Біопаливні спроби


Біопаливні спроби

Необхідність підвищення енергетичної незалежності України змушує уряд регулярно згадувати про альтернативні джерела енергії. Днями міністр аграрної політики і продовольства України Микола Присяжнюк заявив, що надлишок виробництва цукрових буряків, що виник у зв'язку з обмеженням експорту українського цукру на ринок Митного союзу, може бути використаний для виробництва біопалива. Експерти допускають таку можливість, але цікавляться, звідки влада візьме кошти на мільйонні субсидії для розвитку ринку.

За словами міністра, при ефективній переробці цукрових буряків і кукурудзи аграрна галузь України зможе забезпечити половину внутрішньої потреби в світлих нафтопродуктах. "Ми практично на 100% залежимо від імпортних світлих нафтопродуктів, щорічно закуповуючи їх в обсязі більше 11 млн тонн. В цей же час наша аграрна галузь може дати 5 млн тонн світлих нафтопродуктів. Сьогодні ми разом з Міністерством палива та енергетики завершуємо роботу над законопроектом про обов'язкове використання світлих нафтопродуктів і певних пільг та мотиваторів для розвитку цього напрямку", - розповів М.Присяжнюк.

Такі цифри звучать більш ніж голосно. Так, за оцінками президента Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України Віталія Давія, в Україні поки виробляється лише 500 тонн біопалива, що становить всього 0,01% від обсягу споживання світлих нафтопродуктів.

Як відомо, існує рідке біопаливо (для двигунів внутрішнього згоряння, наприклад етанол, метанол, біодизель), тверде (дрова, брикети, паливні гранули, тріска, солома, лузга) і газоподібне (біогаз, водень). Переваги рідкого біопалива лежать на поверхні: економія коштів, пов'язана зі зниженням витрати палива; збільшення ресурсу роботи двигуна; зниження витрати моторного масла; продовження терміну експлуатації свічок запалювання; екологічність.

БіоСвіт

Великі країни вже давно зайняті пошуками альтернативних джерел палива. Так, в 2007 році в умовах різкого підвищення цін на нафту в США був ухвалений закон про Енергетичну незалежність і безпеку, згідно з яким виробництво етанолу в країні до 2022 року має скласти 36 млн галонів, або 30% на ринку. Європа будує не менш глобальні плани: до 2020 року частка біопалива в споживаному обсязі транспортного пального повинна дійти до 10%. Зараз у країнах ЄС на біопаливо припадає близько 5% від обсягу споживання світлих нафтопродуктів.

Світовим рекордсменом з використання біопалива є Бразилія - частка споживаного біопалива в країні досягла 40%. При цьому влада вважає за можливе подвоїти його випуск до 2015 року. В Бразилії етанол одержують із цукрової тростини і генетично модифікованої кукурудзи.

Але світлі надії світових лідерів підкосила криза 2008 року, на тлі якої ціни на нафту почали стрімко падати. Щоб запобігти падінню вартості нафти нижче 100 дол, Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) оголосила про намір скоротити видобуток в 2009. Отже, потреба в біопаливі значно скоротилася, на деякий час воно стало "зайвим елементом". Зараз ціна на нафту стрімко підвищується, тільки в березні вона зросла до 126 дол./бар - і ідея розширення виробництва біопалива знову актуальна.

БіоУкраїна

Рік тому уряд України затвердив зміни у державну цільову економічну програму енергоефективності на 2010-2015 роки. Головна мета внесення змін до програми - сприяння розвитку виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива. Планується, що з 2015 року частка "чистої" енергії в енергетичному балансі України має бути не менше 10%. Згідно з програмою обсяг фінансування реалізації відповідних проектів з державного бюджету в 2012-2015 роках складе 13,81 млрд грн. Крім того, недавно стало відомо, що Євросоюз надасть Україні понад 1,5 млн євро на реалізацію 10 проектів з енергоефективності.

Раніше значним кроком для розвитку виробництва біопалива в Україні став ухвалений в травні 2008 року закон "Про стимулювання розвитку виробництва біологічних палив". В цьому законі вперше за всю історію незалежної України написано, що біопаливо може виробляти будь-який суб'єкт підприємницької діяльності. Раніше подібні види палива міг виробляти тільки державний монополіст "Укрспирт".

У квітні 2008 року в Чернівцях розпочала роботу спеціалізована біопаливна автозаправна станція, перша в Україні та країнах Східної Європи. У 2006 виробництво палива було налагоджено на Лохвицькому спиртзаводі в Полтавській області, однак проіснувало воно всього лише рік. Друга хвиля відродження галузі почалася в жовтні минулого року - компанія "БіоХім груп" запустила в Донецьку приватний завод з виробництва спиртовмісних бензинів марок А-98а, А-95а і А-92а. Проектна потужність підприємства становить 20 тонн на добу.

Директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич вважає, виробництво біопалива з цукрового буряка в Україні цілком реально, тільки для цього доведеться переорієнтувати частину посівів з виробництва цукру на виробництво палива. У той же час він підкреслив, що названа міністром агрополітики цифра 5 млн тонн - це половина українського споживання нафтопродуктів. "Тому пан Присяжнюк, напевно, більше говорив про теорію, ніж про практику", - додав експерт.

Марунич нагадав, що кілька років тому в Україні вже була спроба реалізувати проект на АЗС біопалива вітчизняного виробництва, але вона провалилася. І перш за все, через сумнівну якість даного продукту і невідповідність його двигунам сучасних автомобілів. В цілому, за словами експерта, розвитку ринку рідкого біопалива в Україні перешкоджають відсутність інвестицій, недостатня якість виробленої продукції, а також нафтове лобі.

Директор Науково-технічного центру "Біомаса" Георгій Гелетуха допускає, що з цукрового буряка в Україні можна виробити 5 млн тонн біоетанолу. Питання - в його собівартості. Всі оцінки вартості виробництва біоетанолу показують, що він вийде дорожчим від нинішнього бензину. Тому в усьому світі розробляються спеціальні програми дотування біоетанолу. Як правило, це робиться через додатковий податок на бензин або дизельне паливо. Тобто на рідке нафтове паливо накладається великий спеціальний акцизний податок, тоді як біопаливо, відповідно, отримує нульове оподаткування, і таким чином з'являється рентабельність виробництва. Але такий відпрацьований механізм підтримки біопалив в Україні не спрацює - уряд не піде на подібний крок і споживачі не витримають великого податку.

Гелетуха відзначає, що поки в нашій державі немає жодного дієвого механізму щодо підтримки виробників біопалива: "Немає навіть чіткого зобов'язання в жодному із законів, що ми повинні мати якусь певну кількість біопалив до такого року. Закон щодо підтримки рідких біопалив постійно вноситься в основному депутатом Калетником і періодично проходить перше читання, потім відхиляється і відправляється на доопрацювання - така ситуація тягнеться вже кілька років". За словами експерта, це показує тільки те, що уряд і парламент не готові поки дати серйозні субсидії під виробництво рідких біопалив.

Фантастичні ідеї

В цей же час уряд розробляє нові ідеї щодо виробництва біопалив. Так, в минулому році Державне агентство з управління зоною відчуження спільно з Wageningen University and Research Centre (Нідерланди) і бельгійсько-українським підприємством з вирощування та використання біомаси PhytoFuels Investments домовилися провести дослідження про доцільність вирощування на сільгоспугіддях Чорнобильської зони відчуження біомаси для її подальшого використання в як біопалива на об'єктах альтернативної енергетики. За словами глави Агентства Миколи Проскури, реалізація проекту дозволить прискорити проведення заходів з реабілітації земель Чорнобильської зони, забезпечить її власними джерелами електроенергії і тепла та створить додаткові робочі місця.

За попередніми оцінками, потенціал сільгоспугідь зони відчуження міг би забезпечити біопаливом енергетичний об'єкт встановленою потужністю до 200 МВт. При цьому основною культурою, з якої планують отримувати біомасу, стане просо прутевидне, яке, як показали попередні дослідження, є найбільш стійкою рослиною в складних агроумовах зони.

На перший погляд затія здається непоганою, але якщо копнути глибше, виникає питання її економічної та екологічної обґрунтованості. Тим більше, що з таким проектом ще не ніхто не стикався, бо ядерних аварій, подібних Чорнобильській, в світі не було (крім Японії, що постраждала від вибуху на АЕС "Фукусіма", але їм поки точно не до біопалива).

Експерти критично ставляться до даної ідеї. Г.Гелетуха звертає увагу на те, що сільськогосподарські землі, які колись були в зоні відчуження, за минулі роки перетворилися на молодий ліс. І перш ніж щось на ньому вирощувати, необхідно повністю очистити ці території, викорчувати ліс і підготувати землі. "Всі нукліди після аварії зараз знаходяться в ґрунті на глибині півметра-метра, і процес викорчовування, переорювання створить ризик того, що вони піднімуться на поверхню. Таким чином, з'являється великий ризик потрапляння їх у повітря, і замість очищення зони буде спровокований новий сплеск радіації", - підкреслив експерт. Тому вирощування біомаси на території зони відчуження технічно складно та екологічно небезпечно. До того ж, хто заважає працювати на чистих територіях - в Україні є 5 млн га вільної і незабрудненої сільськогосподарської землі. І, до речі, поки біопаливо, що отримується з біомаси, вирощеної на чистих землях, не виходить дешевшим від бензину. Що вже казати про забруднені території.

В цілому, як і слід було очікувати, розвиток ринку біопалива в Україні впирається в гроші: яким чином уряд збирається субсидіювати сумнівну в економічному плані галузь - невідомо. Але спасибі хоча б за благі наміри.

Олександра Кривуля

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування