2393
Україна втрачає "євро"-ґрунт під ногами?
До чемпіонату Європи з футболу залишилося трохи більше місяця, але безхмарною заключну підготовку до нього не назвеш. Європейські політики заговорили про бойкот української частини заходу з "опозиційних" мотивів. Та й питання безпеки постало гостріше.
Небезпечне літо?
За кілька тижнів до старту фінальної частини європейської першості з футболу і керівництво нашої країни, і функціонери УЄФА із задоволенням констатували: Київ, схоже, впорався і до Євро майже готовий. "Хочу зазначити, що два роки тому ми відчували себе набагато гірше після подібного засідання наглядової ради. В цілому нам залишилося буквально кілька штрихів, які потрібно доробити, але це абсолютні дрібниці", - повідомив "інфраструктурний" віце-прем'єр Борис Колесников після засідання наглядової ради УЄФА.
Однак 27 квітня сталося відразу дві події, які можуть зробити помітний вплив, як мінімум, на імідж української частини чемпіонату, як максимум - на сам факт його успішного проведення. В один день серія вибухів у Дніпропетровську загострила питання безпеки настільки серйозного міжнародного заходу, а оприлюднення фотографій гематом ув'язненої Юлії Тимошенко - змусило Захід ще голосніше заговорити про доцільність політичної підтримки одного з господарів спортивної першості. "Хоча Європейський футбольний союз - це спортивна організація, яка ніколи не втручається в політичні справи, він все-таки попросив українську делегацію донести цю стурбованість до компетентних органів", - йшлося в оприлюдненому 30 квітня повідомленні прес-служби УЄФА, де також згадувалося про те, як під час згаданого засідання наглядової ради "ретельно розглядалася ситуація з безпекою навколо турніру".
Незважаючи на те, що низка вибухів на трамвайних зупинках одного з найбільших міст України (правда, при цьому не "євро"-міста, що теж важливо) сколихнула не лише Україну, по-справжньому серйозних сумнівів у спокої і надійності Євро-2012 поки ніхто не висловлює. "Ці події не міняють впевненості УЄФА в тому, що заходи безпеки, розроблені владою до ЄВРО-2012, гарантують гладке і успішне проведення турніру", - відреагували на дніпропетровську драму в УЄФА.
Та не можна заперечувати, що серія терористичних актів, які, на щастя, обійшлися без смертельних випадків, - навряд чи пройде непоміченою потенційними гостями України, яку в Європі і без того навряд чи вважали зразком благополуччя. "Точно відомо одне - чотири таємничі вибухи вдень у центрі великого міста і маса поранених не стануть приводом для позитивних публікацій перед Євро-2012", - писав оглядач польського видання Gazeta Wyborcza Марчін Войчеховський. При цьому деякі українські експерти вважають, що гіпотетичне відбирання у України чемпіонату вимагає приводів значно більшого масштабу. "Можна скільки завгодно сперечатися на цю тему, але Євро-2012 в Україні відбудеться. Хіба що тут почнеться громадянська війна... Тому що УЄФА - дуже респектабельна організація. Думаю, в останній момент вона не буде змінювати свої плани", - цитує ГолосUA слова політолога-міжнародника Геннадія Друзенка. Але, як уже згадувалося, крім дніпропетровської загрози в української частини Євро є друга за рахунком, але не менш серйозна проблема - все більше загострюється ставлення Заходу до подій з Юлією Тимошенко.
Гніт футбольної дипломатії
Кримінальне переслідування опозиціонерів-екс-членів уряду та інших колись високопоставлених чиновників на Заході давно і міцно називають одним з основних перешкод на євро-шляху України. Але ще до недавніх пір публічні роздуми на тему "А чи не пробойкотували Євро..." звучали нечасто і сприймалися майже як екзотика. Однак після того, як було озвучено заяву колишньої глави уряду про побиття співробітниками Качанівської колонії (і особливо після того, як були опубліковані фото травм), "бойкотний" дискурс отримав новий розвиток.
Першою хвилею обіцянок зразково-показових протестів з боку європейських політиків стали повідомлення про те, що декілька глав держав країн ЄС не планують відвідувати запланований на травень саміт президентів країн Центральної та Східної Європи, який має пройти в Криму. Згідно з повідомленнями в пресі, про своє небажання їхати в Україну повідомили президенти Німеччини, Словенії, Італії, Австрії та Чехії (пізніше, стало відомо, що список може включити в себе і президента Естонії). Правда, офіційне обґрунтування "Через Тимошенко" підтверджується не завжди: в одних випадках слушним приводом "Щільний графік" скористалися самі європейці, в інших - зробили таку ж спробу у вітчизняному зовнішньополітичному відомстві. "Він нічого не скасовував, оскільки і не збирався їхати", - роз'яснював ситуацію з приїздом чеського президента Вацлава Клауса глава департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин. За словами дипломата, подібним же чином виглядає стан справ з візитом до Криму президента Німеччини Йоахіма Гаука. Хоча саме в німецькому випадку ситуація розвивається вкрай неприємним для Україні чином. Адже поки в тій же Італії політики через ЗМІ закликають задуматися над бойкотом Євро-2012, в Берліні до цього питання вже підійшли серйозно.
Спочатку інформація про те, що канцлер ФРН Ангела Меркель на знак протесту не збирається відвідувати українські матчі чемпіонату Європи і чекає того ж від членів свого уряду (за винятком міністра внутрішніх справ, який курирує спорт з обов'язку служби) з'явилася в пресі. Що на деякий час дозволило офіційному Києву сподіватися на краще. "Хотілося б вірити, що мова йде просто про газетну качку. Як і в ситуації з президентом ФРН, який спочатку не планував приїжджати на саміт Центральної Європи, а не скасував візит з політичних мотивів, як повідомили на минулому тижні деякі ЗМІ", - зазначав все той же Олег Волошин. І все ж невдовзі інформацію про бойкот підтвердив прес-секретар Меркель Георг Штрайтер, а потім і сама глава уряду Німеччини розповіла про те, як вона не поспішає приймати рішення. При цьому варто зазначити, що громадяни ФРН ("євро"-ентузіазм яких і раніше падав через дорожнечу українських готелів і незручність системи замовлень квитків) подібний підхід здебільшого підтримують.
А от у правлячому таборі України побажання Ангели Меркель з приводу того, щоб початок Євро Юлія Тимошенко зустріла на волі (а то й на лікуванні в Німеччині) очікувано охарактеризували як втручання у справи суверенної держави. "Можу припустити, що канцлер Німеччини Ангела Меркель, "забула", що країна, якою вона керує, називається ФРН, а не Україна. Інакше як можна пояснити її безцеремонне втручання у внутрішню політику нашої країни?", - обурювався нардеп-"регіонал" Василь Кисельов. Правда, варто враховувати й те, що в своїх бойкотних планах німецький канцлер не самотня. Товариський матч Україна-Австрія (до слова, що проводиться в Інсбруку) не планує відвідувати міністр оборони федеральної держави Норберт Дарабос, який займається проблемами спорту. Тим часом про свою "євро"-відмову через "занепокоєння з приводу ситуації з Юлією Тимошенко вже повідомляють і верхівка Нідерландів (за словами міністра закордонних справ Урі Розенталя українську сторону чемпіонату проігнорують і члени уряду, і представники королівської сім'ї), і МЗС Австрії, і єврокомісар з питань юстиції Вів'єн Редінг, і навіть президент Єврокомісії Жозе-Мануель Баррозу, а список продовжує збільшуватися.
Такий "пул" відмовників першої хвилі неминуче викликав помітне інформаційне хвилювання. Аж до того, що в число найбільш обговорюваних в Європі тем в кінці квітня - початку травня такий тиск на Київ увійшов і в проекції "А раптом заберуть?" У всякому разі, представник УЄФА Мартін Каллен побіжно згадував в інтерв'ю, що чемпіонат може бути відкладений (офіційно можливість такого варіанту розвитку подій в Союзі європейських футбольних асоціацій не підтверджували), а в Іспанії висловили пропозицію перенести українські матчі до них. Ця інформація згодом теж була спростована, але, правда, зі слів президента Федерації футболу України Григорія Суркіса.
В Україні продовжують вірити в краще. "Питання перенесення турніру не розглядалося навіть теоретично. Це неможливо ні з технічної, ні з будь-якої іншої точки зору", - переконував слухачів директор Євро-2012 в Україні Маркіян Лубківський. Іншими послідовними прихильниками ідеї "Не може бути ніякого перенесення!", як і можна було очікувати, залишаються поляки. "Я дуже не люблю, коли перемішують спорт і політику. Це черговий приклад заміни ролей і завдань. Мені не подобається така ідея Європейського Союзу", - заявив екс-президент РП Александр Кваснєвський. У політично непростій ситуації Варшава намагається акуратно балансувати між двома позиціями. З одного боку, будь-які зміни у форматі чемпіонату викликають там велику стурбованість. З іншого боку, польські політики не забувають і розділити європейські ідеали. "Польща багаторазово протестувала як проти перебігу процесу Юлії Тимошенко, так і проти умов, в яких вона зараз перебуває", - нагадав представник МЗС держави Марцин Босацький.
Це непросте становище справ навряд чи розсмокчеться в одну мить. Нехай навіть УЄФА не стане міняти свої плани (про що і було заявлено 2 травня) і спеціально підкреслює свою "незалежність від політичних поглядів", європейські політики прогнозують посилення бойкоту - не тільки політичного, але й максимально безпосереднього - уболівальниками. Такий бойкот по-своєму виглядає логічно: наважуватися на такий радикальний крок, як введення санкцій проти України, в Європі не поспішають. Тоді як відмова відвідувати заходи, пов'язані з Євро-2012 - порівняно невинна, що не вимагає усереднення позиції, але дуже наочний спосіб продемонструвати своє ставлення до подій. Безумовно, офіційний Київ навряд чи поставиться до такої демонстрації з розумінням.
"Я вважаю, що окремі сигнали про жорсткі умови відвідати чемпіонат в Україні, так само як і підписати Угоду про асоціацію тільки в разі вирішення ситуації навколо так званого "вибіркового правосуддя", не сприяють конструктивному розвитку відносин і переводять політичний діалог на мову ультиматумів", - переконаний голова місії України при ЄС Костянтин Єлісєєв, який вважає неконструктивною відмову від використання "трансформаційного потенціалу ідеї європейської інтеграції та футбольної дипломатії". Але Європі, схоже, непогано уявляють собі потенціал "ультиматумів". "Чемпіонат буде вікном для Європи, через яке вона може побачити не тільки Україну, яка грає в футбол, а й також те, як Київ грає за європейськими правилами і стандартам", - написав у Twitter-блоці єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле. Очевидно, що "футбольну дипломатію", на чарівні властивості якої так розраховувало керівництво нашої держави, може використати не лише Україна. І не лише в іміджевий "плюс"...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
