4423
Бізнес, що окупається в рекордні терміни
Очевидно, що людина не може існувати без води. А неминуче питання про її якість породжує тих, хто робить на ній бізнес. Інакше й бути не може. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, якщо більше 100 млн. населення лише в благополучній Європі не мають доступу до якісних водних ресурсів, то що вже казати про бідні країни інших регіонів. В Україні якість води визначена спеціальною загальнодержавною програмою. Але поки чиновники складають програми, обивателі попивають умовно чисту воду. Фахівці ж не перестають бити на сполох: близько 70% води, що подається нашим співвітчизникам у водопровідні крани, не придатні для вживання. За такої ситуації пошуки альтернативи тими, хто бажає заробити на пропозиціях споживачам води, придатної для пиття, зрозумілі.
Що у бутлі тобі моєму?
Українцям, можна сказати, ще пощастило: в країні чимало джерел як питних, так і мінеральних вод. Є також достатня кількість підприємців охочих організувати видобуток, доставку цих вод всім стражденним. У лідерах ринку - IDS Group, "Кока-Кола", "Оболонь", "Росинка" та інші, що випускають звичну і популярну продукцію. Крім десятки великих компаній (покривають близько двох третин потреби в питній воді), на вітчизняному ринку бутильованих вод існують ще близько двох сотень дрібніших. Адже якщо для відкриття не найпотужнішого виробництва (близько 7000 пляшок на годину) знайдеться близько мільйона євро, то вкладення може окупитися років за п'ять. А там залишається підраховувати прибуток, - адже один бутель води обходиться споживачеві від 10-15 грн. Якщо додати до продажу бутлів в магазинах ще й популярні установки з водою, що красуються нині практично мало не в кожному офісі, та плюс до них домашні установки, які користуються все більшим попитом, вийде лавина оплачуваної нами, споживачами, води. І нехай суспільство не дозріло до того, щоб готувати ще й їжу на бутильованій воді в кожному домі, але навіть кількість використовуваної в основному для пиття води не дає "засохнути" цьому перспективному бізнесу.
Настільки радісну картину експансії бутильованої води до українського обивателя псує та обставина, що навіть заплативши чималу суму, він не може бути впевненим в тому, що п'є дійсно якісний продукт. Ось, наприклад, фахівці відділу гігієнічних проблем екології СЕС вважають, що в деяких випадках пропоновану споживачам воду банально набирають зі звичайного крана, а потім (в кращому випадку) очищають. Таким чином, за їхніми оцінками, чималий відсоток бутильованої води, що продається на ринку, - фальсифікат. Як боротися з цим? Звичайно, можна спробувати купувати бутильовану воду лише відомих марок, потужних виробників. Але... Ті ж санстанції, які регулярно беруть на дослідження проби бутильованої води різних найменувань і виробників, час від часу фіксують в їх зразках перевищення вмісту то кремнію, то калію, то показників запаху і смаку, то вмісту нітратів, цинку, нафтопродуктів, загальної жорсткості та лужності...
У бутильованої води будь-якого виробника (як великого, так і дрібного) є ще один, досить вагомий мінус. На жаль, її ціна поки що ну ніяк не дозволяє всім охочим регулярно її використовувати. А значить, люди неминуче будуть шукати більш доступні варіанти.
Очищення від "гріхів"
Звичайно, "гріхи" води можна спробувати виправити за допомогою очищення. І обиватель, особливо той, що бідніший, традиційно вдається до старих, здавалося б, перевірених способів поліпшення її якості. Хто до кип'ятіння, хто до відстоювання води. Хтось чув, що очистити воду допоможе кремній, а хтось - що срібло. Ну, а до послуг публіки багатшої широкий асортимент імпортних та вітчизняних фільтрів для очищення води. Що до перших, то вибір закордонних фільтрів досить широкий. Втім, і вітчизняні виробники обладнання та послуг з очищення та підготовки води, придатної до вживання, аж ніяк не аутсайдери на цьому ринку. Адже близько 50% великих постачальників спеціалізованого обладнання та матеріалів, що застосовуються для очищення води, саме українські фірми. А ще наукові інститути з багаторічними напрацюваннями і молоді інноваційні підприємства.
Традиційно близько 50% всіх вітчизняних виробників (виробництво устаткування і матеріалів для очищення води) дислокується в основному як в самому Києві, так і в столичній області. У їх числі такий виробник побутових фільтрів і промислових установок для очищення води, як столичне НВО "Екософт", київська науково-виробнича фірма "Ековод" та багато інших. У Київській області виробництвом приладів та обладнання для очистки, переробки води займається НПП "Альфа Стевія" з Обухова. Розробку та реалізацію промислових технологій водопідготовки взяла на себе інжинірингова компанія "Джурбі-Вотер" з Хотова. Однак закордонні постачальники обладнання, незважаючи на досить масове використання цілком доступних українських технологій, не бажають поступатися своїми позиціями.
Споживачів побутових фільтрів для очищення води зрозуміти можна. На їхню думку, вже краще один раз витратитися, заплативши гроші за сучасний фільтр, але потім "безкоштовно" пити чисту воду. На жаль, як доводять численні дослідження води, відібраної з установок з фільтрами, які тривалий час працюють, ті все-таки не в змозі забезпечити тривале якісне її очищення до необхідних стандартів. Крім того, фахівці СЕС настійно рекомендують не пропустити той момент, коли фільтри замість допомоги починають працювати на шкоду своїм споживачам. Навіть найбільш "наворочені" з них схильні до забруднення, тобто всі фільтри регулярно доводиться змінювати і про "безкоштовну" воду говорити не доводиться.
"Жива" вода чи "мертва"?
Альтернативою "мертвій" воді з водогону або тій, що продається в бутлях, або очищеній за допомогою фільтрів, багато хто вважає "живу" воду, яку набирає в бюветах. І вибір, здавалося б, дійсно є. Адже тільки в одній столиці налічується близько 200 бюветів. Є такі, хоч і в менших кількостях, і в регіонах. Досить велика їх частина (за підсумками минулого року, лише в Києві добра половина) в основному простоює. Додайте до них ті, в яких не працює один, а то і два крани, то струмочок бюветної води ще більше усохне. Якщо вірити офіційній версії чиновників, люди самі винні, що не всі бювети працюють. Справа, мовляв, в тому, що використовують їх не регулярно, а значить, застійні явища можуть послужити причиною забруднення води в водонаносних горизонтах, сприяти погіршенню епідеміологічної ситуації. Ось вода і псується, каламутніє, збільшуються показники заліза в її пробах. І безпеку бюветної води нам не можуть гарантувати ні комунальники, ні СЕС, ні екологи, ні медики...
Втім, в питанні хронічного закриття низки бюветів не все так просто. І справа не тільки і не скільки у невідповідності якості бюветної води різного роду стандартам. Є інформація, що "Київводоканал" не горить бажанням ремонтувати одряхлілі столичні бювети через більш прозаїчну причину. Як стало відомо, районна влада столиці (на балансі якої і знаходяться злощасні бювети) заборгувала близько 20 млн. грн. тому ж водоканалу за електроенергію, ремонт бюветів і заміну їх складових.
Щоб хоч якось виправити становище, столична влада неодноразово піднімала питання про передачу бюветів у приватні руки. "КП" Київкомунсервіс "зобов'язане підготувати для ГУ економіки та інвестицій список бюветів, які вимагають залучення інвестицій, і оформити право користування земельними ділянками під ними для обслуговування та встановлення пунктів розливу питної води (МАФи). Також КП зобов'язане внести пропозиції про умови проведення конкурсів з залучення інвесторів, готових профінансувати монтаж блочних водоочисних установок малої продуктивності", - йдеться в розпорядженні Київської міської адміністрації.
Здається однак, що навіть незважаючи на обговорення питання, за якою ж ціною бізнесмени будуть продавати воду з бюветів городянам, останнім хвилюватися поки що не варто. Попереду - вибори, і навряд чи столична влада ризикне піти на таке непопулярне рішення, як стягування грошей за воду, яку люди звикли брати абсолютно безкоштовно.
Вода - на розлив
Очевидно, що на ринку питної води необхідність змін уже назріла. Адже варварська технологія хлорування відійшла в минуле в усьому цивілізованому світі, бутильована вода не всім по кишені, очищувачі води, якщо за ними не стежити, можуть працювати проти людей, а до якості води з бюветів і їх роботи є чимало претензій.
У пошуках вирішення питання люди з комерційною жилкою звертають свою увагу на пошуки альтернативного вирішення водопостачання населення. Як варіант - розлив екологічно чистої артезіанської питної води, що доставляється автотранспортом від свердловини до місць її продажу. Приклади такого бізнесу, що досить успішно розвивається, є в Росії. Так, підприємець В.Зонов вважає, що в цьому бізнесі головне оцінити чотири його складові: наявність власних або позикових фінансів, можливість вирішити питання про виділення торгових точок з місцевою владою, наявність дійсно поганої води в міському водопроводі і свердловин з водою, яка відповідає високим стандартам.
- Треба дуже ретельно вибирати партнерів. Не хотілося б працювати з тими, хто прагне до збагачення будь-якою ціною. Цей бізнес і так окупається в рекордні терміни - від 8 до 13 місяців, - вважає В.Зонов. Всього, за його оцінками, для відкриття "водного" бізнесу в півмільйонному місті знадобиться близько 500 тис. дол. Ну, а якщо мова йде про міста-мільйонники, цифру треба помножити відповідно. Формат цього бізнесу, за В.Зоновим, повинен бути наступним: мережа однакових, фірмових кіосків з розрахунку - один кіоск на 15 тисяч населення на старті проекту, а при насиченні ринку - один кіоск на 3,5 тисячі жителів. Ціна такого задоволення для споживачів - 1-1,5 руб. за один літр.
Багато це чи мало, можна судити хоча б по тому, що чиновники київської мерії, які неодноразово давали привід для обговорення ціни на доочищену воду зі столичних бюветів, теж робили свої розрахунки. Так, перший заступник голови столичної міськадміністрації О.Мазурчак говорив, що за один літр доочищеної води з бюветів її споживачам потрібно буде платити в межах 0,5-1 грн., пенсіонерам - дешевше.
Чи піде такий бізнес в умовах українських реалій - питання. Але те, що наші люди в пошуках чистої води нишпорять по ярах, лісах, балках - факт. У столиці примудряються відшукувати такі в Пущі-Водиці, у Феофанії, біля станції метро "Сирець". Джерельна вода - проточна і на смак приємна. І ніхто особливо не замислюється про те, що вода, яку регулярно не перевіряють, може містити, наприклад, токсичні складові. Чи, може, і справді було б краще, щоб за якість споживаної нами води відповідали хоча б бізнесмени?
Надія Гоцуєнко
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
