3796
Перський кошмар
— Енергетика
Можливе бомбування Ірану поки що для більшості українців не більш ніж чергова тема для підтримки розмови. Хоча наслідки цієї, здавалося б, абсолютно далекої від України війни, можуть виявитися для нас найсумнішими, як для будь-якої іншої країни, що сильно залежить від поставок енергоресурсів і абсолютно не здатної їх ефективно використовувати.
Гра м'язами
Наприкінці лютого відносини між Іраном і США знову почали загострюватися. Ісламська республіка припинила поставки нафти до Франції і Великобританії. Обидві держави підтримують військово-морські сили США, що курсують біля берегів Ірану. Ця подія відразу призвела до чергового стрибка цін на нафту, що перевищили $121 за барель. І це при тому, що Франція і Великобританія купують мізерні обсяги нафти в Ірані і фактично не залежать від поставок енергоносіїв з цієї країни.
Складно собі уявити, що буде, коли вступить в силу ембарго з боку ЄС на купівлю нафти в Ірані. Момент істини настане 1 липня. Теоретично, дефіцит поставок з Ірану з радістю компенсує Саудівська Аравія, і не виключено, що цінового стрибка в цьому випадку не буде. Інша справа, що при нафтовій блокаді Ірану керівництво цієї країни може заблокувати Ормузьку протоку, через яку транспортується 40% нафти у світі. На думку глави розвідувального управління Міністерства оборони США генерал-лейтенанта Рональда Берджесса, Іран може тимчасово закрити Ормузьку протоку або ж запустити ракети по США або союзниках, але тільки в тому випадку, якщо на нього буде вчинено напад.
А ймовірність нападу дуже висока. Власне, Іран вже готується до війни. Бюджет країни на військові витрати збільшено вдвічі. Масово закуповується продовольство. І навряд чи припиняються розробки ядерної зброї, хоча зрозуміло, що офіційно про це ніхто не говорить. За даними BBC, Іран готовий до різкого стрибка вперед в реалізації ядерної програми. У найближчі тижні республіка може встановити тисячі центрифуг нового покоління в укріпленому підземному дослідницькому центрі. Також можливо більш швидке отримання доступу до технології виготовлення збагаченого урану, необхідного як для функціонування АЕС, так і для виготовлення ядерної зброї.
Інвестиційний банк JP Morgan вже поспішив переглянути свої прогнози вартості нафти. За його очікуванням, середньорічна вартість чорного золота збільшиться в 2012 році зі $112 до $118. А в 2013-му нафта підросте до $125. Вже зараз можна сміливо прогнозувати подорожчання бензину в Україні навесні. Але це далеко не головна небезпека для гаманців українців.
Сіли батарейки
Серед європейських країн Україна четверта за споживанням газу, вартість якого прив'язана до нафти. Забавно, що масштаби економіки абсолютно несумірні з настільки високою необхідністю в блакитному паливі. Наприклад, ми спалюємо газу більше, ніж Франція. А в енергоефективності, точніше, її відсутності, рівних нам взагалі немає.
Зрозуміло, вуглеводні - найбільша стаття витрат держави. На ці цілі йде 35% всіх платежів. Уявіть, що було б з вашим сімейним бюджетом, якби така сума йшла на опалення і гарячу воду. Наприклад, минулого року країна витратила на купівлю газу і нафти понад $18 млрд. Багато в чому завдяки цій цифрі Україна змушена постійно залучати кредити на зовнішніх ринках. Платити за дороге паливо практично нічим. А якщо сума знову зросте?
Хімічна реакція
Як це не парадоксально, але навіть світова економічна криза штовхає нафту вгору. Біржові спекулянти впевнені, що кращий спосіб заробити в складні часи зовсім не скупка доларів, швейцарських франків або золота. Набагато вигідніше купувати нафту. Хоча теоретично все має бути навпаки. Адже чим менший попит на товар, тим менша його ціна.
В період економічної кризи, коли підприємства відчувають труднощі зі збутом своєї продукції, а пересічні споживачі змушені економити, дивно очікувати збільшення попиту на енергоресурси. Навіть у відносно благополучних США бензин купують все менше і менше. Зараз громадяни цієї країни заливають у бак стільки палива, скільки в 97 році минулого століття, хоча за останні десять років кількість американців збільшилася більш ніж на 30 млн ос., що майже порівнянно з населенням Канади.
У країні йде стрімке зниження попиту на паливо. Зупиняються або навіть закриваються нафтопереробні заводи. Майже як в Україні. Логічно припустити, що якщо країна - найбільший споживач енергоресурсів у світі, на якого припадає 20% всієї видобутої нафти, більше не потребує такої кількості палива, то ціна на нього повинна впасти. Навіть незважаючи на зростаючий Китай, якому поки потрібно вдвічі менше нафти. Натомість отримуємо абсолютно протилежний результат. Нафта продовжує дорожчати, і вже майже досягла пікових значень 2008 року, коли світова економіка мчала на всіх парах.
