Інвестклімат: весна відкладається?


Інвестклімат: весна відкладається?

Поточного тижня президент підписав закон про внесення змін до держбюджету-2012, згідно з яким доходи і видатки держскарбниці повинні збільшитися на 33,3 млрд. грн. Майже одночасно Міжнародний валютний фонд повідомив про зниження прогнозу зростання української економіки до 3%. За таких умов бюджет може недоотримати близько 4 млрд. грн. від запланованих обсягів (уряд розраховував держкошторис виходячи з прогнозу зростання ВВП на 3,9% та його номінальних обсягів у 1,5 трлн. грн.).

Однак сценарій МВФ - далеко не найпесимістичніший. Нагадаємо, що в січні-лютому віт­чизняний ВВП зріс лише на 2% (за попередніми оцінками НБУ). А за підсумками березня Держ­стат зафіксував скорочення пром­виробництва на 1,1%. У подальшому ускладнити ситуацію може нестабільність у світовій економіці. Хоча ринки дещо заспокоїлися після зняття грецького питання, приводів як мінімум не розслаблятися вистачає. Перед­усім через нинішню невизначеність навколо Іспанії. Насто­рожують і не надто позитивні сигнали з Китаю. У першому кварталі тамтешній ВВП збільшився на 8,1%. Нібито й немало, але це - найнижчий показник з другого кварталу 2009-го. При цьому вже п’ятий місяць поспіль у КНР скорочується приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що дає підстави очікувати подальше охолодження економіки Піднебесної.

На тлі нестабільності попиту на вітчизняну продукцію як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку (у тому числі через невисокі темпи зростання доходів населення) чи не ключовим чинником, який визначатиме динаміку українського ВВП у 2012 році, може стати залучення інвестицій, які і мали би розігріти економіку. Для нинішньої владної команди з її незавидними рейтингами це питання фактично виживання. Адже не буде інвестицій - економіка далі спотикатиметься. Отже, доходи держскарбниці скорочуватимуться й посилиться загроза невиконання в тому числі розпіарених соцобіцянок. А без них можновладцям не бачити голосів електорату на виборах як своїх вух.

У цьому сенсі чинник МВФ, на відновлення співпраці з яким сподіваються українські чиновники, діє як доволі надійний додатковий запобіжник емісійного фінансування видатків держскарбниці. Пошуки ж реальних джерел надходжень - завдання не з простих, враховуючи не надто вражаючу підприємницьку активність. Тож якщо й надалі не чіпати священних тіньових корів, вичавлювати останні соки з легального бізнесу теж навряд чи вдасться. Бо давити вже насправді нічого - він і так знекровлений.

Хай там як, майже дві третини (21 млрд. грн. з 33,3 млрд.) додаткових надходжень влада планує отримати завдяки економічному зростанню та детінізації економіки. Заступник голови ДПСУ Андрій Ігнатов стверджує, що виявляти тіньові операції податківці збираються не під час безпосередніх перевірок бізнесу, а з допомогою аналізу їх платежів, оборотів в електронній звітності. "Ми маємо змогу бачити, яку діяльність веде підприємство - реальну чи фіктивну, з допомогою аналітичної системи конт­ролю над платежами та операція­ми. Що дозволяє податковій якомога менше безпідставно втручатися у діяльність суб’єктів господарювання", - зазначає пан Ігнатов.

Безумовно, "ненасильницький" спосіб виведення бізнесу з "тіні" можна було б тільки вітати. Але скільки бізнес пропрацює після того, як його виведуть на "світло"? Як видається, втримати підприємства в легальних рамках, а також сприяти залученню інвестицій в економіку у найближчій перспективі здатне лише реальне, а не декларативне поліпшення бізнесового та інвестиційного клімату.

Інвестклімат в Україні: льодовиковий період?

Згідно з часто цитованим рейтингом Doing Business-2012, складеним Світовим банком та IFC, Україна нині посідає 152-ге місце зі 183 країн світу (Росія - 120-те, Латвія - 21-ше, Грузія - 16-те). За минулий рік країна втратила дві позиції, розташовуючись між доволі екзотичними Ліберією та Болівією. За даними ж Європейської бізнес-асоціації, у першому кварталі індекс інвестиційної привабливості України знизився до найнижчого за останні три з половиною роки рівня - 2,18 бала (за п’ятибальною шкалою). Серед причин падіння респонденти ЄБА називали звичні проблеми з відшкодуванням ПДВ, непрозорість судів тощо. "Якщо в 2008 році компанії платили у формі хабарів 6% від виручки, то в 2011 році - вже 10%", - бідкався президент ЄБА Томаш Фіала.

Водночас у Державній податковій службі наголошували на недостатній репрезентативності таких інвестиційних рейтингів (скажімо, в опитуванні ЄБА брали участь 149 керівників компаній - членів асоціації). Голова ж ДПСУ Олександр Клименко в інтерв’ю DT.UA особисто розповідав про плани митарів створити власний індекс інвестиційної активності, який нібито має більш адекватно відображати реалії. Нарешті намір було реалізовано.

Цього тижня ДПС оприлюднила індекс інвестиційної активності, який розраховувався за результатами опитування 289 керівників підприємств з усієї України, проведеного компанією Research&Branding Group (яка, до речі, ніколи нелюбов’ю до владної команди не вирізнялася). За десятибальною шкалою він становив 4,23, що практично відповідає оцінці ЄБА. З одного боку, приємно, що податківці не стали забивати баки ні собі, ні бізнес-середовищу (щоправда, від імовірної маніпуляції, мабуть, таки не утрималися - найбільшою проблемою визначено не адміністрування податків, як зазвичай вважається, а їх розмір). З іншого - всі одержали ще один офіційний доказ, що з інвесткліматом у нас далеко не все гаразд.

Спробувати спростувати це твердження можна було б, наводячи дані про торішній приріст капітальних інвестицій у вітчизняну економіку (на рівні 37,5%). Так, показник справді непоганий. Але тут не варто забувати, що забезпечили його передусім держбюджет і держбанки, які дружно вкладали кошти в інфраструктурні об’єкти під Євро-2012.

Однак чи не найоб’єктивнішим індикатором неблагополучного стану справ із вітчизняним бізнес-кліматом, як мінімум в очах міжнародних інвесторів, залишається не надто вражаючий приплив в Україну прямих іноземних інвестицій. Торік він становив 7,2 млрд. дол. (лише на 180 млн. більше від обсягу приватних грошових переказів з-за кордону, в основному - від заробітчан). Причому третину ПІІ забезпечив майже "рідний" для України Кіпр (до слова, головний реципієнт іноземних інвестицій з нашої країни; його частка у всеукраїнському портфелі перевищує 90%).

Дзеркальним відображенням інвестиційної привабливості країни можна вважати її фінансовий сектор. У випадку України йдеться передусім про банківську систему. Динаміка і структура кредитного портфеля банків дозволяє інвесторам зрозуміти, чи варто мати справу з місцевою економікою, і якщо так, то куди найкраще вкладати.

Кредитна відлига: поки не на часі?

Нинішня ситуація з кредитуванням теж не надто тішить. У січні-лютому кредитний портфель банків скоротився на 0,26%. За попередніми даними НБУ, в березні зафіксоване зростання на 0,7%. Загалом же за перший квартал воно становило мізерні 0,4%. У разі збереження такої динаміки навіть прогноз зростання економіки на рівні 3% видається оптимістичним.

Розігріти бажання банків ризикувати (зокрема вже у квітні) може підвищення рівня їх ліквідності за рахунок пом’якшення монетарної політики регулятора. Як відомо, через зниження інфляції в першому кварталі до рекордно низьких 1,9% Нацбанк планує надалі знижувати облікову ставку (сьогодні вона становить 7,5%), сигналізуючи про подальше пом’якшення своєї грошово-кредитної політики. Крім того, НБУ знизив обсяг обов’язкових резервів, які "блокуються" на його окремому рахунку, з 70 до 60%, що має вивільнити для системи близько 1 млрд. грн. ліквідності. Це означатиме зниження вартості фондування комбанків у НБУ, а значить, посилення надій на здешевлення позик і для кінцевих позичальників.

