1343
Луценко vs Україна
— Кримінал
Неодноразово критикуючи особливості кримінального переслідування опозиційних політиків, Європа вже взялася і за юридичний бік питання. 17 квітня в Страсбурзі пройшли слухання за першою скаргою "Луценко проти України". Захист екс-міністра в перемозі не сумнівається, але якими можуть бути її наслідки?
Поки суд - за справу...
З того моменту, як українська Феміда міцно взялася за розгляд кримінальних справ проти колись високопоставлених представників колишньої влади, опозиціонери попереджали, що кожен крок вітчизняного правосуддя зверне на себе увагу Заходу. Події наступних близько півтора років дозволили дати оцінку цьому припущенню. Регулярні критичні заяви європейських і американських політиків, все більш різкі резолюції ПАРЄ та Європарламенту, зволікання з парафуванням Угоди про асоціацію - політичний "відгук" на події в Україні було важко не помітити. Але на такому суто політичному щаблі інтерес до роботи "вибіркової юстиції" (користуючись висловом закордонних правозахисників) не зупинився - в гру досить швидко вступив Європейський суд з прав людини.
Звернення "підсудних" опозиціонерів в Страсбург - крок більш ніж очікуваний. Свої скарги в Європейський суд з прав людини захист фігурантів гучних процесів (у першу чергу - Юлії Тимошенко, Валерія Іващенка, Юрія Луценка) відправляв вже не раз і, найімовірніше, зупинятися на "досягнутому" вони не будуть. Особливо якщо врахувати, що поки скарги, що вже надійшли, ЄСПЛ досить оперативно як для структури такого масштабу і завантаженості брав до розгляду та адресував запити українській владі. А "пробною кулею" для ЄСПЛ, схоже, стане процес "Луценко проти України".
Суть претензій представників колишнього глави МВС до української держави стосується декількох моментів. Першу скаргу в Страсбург адвокати екс-міністра відправили в січні 2011 року - і в ній опротестовувалося взяття Юрія Луценка під варту. Інша скарга - на особливості лікування (або, точніше, нелікування) в стінах СІЗО вирушила до Франції в серпні минулого року, і саме її, за словами захисників, визнали першочерговою. І хоча до її розгляду справа поки не дійшла, 6 квітня Юрія Луценка таки перевели в лікарню... Також ще влітку 2011-го в плани захисту увійшла скарга на несправедливість суду в цілому, але всерйоз заперечувати вирок прихильники недавно засудженого на чотири роки Луценка, швидше за все, зможуть вже після того, як його справа пройде апеляцію, а то і касацію. Страсбург зазвичай вважає за краще братися за ті справи, за якими гарантовано можна добитися перегляду в рідних юридичних пенатах...
Розгляд першої за рахунком скарги Юрія Луценка стартував в Страсбурзі 17 квітня. В цей день в суді пройшли слухання з питання незаконності арешту і тривалого (вже майже 16-місячного) утримання колишнього міністра під вартою. Представники позивача впевнені, що обставини арешту Луценка порушили статті 5 ("Право на свободу та особисту недоторканність") і 6 ("Право на справедливий судовий розгляд") Європейської конвенції про захист прав людини (на сторожі якої і стоїть ЄСПЛ). Крім того, сторона засудженого екс-міністра переконана, що суворий запобіжний захід пояснюється не небезпекою самого Юрія Луценка та масштабами злочину, в якому його звинувачують, а бажанням перешкодити його політичній діяльності, тобто, арешт вступає в протиріччя з ще однією статтею конвенції - 18-ї, забороняє обмеження прав і свобод "для інших цілей, ніж ті, для яких вони були передбачені".
Швидко дізнатися, як саме до суті скарги відноситься інтернаціональна колегія суддів, процедура не дозволяє. Після слухань, на яких, до речі, Україну з обов'язку нинішньої служби представляла основна претендентка на пост омбудсмена Валерія Лутковська, суд перейшов до розгляду справи в закритому режимі, підсумки якого стануть відомі пізніше. Тим часом захисники Юрія Луценка в благополучному результаті справи не сумніваються. Правда, багато що залежить від того, що саме варто вважати цим благополучним результатом.
Та не скоро діло робиться?
Безпосередній вплив Європейського суду з прав людини на долі людей, які звертаються до нього, безмежним назвати не можна. Так, по суті ЄСПЛ не є касаційною інстанцією для державної судової системи, і скасувати вирок національного суду він не може. Однак саме він оцінює, як дотримуються права людини в державі-відповідачі, і відповідно, може не тільки призначити солідну компенсацію на користь потерпілої сторони, але й опосередковано сприяти зміні ситуації - як приватної, так і загальної законодавчої, коли після несприятливого для себе результату країни готові переглянути норми, що не відповідають конвенції. "Якщо Європейський суд з прав людини вирішить, що не був забезпечений справедливий суд, це стане підставою для додаткового перегляду вироку українським судом", - так, наприклад, на питання про можливість перегляду вердикту у справі Юлії Тимошенко недавно відповідав міністр юстиції Олександр Лавринович.
Якщо ЄСПЛ визнає скаргу проти держави України необґрунтованою (а саме на цьому наполягає Валерія Лутковська, яка представляє уряд) - на деякий час негативне іміджеве навантаження на Київ зменшиться, а представники правлячого табору зможуть з новою впевненістю повертатися до теми "Вся справа тільки в корупції!". Правда, невідомо, як надовго - гучні скарги проти України в Страсбурзі поки тільки накопичуються, і обурення "незаконним арештом" може виявитися ще не найсуттєвішою.
Але й наслідки сприятливого для позивача розгляду першої скарги "Луценко проти України" поки оцінити складно. Особливих надій на чуйність вітчизняної судової системи захисники не покладають. "У мене немає великих надій на те, що це змусить якось змінити ставлення української влади до заарештованого Луценка", - припускає один з адвокатів колишнього міністра Олексій Баганець. Однак правозахисники припускають, що якщо тривалий арешт Юрія Луценка буде визнано порушенням конвенції - екс-глава МВС може на деякий час вийти на свободу. "Це цілком можливо, якщо рішення Європейського суду буде раніше, ніж рішення апеляційної інстанції (розгляд апеляції у справі Луценка планується почати 15 травня, - "Подробности"). Але в мене є в цьому сумніви, що так буде", - не відкидає голова правління Української Гельсінської спілки Євген Захаров.
Захищаючи свої позиції в "справі про арешт", офіційний Київ може не тільки спростовувати претензії захисту, але і посилатися на недавнє ухвалення Кримінально- процесуального кодексу. Оновлений КПК і справді дещо інакше регулює "арештні" питання, вводячи нові запобіжні заходи, на зразок домашнього арешту та обмежуючи терміни того ж досудового слідства, через затягування якого українці могли проводити в СІЗО роки. Але поки він не вступив в силу (тим часом президент не поспішає його навіть підписувати) - гуманізація норм матиме, швидше, рекламний характер. Втім, спроби підправити репутацію Україні зараз не зашкодили б - адже саме по іміджу держави, що претендує на звання правової, в першу чергу, б'є розгляд скарг опозиціонерів в ЄСПЛ.
Оточення колишнього міністра в самій перемозі не сумнівається. "Вважаю, що в мене є вагомі підстави сподіватися, що я виграю цей позов. І питання не тільки в мені - абсолютна більшість українських арештантів закрита так само незаконно. Я хочу дати їм прецедент відстоювання конституційних прав", - говорив у березні сам Юрій Луценко. Але задоволення його "антипротестних" претензій на перших порах не стільки допоможе в боротьбі з незаконними арештами, скільки дасть українським опозиціонерам і їх закордонним прихильникам в руки дуже переконливий в очах Заходу козир. Більше того, якщо Страсбург дійсно знайде в діях вітчизняної Феміди посягання на статтю 18 Європейської конвенції про захист прав людини, правлячому табору стане важче боротися з підозрами в політичному характері нинішніх гучних кримінальних переслідувань. Що відіб'ється не тільки на ставленні до справи Луценка, а й, можливо, майбутньому інших засуджених екс-чиновників - представників попередньої влади. "Навіть якщо відповідно до рішення Євросуду Луценко завтра не опиниться на свободі, то вся зроблена робота в рамках цієї справи матиме велике значення для справи Тимошенко", - пояснює ще один адвокат Юрія Віталійовича Валентина Теличенко.
Варто припустити, що увага Заходу до вердикту Страсбурга буде великою. Європейські експерти вважають, що вже сам тільки розгляд справи в суді з прав людини говорить "про великий інтерес західної громадськості до долі людей, незгодних з політикою сьогоднішнього Києва", - переконаний лідер європейської правозахисної організації "Рух солідарності", бельгійський юрист Клаус Хофф. Про масштаби такого інтересу дозволяють судити і регулярні заяви представників Брюсселя. "ЄС стурбований вибірковим застосуванням правосуддя проти членів колишнього уряду - колишнього прем'єр-міністра Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Луценка. Ці справи вважаються головною перешкодою на шляху політичної асоціації України та ЄС... Вони вважаються головним каменем спотикання на шляху до політичної асоціації та економічної інтеграції", - нагадав на початку квітня посол ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра. Потенційно неприємний для керівництва України висновок Європейського суду навряд чи зменшить занепокоєння Брюсселя. А ще одне підтвердження існування серйозних проблем із забезпеченням прав людини в Україні (а наша держава відповідачем в ЄСПЛ виступає регулярно), необов'язково відразу і дієво позначиться на долі цих конкретних людей. І якщо закрита стадія розгляду скарги екс-міністра Страсбургом затягнеться, "м'яч" у справі Луценка справді перейде на "поле" апеляційного суду. І хто знає, чи стане він ставити під сумнів вирок "печерських" колег...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