Одне з пояснень такого парадоксу полягає в нафтових спекуляціях. В останні роки провідні світові держави, щоб не допустити розвитку кризи, вважають за краще всі економічні труднощі долати за допомогою емісії грошей. Друкарські верстати працюють на всю потужність не тільки в США, але і в ЄС, Японії, Швейцарії, Англії. Свіжонадруковані гроші потрапляють в руки банкам, а ті, в свою чергу, пускають гроші на спекуляції, використовуючи, наприклад, події навколо Ірану як прекрасний спосіб, щоб підняти ціни. Кредитувати підприємства і пересічних споживачів, і без того перевантажених боргами, фінансисти не поспішають. У підсумку на ринках з'являються нові бульбашки. І одна з найбільших - вартість нафти.
Військова економіка
Інше пояснення зростаючих цін на нафту безпосередньо пов'язане з активністю морських піхотинців США. Не секрет, що ціни на нафту упевнено ростуть при військових конфліктах в Азії. У той же час є одна особливість. До 2000 року перемир'я миттєво призводило до зниження вартості нафти до передвоєнного рівня. Але після того як у конфліктах стали безпосередньо брати участь США, вартість бареля вже ніколи не поверталася до своїх низів.
Ціни на нафту безперервно ростуть з початку військового конфлікту в Іраку в 2003-му. Відтоді вартість бареля вже ніколи не поверталася до своїх низів. Навіть падіння нафти в розпал фінансової кризи 2008-го виявилося нетривалим. Черговий виток цін забезпечила війна в Лівії.
Складається враження, що серія воєн в Азії - чітко спланована акція. Якщо подивитися на першу п'ятірку країн з найбільшими нафтовими запасами, то можна навіть передбачити, хто буде наступний після Ірану. Серед "недоторканих" - Саудівська Аравія, доволі лояльна до США, і бунтар Венесуела. Тож Уго Чавесу потрібно накачувати м'язи якомога швидше.
У чому ж мета цієї серії воєн? Якщо скинути "недемократичні" режими, тоді найпростіший спосіб - придавити ціни на нафту вниз, що моментально обрушить економіки країн, що експортують виключно чорне золото. Всі вони щільно сидять на нафтовій голці, і варто придавити барель до $50-60, як від їхнього економічного процвітання залишиться темна мокра пляма. Але замість падіння вартості нафти відбувається стрімке зростання.
Залишається припустити, що завищені ціни - спосіб загнати в глухий кут країни, що імпортують нафту. У п'ятірці найбільших споживачів чорного золота крім США - ЄС, Китай, Японія та Індія. Тобто високі ціни вдарять, насамперед, за цих країнах. Питається, де ж логіка? Навряд чи штати пиляють гілку, на якій сидять.
Відповідь очевидно в тому, що при погіршенні ситуації у світовій економіці виграшніше від інших країн все одно будуть виглядати США.
У разі зростання цін на нафту економіки ЄС та Японії, які і без того мають величезні проблеми, зіткнуться з додатковими труднощами. У кращому випадку зростання їхньої промисловості обнулиться. Одночасно істотно сповільниться виробництво в Китаї та Індії - головних драйверах світової економіки. Як результат - обвал на світових фондових ринках. Інвестори почнуть шукати так звану тиху гавань, якою традиційно вважається долар і облігації США. Причому економіка США багатьма буде розцінюватися як найменш постраждала, а тому найбільш пріоритетна для вкладень. Само собою - долар стрімко зміцниться до основних валют.
Приплив додаткового капіталу дозволить американцям відстрочити свої боргові проблеми і отримати додатковий стимул до розвитку. В період військових дій стрімко ростуть замовлення на продукцію оборонної промисловості. Тож війна - прекрасний привід простимулювати оборонку, за якою потягнуться інші галузі.
Війна в Ірані принесе і свої політичні дивіденди. Відносне поліпшення в економіці і демонстрація сили США, як супердержави, напевно забезпечать Бараку Обамі перемогу на найближчих виборах. В Україні ж все буде виглядати зовсім інакше.
Невинна я
Подальше зростання цін на нафту означає сповільнення зростання економік, що розвиваються і, як наслідок, зниження цін на сировинні товари. Іншими словами, Україні стане важко продати метал, який і без того дешевшає. Приплив валюти в країну істотно скоротиться.
Одночасно з цим збільшаться витрати країни на енергоносії. А значить, відтік валюти з країни збільшиться. Наприклад, в 2011 році імпорт товарів перевищив експорт на $14,1 млрд, за що велике спасибі Росії за дорогий газ. У кризовий 2007 рік ця ж цифра становила $16 млрд. Отже, подальше підвищення цін на енергоносії означає чергову девальвацію гривні. Обвал курсу призведе до зниження доходів громадян, зростання цін на імпортні товари (у тому числі нафтопродукти), збільшення безробіття, падіння цін на нерухомість, проблем з погашенням боргів.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
