Сланцева альтернатива. Кому дістануться українські родовища


Сланцева альтернатива. Кому дістануться українські родовища

У травні стане відомо, яка саме компанія забезпечуватиме Україну альтернативним газом. Держгеослужба обіцяє оголосити 23 травня переможця конкурсу на розробку двох родовищ сланцевого газу: на Олеському (Львівська та Івано-Франківська обл.) і Юзівському (Харківська та Донецька обл.) майданчиках.

Незважаючи на райдужні перспективи українського ринку природного газу, є низка причин, що стримують інвесторів від багатомільйонних вкладень в українські родовища. По-перше, державні ініціативи часто носять нестабільний характер. По-друге, цей сектор залишається одним з небагатьох, де зберігається жорстка монополія держави - понад 90% ринку контролюють чиновники. Видобувні компанії готові на свій страх і ризик інвестувати мільярди доларів у видобуток сланцевого газу в Україні, незважаючи на експериментальний характер цього видобутку. Тому перед Кабміном стоїть непросте завдання - забезпечити максимальну відкритість і прозорість проведення конкурсу.

Сланцевий газ вже більше року є топ-темою обговорення в колах енергетиків по всьому світу. В основному, інтерес до даного виду ресурсів підігрівається успіхом США. Але, на жаль, сланцевий газ в Україні - це віддалена перспектива. За період існування незалежної держави геологорозвідка не була проведена, тому навіть прогнозований обсяг визначити досить складно. За оцінками Держгеонадр, прогнозні ресурси (поки мова йде тільки про них) Олеської площі становлять близько 2,5 трлн. кубометрів газу, Юзівської - до 10 трлн. кубометрів.

Американські геологи вважають, що застосована в США технологія, можливо, не підходить для українських умов. Втім, західні компанії, у тому числі американські, проявляють інтерес до покладів сланців. Ці компанії можна сміливо назвати світовими гігантами видобувної галузі: Chevron і Еni (претендують на Олеський майданчик), Exxon Mobil, Shell і TНК-BP (Юзівський майданчик).

У вересні 2011 року Нафтогаз України підписав попередню угоду з розробки і видобутку сланцевого газу з ExxonMobil. Крім того, був підписаний договір про інвестиції між ДК "Укргазвидобування" і Shell Exploration and Production Ukraine, яким передбачається фінансування проектів з видобутку сланцевого газу в обсязі до $600 млн. Про намір інвестувати в розвідку сланцевого газу $55 млн у 2012-2015 роках раніше заявляла і італійська Еni.

Що стосується самої технологій видобутку сланцевого газу, тут ключову роль грають три складові: сейсморозвідка, горизонтальне буріння і гідророзрив пласта. Специфіка видобутку вуглеводнів (як з традиційних, так і з нетрадиційних джерел) така, що основні роботи виконують не власне нафтогазові компанії, а залучені підрядники - сервісні компанії. Тобто у різних компаній може бути один підрядник на буріння, який і володіє необхідною технологією. У Києві вже мають свої представництва Schlumberger і Halliburton. Деякі з сервісних компаній уклали договори про партнерство як з Держгеонадрами, так і з НАК "Нафтогаз України".

Умови проведення конкурсу на видобуток сланцевого газу передбачають укладення угоди про розподіл продукції (УРП) з компанією-переможцем на 50 років. На жаль, історія Vanco, де партнером виступав Кабмін, стала негативним сигналом для багатьох інвесторів. Тепер же, завдяки прийнятим змінам до Закону "Про угоди про розподіл продукції", інвестор може розділити свої виробничі роботи з державною компанією. Крім того, скасовано необхідність створення юрособи - спільного підприємства. Також знято обмеження з 30 ділянок надр для розробки цих родовищ по системі УРП. Перелік цих ділянок існував з 2006 року, однак замість розробки родовища залишалися на папері.

Закон про УРП має деякі переваги для інвесторів. По-перше, відсутні обмеження величини ділянки, що розробляється, тоді як за Законом "Про нафту і газ" - 500 кв. км на суші і 1000 кв. км на шельфі. По-друге, УРП передбачає отримання комплексної ліцензії - на пошуково-розвідувальні роботи з подальшою промисловою розробкою, причому на термін до 50 років з можливою пролонгацією.

Обсяг компенсаційної продукції, яку отримує інвестор за УРП, може досягати 70% загального обсягу видобутих вуглеводнів. Передбачається також індексація тимчасово невідшкодованих витрат, в першу чергу капітальних, що дуже важливо для довгострокових проектів. Витрати на буріння (на які у видобутку сланцевого газу припадає основна частка) при звичайній ліцензійній діяльності амортизуються за 10-12 років, тоді як при УРП - за 1-2 роки.

Якщо на одній ділянці можна знайти кілька родовищ, вони розглядаються як єдиний об'єкт оподаткування. При ввезенні обладнання інвестор звільняється від імпортного мита та ПДВ. Крім того, інвестор може експортувати видобуті вуглеводні без сплати експортного мита.

Сьогодні чітко проглядається бажання держави почати видобуток сланцевого газу. Цю ініціативу підтримують і самі інвестори. За попередніми прогнозами Держгеослужби, перший промисловий сланцевий газ Україна повинна отримати вже до 2015 року, а до 2020 року довести щорічний рівень видобутку цього ресурсу до 4-5 млрд куб м. Більш реальною така перспектива може стати не раніше ніж через 7 років після укладення договорів УРП з переможцями конкурсу. Якщо він пройде відкрито і прозоро, як було заявлено.

Роман Сторожев, президент асоціації "Газові трейдери України"

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua