760
Нафтогазові партнери
— Енергетика
П'ять світових найбільших нафтогазовидобувних компаній претендують на право видобувати газ в Україні. Але недосконалість вітчизняного законодавства та політизація проблем енергозабезпечення можуть затягнути початок розвідки і видобутку необхідного ресурсу.
Досі Україна не видобувала сланцевий газ. Геологічні дані дозволяють припускати наявність значних запасів цього вуглеводню в Донецькій та Харківській, а також у Львівській та Івано-Франківській областях. Це Юзівська і Олеська площі відповідно. Щоб підтвердити або спростувати припущення вчених-геологів, необхідно пробурити десятки, а можливо, і сотні пошукових свердловин. Вітчизняні компанії не мають ні досвіду видобутку "нетрадиційного" газу, ні достатніх фінансів для проведення таких робіт.
Для залучення інвестицій і технологій Державна служба геології і надр України проводить конкурс на право вести розвідку, а в подальшому і освоювати дві перспективні площі в Прикарпатті і на сході країни. 25 квітня були розкриті заявки від 5 транснаціональних компаній. На Юзівську площу претендують ExxonMobil, Shell, TNK-BP, на Олеську - Сhevron і Eni. Ці компанії придбали пакети з геологічною і геофізичною інформацією. За дані про можливі запаси на сході країни претенденти заплатили по 15 млн грн., а за пакет по Олеської площі - 10,5 млн грн. Зараз пропозиції претендентів вивчає міжвідомча комісія з укладення угод про розподіл продукції на чолі з віце-прем'єром Валерієм Хорошковським. Переможці будуть названі до 23 травня. Міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький припустив, що роботи з розвідки площ можуть початися в 2014 році.
Дешевий кіт у мішку
Оскільки претенденти на освоєння перспективних площ в Україні мають річні обороти в десятки і сотні мільярдів доларів, ціна конкурсних документів для них - символічна. У той же час фахівці галузі скептично відгукуються про цінність придбаної інформації. Як правило, в таких документах містяться досить приблизні дані про можливі запаси.
Пік активності геологів на території України припав на 1970-80 роки, коли Радянський Союз не шкодував коштів на пошуки і освоєння нових родовищ вуглеводнів. Але і критерії оцінки в ті часи були інші. Коли розвідувати західносибірські родовища нафти і газу, запаси на території України здавалися досить скромними і не цікавили тих, хто приймав рішення про вкладення коштів в пошук і видобуток. А сьогодні в Україні інвестиційно привабливими вважаються площі, які в радянські часи оцінювалися як безперспективні.
Водночас сама методика пошуку і розвідки вуглеводнів була недосконалою. Колишній співробітник Інституту геології Національної академії наук, який нині працює в приватній нафтовидобувній компанії, Віталій Кисіль каже, що інформація, що продається претендентам на видобуток, як правило, дуже приблизна. "Це така груба прикидка, дані, які можуть різнитися з реальними результатами подальших робіт в десятки, а то і в сотні разів. Достатньо прикладів, коли компанії купували право на перспективний об'єкт, з якого планували отримувати 30 млрд куб. м природного газу. Але бурили 50 свердловин і з'ясовували, що запаси набагато менші", - зазначив експерт. За його словами, конкурсна документація нерідко нічого не додає до того, що претендент вже знає про об'єкт. "Дані про перспективні площі зацікавлені компанії збирають задовго до початку офіційних процедур і нерідко знають про них набагато більше, ніж організатори тендерів", - відзначає В.Кисіль.
Представники приватних нафтогазовидобувних компаній в неофіційних бесідах підтверджують - участь у конкурсах по масштабних об'єктах є необхідною формальністю, яка дозволяє претендувати на розвідку і подальше освоєння родовищ. Вони скептично оцінюють якість інформації, що пропонується для учасників конкурсів на розвідку нафтогазоносних площ. "В Україні - це рулетка. Ви просто витягли квиток, на якому написано - "ви нічого не виграли", - зазначив співрозмовник Мінпрому в Полтавської газонафтової компанії, що контролюється британськими акціонерами.
Підводні камені підземних морів
Досвід роботи іноземних нафтогазовидобувних компаній в Україні в більшості випадків негативний. Скандали тут не виняток, а скоріше правило. Серед причин - недосконалість українського законодавства про розподіл продукції та заполітизованість проблеми освоєння надр. Такий стан справ не зупиняє великі компанії, які бажають працювати в Україні, але істотно впливає на терміни між початком бюрократичних процедур і буровими роботами.
Яскравий приклад - історія приходу в нашу країну американської Vanco Energy. Компанія виграла конкурс на освоєння ділянок глибоководного шельфу Чорного моря ще в 2006 році. Робота над угодою про розподіл продукції зайняла більше року. Але потім у справу втрутилися політики: Мінприроди заявило про порушення законодавства під час конкурсу на право укладання УРП, а також звинуватило Vanco в порушенні низки положень УРП. Судова тяжба в Стокгольмському арбітражі зайняла ще кілька років. А роботи на шельфі, з яким пов'язують перспективи диверсифікації поставок енергоресурсів, досі не розпочато.
Ще один з можливих варіантів затягування початку пошукових робіт - маніпуляції в процесі самого конкурсу. При продажу ліцензій на розвідку і освоєння невеликих родовищ зацікавлені учасники вдаються до випробуваного трюку: в інтересах одного претендента діє два учасники. Реальний займає друге місце, а інший пропонує максимальну ціну за об'єкт, щоб "відсікти" конкурентів. Потім той, який зайняв перше місце, відмовляється платити заявлену необґрунтовано високу ціну, а переможцем стає той, який зайняв друге місце.
Українське законодавство не має в своєму розпорядженні механізмів запобігання таких маніпуляцій. Навряд чи такий спектакль розіграють у випадку з конкурсом на право розвідки Юзівської і Олеської площ, адже учасники - світові гранди нафтогазовидобутку. Але сама можливість подібних ігор говорить про неблагополуччя в галузі. За традицією, рішення на подібних конкурсах приймається на користь учасника, що пропонує найбільшу суму інвестицій. "Головним критерієм при визначенні переможця і на цей раз буде запропонований обсяг інвестицій", - зазначив у коментарі Мінпрому представник правління НАК "Надра України".
Ставицький на початку поточного року оцінював необхідні вкладення в розвідку Юзівської площі в 250-300 млн дол., а Олеської - в 150-200 млн дол. Важливо, що претенденти на роботу в Україні мають не лише необхідні фінансові ресурси, а й технології видобутку нетрадиційного вуглеводню. Сумніви викликала ТНК-BP, але за два тижні до закінчення прийому заявок співвласник, британська British Petroleum (BP), заявила про готовність надати технічне сприяння в разі перемоги російсько-британської компанії. Тим часом скептики зазначають, що собівартість видобутку у зв'язку з великою глибиною залягання сланцевого газу в Україні буде значно вищою в порівнянні з родовищами в США, де серед інших веде видобуток і BP.
Анвар Деркач
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
