1571
Андріївське знесення
— Нерухомість
Не встигли вщухнути заворушення навколо Пейзажної алеї, як Київ накрив другий архітектурний скандал. 8 квітня знесли декілька будівель, що прилягають до Андріївського спуску. І тепер влада, забудовники і громадськість недружно з'ясовують, хто правий, хто винен, що зносили і навіщо.
Перший етап реконструкції Андріївського узвозу столична влада затіяла ще восени 2011 року та обіцяла закінчити його до травневого Дня Києва та старту Євро-2012. Проте з самого початку робіт, які на цій стадії передбачали лише "ремонт, реставрацію, благоустрій, реконструкцію інженерних мереж, ремонт покриття пішохідних тротуарів та проїзної частини спуску", представники громадських організацій турбувалися, що перекладанням бруківки справа може не обійтися. "На сьогоднішній день є два узгоджені проекти. Проект бізнес-центру на місці фабрики "Юність" в семиповерховому варіанті. І готель з підземним паркінгом, восьмиповерховий. Цей проект також узгоджено", - зазначав член Національного союзу архітекторів України Георгій Духовичний ще в середині жовтня. І через кілька місяців з'ясувалося, що подібні побоювання були аж ніяк не безпідставними.
Шум навколо знесення будівель на розі знаменитої вулиці виплеснувся в ЗМІ з блогосфери 10 квітня. Саме у вівторок стало загальновідомо, що 8 квітня на Андріївському узвозі розпочалися демонтажні роботи. Згідно з поширеними даними, на місці зруйнованих будинків дійсно повинен був вирости торгово-офісний центр "Андріївський Плаза", який ще з 2005 року збирався будувати "ЕСТА Холдинг" - частина групи СКМ Рината Ахметова.
За сигналом міської влади скандальні роботи були припинені в той же день, коли про них стало відомо широкому загалу, - 10 квітня. Після чого всі опосередковані і безпосередні учасники подій взялися за з'ясування, не тільки того, хто і чому винен в тому, що відбувається, а й того, що і де власне зносили.
Перша реакція і забудовників, і чиновників обернулася гучними поясненнями з приводу того, що знесені будинки на території фабрики "Юність", по-перше, формально до Андріївського не відносяться (хоча, як мінімум, одна зі знесених будівель - кутова і частиною фасаду виходила на спуск), по-друге, історичної цінності не становлять. "З боку Андріївського узвозу знесено одну фасадну будівлю з фактичною адресою вулиця Фролівська, 9-11. Всі знесені будівлі колишньої фабрики "Юність", у тому числі фасадна з боку Андріївського узвозу, побудовані в 1978 році і, незважаючи на стилізацію під історичну будівлю, не становлять історичної цінності", - пояснювали в прес-службі холдингу 10 квітня. Такої же версії дотримувалися і в КМДА, і в Міністерстві культури. "Ми не виводили з реєстру жодного будинку історичного значення і не надавали дозволу на їх знесення. Там стояли радянські будівлі 1978 року", - запевняв глава Мінкульту Михайло Кулиняк 11 квітня. Суперечки з приводу історичної значимості прямо пов'язані з тим, що до зони руйнування прилягає житловий будинок будівлі середини XIX століття, та й з номерами будинків, які потрапили під знесення/звільнених від такої долі, у різних сторін конфлікту виникли різночитання...
Поки учасники інформаційної "битви" з'ясовують, чи будівлі, які постраждали, становлять історичну цінність, столичну громадськість все більше турбує сам факт початку активної забудови Андріївського узвозу. Незалежно від культурної значущості знесених будівель кінця 1970-х, за вже неактуальними фото не можна не помітити, що при будівництві горезвісного кутового будинку була зроблена спроба стилізувати його під "навколишнє середовище", та й за поверховістю він із загальним комплексом не дисонував. Тоді як від новобудов багато киян чекають найгіршого, і більшість проектів таким очікуванням відповідає з лишком. Втім, далеко не всі бояться "скляних монстрів". "У нас просто дикий страх будинків зі скла, патологічний, я б сказала. Чого боятися, якщо поставлять естетичну, гарну, легку будівлю? Навпаки, старовинна архітектура тільки виграє, якщо поряд з'явиться стилізований сучасний будинок", - упевнена архітектор Лариса Скорик, чиї погляди на архітектуру Києва нечасто зустрічали загальне розуміння. Не змінилася ситуація і зараз – те, що відбувається на Андріївському (крім будівництва практично навпроти будинку Булгакових дійсно узгоджено ще й зведення восьмиповерхового готелю трохи далі) сколихнуло українську інфосферу. Відразу ж, коли те, що відбувається, стало загальновідомо, по блогах прокотилася пропозиція влаштувати пікет з покладанням будівельного сміття біля офісу забудовників 11 квітня (який відбувся, як і було заплановано, і не обійшовся без пригод), а в суботу - 14 квітня - провести масштабну акцію протесту. Втім, девелопери спробували завдати попереджувального "удару".
Почавши з пояснення "Нічого такого не знесли", до 11 квітня в "ЕСТА Холдинг" перейшли до стратегії "Нічого такого будувати не збираємося". "Ми з великою повагою ставимося до думки киян. Тому отримавши в процесі діалогу з громадськими організаціями та активістами негативну реакцію на будівництво торгово-офісного центру на Фролівській, ми ще місяць тому звернулися до КМДА з ініціативою перепрофілювати проект під будівництво некомерційного малоповерхового арт-простору, погодженого з місцевими громадами та творчими організаціями, і який повністю зберігає дух Андріївського узвозу", - заявив у відкритому листі генеральний директор компанії Микола Нестеренко. Таку версію побічно підтверджують і недавні слова головного архітектора Києва. "Зносити нічого там (на Андріївському узвозі, - "Подробности") не будуть. Внизу буде побудований 3-4 поверховий будинок в дусі австрійської архітектури, де будуть виставки, колекції картин, ресторан. І буде квартал перебудований, де фабрика "Юність" знаходилася", - говорив на початку квітня Сергій Целовальник... При цьому, з одного боку, забудовники розраховують на відповідну лояльність. "Ми попросили Київську адміністрацію допомогти нам підібрати інший майданчик в місті для будівництва сучасного торгово-офісного центру", - пояснив Нестеренко. З іншого боку, сам тільки проект "малоповерхового арт-простору" лише готуються винести на обговорення, а між планом і його реалізацією різниця нерідко дуже велика...
Складно сказати, що саме стало причиною попереднього "атракціону" небаченої щедрості культурної з боку забудовників, зацікавлених у будівництві торгово-офісного центру на одній з найпопулярніших київських вулиць: справді народний гнів, небажання мати справу з можливими проблемами (в січні 2012 указом Мінкульту Андріївський спуск в комплексі був визнаний пам'яткою містобудування), наближення виборів - тут не стільки навіть парламентських, скільки місцевих чи щось інше. Але ось київська влада зі свого боку виступила в режимі швидкого і "правильного" реагування.
Незважаючи на те, що заступник голови КМДА Михайло Кучук одним з перших висловився з приводу знесення "будівель, що не становлять історичної цінності", пізніше в Головному управлінні охорони культурної спадщини КМДА заявили, що руйнування будинків не було погоджено з міською владою, а сам Олександр Попов майже відразу став на позиції головного захисника спуску. "Насправді так далі не можна. Ми говоримо про серйозні плани. І ось ці от ситуації, вони зводять нанівець всі зусилля", - обурювався він з розгортанням скандалу. Потім глава КМДА перейшов до фази активних дій: розповів про те, яким буде "містозахисний" референдум, пообіцяв вимагати від забудовників, щоб "фасадна частина спуску повинна відповідати тій архітектурі, яка сьогодні в більшості об'єктів", і переклав помітну частину відповідальності за події на вищестоящі інстанції. "Ми сьогодні домовилися, що ми звернемося до Кабінету міністрів з проханням надати Києву повноваження, які місто мало раніше в частині надання відповідних дозволів та контролю за веденням будівництва на території нашого міста", - повідомив він 11 квітня, а пізніше уточнив, що впоратися з забудовниками непросто - їм належить практично весь спуск. Гучні "архітектурозахисні" заяви глава КМДА робить не вперше. Але в квітні гніт виборів мера, що наближаються, надає їм особливого присмаку. Дуже малоймовірно, що Олександр Попов, який має зараз серйозного суперника в особі Віталія Кличка (а УДАР вже звернувся в прокуратуру Києва з питанням про правомірність знесення), із задоволенням провів би кампанію як "Глава адміністрації, що дозволив руйнувати Андріївський". Можна припустити, що до виборів мера від радикальних рішень щодо спуску влада воліла б утриматися - або хоча б зробити їх мінімально публічними. Але от що буде після?..
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