Основним гальмом для нарощування кредитних операцій банками наразі є нестача якісних позичальників. "Питання зараз не стільки в нестачі ресурсів, скільки в тому, кого кредитувати і на яких умовах. Сьогодні це питання дуже злободенне", - наголошує заступник голови правління НБУ Віра Ричаківська. За таких умов учасники ринку, природно, вкладають кошти в цінні папери уряду. Та, як наголошує директор департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів Галина Пахачук, уряд не бере стільки коштів, щоб не залишалося на кредитування. "Ми отримуємо в принципі належне", - зауважує вона.

За даними Мінфіну, з початку року уряд залучив на внутрішньому ринку 25 млрд. грн. (23 млрд. грн. - у першому кварталі). Причому з допомогою валютних ОВДП, номінованих у доларах і євро, уряд позичив 900 млн. дол., з допомогою індексованих облігацій - 1 млрд. грн. З точки зору макроекономічної стабільності важливо те, що держскарбниця не поповнювалася з допомогою "друкарського верстата" НБУ - у цей період портфель ОВДП, який знаходиться в центробанку, збільшився лише на 2 млрд. грн. Основні фінансові донори уряду - банки та інституційні інвестори.

За логікою речей, такий статус-кво має посилювати впевненість банківського сектору в стабільності фінансової системи, принаймні у найближчій перспективі. Цементувати ж її могло б усунення старих нормативних ризиків, через які фінустанови сидять, як на пороховій бочці. Так, на думку голови правління "Дочірнього банку „Сбербанку Росії“ Ігоря Юшка, чи не найпідступнішим підводним каменем є чинні регламенти розрахунку валютної позиції. Гіпотетичне ослаблення гривні навіть на 5% може призвести до втрати банком 70% свого прибутку за рахунок знецінення резервів, сформованих у гривні під валютні кредити. Фінансист (до речі, екс-міністр фінансів України) не втомлюється повторювати, що резерви мають формуватися у валюті активу.

У Національному ж банку заявляють, що цілком усвідомлюють існування такого ризику й готові працювати в напрямі його нейтралізації. А сприяє цьому існуюча рівновага на валютному ринку, яка за останні півтора місяця дала змогу центробанку поповнити свої резерви на півмільярда доларів.

За словами В.Ричаківської, вже стартував пілотний проект зі зміни порядку розрахунку валютної позиції, який передбачає можливість включення до неї номіналу придбаних індексованих облігацій Мінфіну для формування резервів під валютні кредити. "Це питання розглядається, і воно неодноразово розглядалося, коли ми працювали з місіями МВФ торік. НБУ, абсолютно розуміючи його важливість, бере на себе зобов’язання поступово переходити (на старі правила розрахунку). У міру виходу банківської системи і економіки загалом із глибокого валютування ця ситуація покращуватиметься", - наголошує один із топ-менеджерів Нацбанку.

Актуальним питанням для банків (як, зрештою, і для інших суб’єктів господарювання), що впливає на їхню фінансову стійкість, бажання і можливість нарощувати капітал, залишається віднесення до витрат збитків минулих років. А.Ігнатов з ДПСУ зауважує в цьому контексті, що дане питання потребує більш ґрунтовного законодавчого врегулювання. Податківець зазначає, що нині в судах відповідні спори виграє як ДПСУ, так і платники податків. При цьому заступник голови податкової наголошує, що чимало підприємств (про банки уточнення не пролунало) свідомо завищують свої збитки, що часто й виявляється під час перевірок податковою.

Довіра як перший крок до порозуміння

На думку старшого радника "Альфа-банку" Романа Шпека, атмосферу недовіри між потенційними інвесторами та урядом створює нещирість чиновників. Зокрема, намагання сказати не всю правду про стан економіки. За розрахунками банкіра, реальний дефіцит держфінансів торік становив 4,9% ВВП (з урахуванням дотацій Пенсійного фонду, поповнення "статутника" "Нафтогазу" і держбанків), що значно перевищує офіційні оцінки. Крім того, експерт ставить під сумнів логічність збереження прогнозів щодо стабільності платіжного балансу, враховуючи потребу поповнення бюджету в тому числі за рахунок митних надходжень. "Якщо детінізація відбуватиметься за рахунок підвищення білого імпорту, від’ємне сальдо торговельного балансу може розширюватися. Тому інвестиційній спільноті необхідно надати додаткові аргументи щодо збереження стабільності курсу гривні. Особливо це важливо для розуміння прогнозів щодо сальдо фінансового рахунку, який залишається додатним і забезпечує платіжний баланс", - впевнений екс-віце-прем’єр.

