експертами, які не сильні в економіці. Тими, які стверджували, що після першості кожен українець відчує позитивний вплив від його проведення. Основні галузі, які отримують прибуток від організації подібних турнірів, - індустрія харчування, готельний і туристичний бізнес, будівельні компанії. Дані напрямки в Україні не належать державі. Більше того, сумнівний постулат про те, що зростання доходів громадського харчування, будівельних фірм, готелів та туроператорів різко поповнить держбюджет. Справа в тому, що власники новозведених готелів звільнені від оподаткування на тривалий період. У свою чергу харчовики та туристичні компанії давно і досить успішно використовують схеми з оптимізації оподаткування.
Не краще виглядають "переконливі докази" пропагандистів чемпіонату про те, що, наприклад, Австрія і Швейцарія за підсумками Євро-2008 отримали дохід в сумі 470 млн євро (на двох), а Португалія в 2004-му - 300 млн євро. Але цим країнам (особливо двом першим) не довелося з нуля будувати стадіони (або докорінно їх перебудовувати, як у випадку з НСК "Олімпійський", що дорожче нового проекту). У них не було необхідності думати про нові термінали, злітно-посадочні смуги і дороги. Отже, витрати на проведення турнірів спочатку були меншими. Але найголовніше в тому, що доходи були отримані не держбюджету цих країн, а приватними компаніями. Хто має мінімальні знання в економіці, зрозуміє, в чому різниця. І вже тим більше розрізнить поняття "дохід" та "прибуток".
Друга, ще більш важлива проблема полягає в тому, що в силу невисокої інвестпривабливості України приватні фінансові донори слабо долучилися до кошторису витрат на Євро. Це кардинально відрізняється від австро-швейцарської і португальської першостей. Та й у порівнянні з Польщею наша ситуація виглядає безрадісно. Там близько 35% витрат припало на приватні інвестиції. Решту суми розподілили між держбюджетом Польщі (60%) і фінансовою допомогою Євросоюзу (40%). Євро-2012 спочатку не давав Україні шансів не те що заробити, але і окупити витрати. Але навіть якщо відкинути необґрунтований оптимізм чиновників, то треба визнати, що і реальними шансами для підтримки ключових галузей економіки країна не скористалася. Наведу приклад: на тлі будівництва та реконструкції стадіонів, аеропортів, вокзалів, готелів вітчизняний гірничо-металургійний комплекс практично не відчув збільшення попиту на продукцію чорної металургії. Зате тільки в 2011 році, при колосальному профіциті потужностей українського ГМК, в Україну було імпортовано понад 1 млн тонн сталевої продукції. Парадокс...
Чим дірки латати будемо?
Повернімося до питання про компенсацію витрат держбюджету на Євро-2012. Варіантів кілька. Почнемо з малореальних. Перше - стрімке зростання промвиробництва і відповідне нарощення надходжень податків. Але всі показники вказують на вірогідність зворотного ходу подій - ВВП країни в 1-м кварталі 2012 року скоротився на 0,3% в порівнянні з 4-м кварталом 2011 року. Якщо врахувати, що скоро припиниться стимулювання промвиробництва в зв'язку з підготовкою до Євро-2012 (хай і далеко не найефективніший), а також погіршенням кон'юнктури основних експортних ринків, перспективи динаміки ВВП виглядають не зовсім райдужно.
Друге - покриття дефіциту бюджетів наступних років за рахунок масштабних запозичень. Тут вільних внутрішніх фінансових ресурсів немає і не передбачається, отримання позик від зарубіжних приватних інвесторів малоймовірне через низьку інвестпривабливість України і наростання напруженості на міжнародних фінансових ринках. Третє - співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. Але МВФ і Світовий банк ламають голову над тим, як Іспанію б з Португалією врятувати від дефолтів. Не до України! Тим більше що влада нашої країни хронічно не виконує зобов'язання перед Фондом. Варто додати і те, що внаслідок внутрішньополітичних нюансів той же ЄС відмовився від фінансування низки програм, що реалізовуються в Україні.
Тепер про реальні варіанти компенсації витрат. Їх два. Перший - посилення фіскального тиску на всі види підприємництва. Але нескінченно це тривати не може, тому що ресурси вітчизняного бізнесу і без того майже вичерпані.
Залишається другий варіант - запуск друкарського верстата банкнотно-монетного двору НБУ з відповідними наслідками для промвиробництва, курсу гривні, фінансової системи, добробуту громадян. До речі, чомусь апологети майбутніх успіхів економіки України вважають за краще не думати про те, що високі державні витрати на проведену в Афінах літню Олімпіаду-2004 зробили відчутний вклад в крах економіки Греції...
Людвіг Мізес
За матеріалами: ВВ
Поділитися новиною