Ігор Юшко погоджується зі своїм колегою: прозорість бюджетних процесів у країні недостатня, що значно ускладнює для бізнесу можливість планувати його розвиток та робити чіткі прогнози.

Фінансисти нарікають, що титанічні зусилля, які докладаються до підготовки та "проштовхування" через владні кабінети, парламентський зал життєво важливих для фінсектору рішень, зрештою виявляються практично марними. Так сталося з посиленням захисту прав кредиторів. Це питання в усіх на слуху роками, про нього вже навіть набридло говорити. Зрештою відповідний закон таки було ухвалено. Однак, констатує старший фінансовий спеціаліст представництва Світового банку в Україні А.Пригожина, законодавчі гарантії так і не запрацювали. А заступник голови правління "Ерсте Банку" Світлана Черкай наголошує, що це доленосна річ для України, без якої країна в умовах гострої глобальної конкуренції за капітал просто приречена на поразку.

Фондовий ринок: навічно заморожений інвестиційний клондайк?

Про перспективність фондового ринку в Україні говорять теж роками, якщо не десятиліттями. Але віз практично так і не вдається зрушити з місця. Якщо від його показників відняти складову ринку державних цінних паперів, то залишаться лише "ріжки та ніжки". При цьому цей сектор має чимало проблем, співзвучних із тими, з якими стикається банківська система. Та ж таки горезвісна незахищеність прав інвесторів.

За словами голови ради директорів групи компаній "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Валерії Гонтарєвої, дефолти емітентів корпоративних облігацій на сотні мільйонів за принципом "не плачу, бо не хочу" відштовхують у тому числі іноземних інвесторів від вітчизняного фондового ринку. Однак найстрашніше те, що з огляду на деякі резонансні справи проблемою в країні залишається "свята святих" для ринкової економіки - право власності. У вітчизняних реаліях навіть офіційна реєстрація суб’єктів господарювання в країнах, де діє англійське право, як виявляється, не є гарантією, що власність свою вдасться відстояти й належно нею розпоряджатися.

Туману в перспективи фондового ринку додають також страхи, що цей ринок, так і не встигнувши зіп’ятися на ноги, може канути в Лету через фактичне поглинання росіянами. Ще більше питань виникає після нещодавніх заяв Рахункової палати про те, що НКЦПФР у 2009-2011 роках "здійснювала регулювання в основному хаотично та безсистемно".

Аби дізнатися про бачення цього комплексу викликів у Національній комісії з цінних паперів і фондового ринку, DT.UA звернулося до першоджерела - її голови Дмитра Тевелєва.

Дмитро Тевелєв, голова Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку:

- Дмитре Михайловичу, запитання щодо невиконання зобов’язань емітентів перед інвесторами. Які кроки, на вашу думку, потрібно й реально можна розпочати в найближчій перспективі, щоб захистити ринок від цього явища?

- Ми усвідомлюємо, що для того, щоб стимулювати приплив інвестицій і інвесторів на вітчизняний фондовий ринок, необхідно забезпечити захист прав і інтересів інвесторів, і спрямовуємо свої зусилля на вирішення цього питання, тому що це завдання є одним із найважливіших для комісії.

Зважаючи на це, ми плануємо розробити низку нормативних і, можливо, законодавчих документів, мета яких - посилення вимог до емітентів і захист прав інвесторів. Серед складових роботи в цьому напрямі - розширення палітри інструментів для захисту прав власників облігацій (одержання інформації, участь у процедурі банкрутства тощо), внесення змін до процедур, пов’язаних із банкрутством, мінімізація ризиків і регламентація процедури дефолту, посилення контролю над виконанням емітентами умов випуску облігацій тощо.

Усі ці заходи покликані створити умови для захисту прав та інтересів інвесторів, але вважаю важливим зазначити, що хоч би якими були ці умови, поки інвестори не навчаться самостійно захищати свої права, ми ще довго чекатимемо вирішення питання захисту прав інвесторів. Таким чином, створення умов для захисту прав інвесторів - обов’язкова, але недостатня умова для вирішення наявних завдань.

- Чи достатньо повноважень має сьогодні НКЦПФР для стимулювання більш активного розвитку фондового ринку? Чого саме бракує? Як ви можете прокоментувати нещодавню заяву Рахункової палати про якість роботи комісії?

- Активний розвиток фондового ринку не лежить виключно в площині повноважень комісії, і, зрозуміло, на стан ринку цінних паперів впливають не тільки аспекти регулювання ринку, а й ціла низка економічних складових. Що ж до безпосередньо повноважень регулятора, то на сьогодні в чомусь їх можна назвати достатніми, у чомусь вони потребують доповнення та розширення. І це комплексне питання, над яким ми нині активно працюємо. Загалом це питання потребує додаткового обговорення та висвітлення, адже розширення повноважень НКЦПФР спричиняє серйозні інфраструктурні, фінансові, кадрові та процедурні зміни.

Якщо говорити про заяву Рахункової палати, то насамперед важливо підкреслити вибірковий підхід колег до трактування та висвітлення даних. Так, безумовно, проблематика фондового ринку, розкрита Рахунковою палатою, не є новиною. У комісії не тільки знають про існуючі труднощі, а й концентрують свої зусилля на їхньому подоланні. Що ж до відношення капіталізації лістингових компаній до ВВП, то, вважаємо, не зовсім коректно порівнювати цей показник з аналогічними показниками російського чи казахстанського ринку. Фондовий ринок не живе окремим життям, а є відображенням усіх економічних процесів у державі, тому ми й маємо на сьогодні такі значення.

Що ж до частки біржових операцій у загальному обсязі операцій із цінними паперами, то насправді цей показник поки що не такий значний, як хотілося б, але ми спостерігаємо його перманентне зростання. Якщо в 2009 році частка таких операцій становила близько 5%, то в 2010-му - уже понад 10%, а у 2011-му - близько 15%. І згідно з Програмою розвитку фондового ринку, у 2014 році цей показник має подолати значення в 20%.

Стосовно участі населення важливо зазначити, що, напевно, багатьом відомо про розробку комісією разом із Агентством із розвитку інфраструктури фондового ринку України Програми підвищення фінансової грамотності українських громадян, і в нас уже є перші кроки в її реалізації. До речі, про динаміку збільшення участі українців у фондовому ринку яскраво свідчить приріст вітчизняних інтернет-трейдерів. Якщо 2009 року їх було трохи більше 1,5 тис. чоловік, 2010-го - 6,5 тис., то сьогодні вже 10 тис. чоловік. Звичайно, важливим, але поки що не повністю вирішеним залишається питання централізації депозитарної системи, і комісія доклала багато зусиль до його вирішення. Так, торік, після тривалих обговорень із громадськістю та з усіма учасниками процесу, ми розробили відповідний законопроект. На нинішньому етапі він пройшов перше читання в парламенті та, сподіваюся, уже найближчим часом буде ухвалений.

- Чи вбачаєте ви загрози в посиленні впливу російських бірж на вітчизняний фондовий ринок? У чому вони полягають?

- Не думаю, що при об’єднанні українських організаторів торгівлі з частиною російського акціонерного капіталу варто говорити про будь-які загрози впливу на вітчизняний фондовий ринок російських бірж. Якщо розмірковувати саме так, то ми можемо тоді казати і про вплив польських бірж на український ринок цінних паперів - з урахуванням того, що більшість публічних розміщень наших компаній проходить на Варшавській фондовій біржі. Ми неодноразово ставали свідками міжнародного злиття бірж, наприклад, Nasdaq і OMX, Nasdaq і NYSE, і жодних загроз ці угоди не несли. На мою думку, це цілком ринкові процеси

Василь Пасочник

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування