1011
Ядерна дружба. Два роки потому
— Енергетика
Другий за рахунком саміт з ядерної безпеки Віктор Янукович відвідав у всеозброєнні. Взяте на себе два роки тому зобов'язання щодо позбавлення від високозбагаченого урану Україна виконала. Однак принципово більш популярним Київ це не зробило - зустрічі з ключовими партнерами довго не протривали.
Уран здав!
Проведення раз на два роки всесвітніх самітів з питань ядерної безпеки стало однією з ключових зовнішньополітичних прикмет президентства Барака Обами. Нинішній глава американської держави з самого початку обіцяв докласти максимум зусиль для того, щоб атом на службі людини ставав якомога більш мирним. І допомогти йому в цьому під час першої "безпечної" зустрічі пообіцяв новообраний президент України.
Для Віктора Януковича участь у першому "ядерному" саміті в квітні 2010 року виконала роль своєрідної міжнародної презентації на найвищому рівні. Обраний 25 лютого 2010-го гарант до того моменту вже встиг зробити кілька закордонних візитів, але вашингтонський захід дав йому можливість провести напівформальні зустрічі з низкою лідерів інших держав, починаючи з самого Барака Обами. Крім того, беручи участь у саміті, Віктору Януковичу вдалося здивувати вітчизняний політикум і надзвичайно порадувати приймаючу сторону. Як виявилося, на заклики убезпечити атом Київ відреагував мало не найжвавіше від усіх. Глава української держави пообіцяв протягом двох років повністю позбутися успадкованих за СРСР запасів високозбагаченого урану, що на сторінках американської преси здобуло йому почесне звання "зірки саміту Обами". "Президент Обама високо оцінив рішення України як історичний крок і підтвердження лідерства України у справі ядерної безпеки та нерозповсюдження", - йшлося в тексті офіційного резюме підсумків зустрічі двох президентів.
Незважаючи на деяке нерозуміння з боку опозиції, до наступного за рахунком заходу, запланованого на березень 2012-го, українська влада свою обіцянку виконала. 22 березня МЗС відрапортував про те, що остання партія урану відправилася в Росію за сприяння США і МАГАТЕ. "Наступним кроком наша держава в черговий раз підтвердила свою багаторічну прихильність ядерного роззброєння і нерозповсюдження і зробила практичний внесок у подальше зміцнення режиму нерозповсюдження, встановленого Договором про нерозповсюдження ядерної зброї", - нагадало про високі цілі ініціативи зовнішньополітичне відомство.
Укладання в "ліквідаційний" графік дозволило Україні впевнено почувати себе серед делегацій понад 50 країн в Сеулі, де і проходив другий саміт. "Реалізуючи зобов'язання, взяті на себе під час Вашингтонського саміту, Україна повністю позбулася високозбагаченого урану, створивши суттєві передумови для гарантування глобальної фізичної ядерної безпеки", - повідомив 27 березня учасникам форуму Віктор Янукович, пообіцявши заодно робити все можливе для протидії ядерному тероризму, забезпечити безпеку АЕС (якою в Україні якраз перейнявся глава МНС) і почати наступного місяця будівництво нового укриття над четвертим енергоблоком ЧАЕС, гроші на який минулого року збиралися всім миром.
Український внесок в загальну справу ядерної безпеки світова політспільнота оцінила досить високо. Генеральний секретар ООН подякував Віктору Януковичу за торішню допомогу Японії "в рамках партнерської програми з подолання наслідків аварії на "Фукусімі-1" - затяжна аварія на АЕС і її наслідки (в тому числі "репутаційні" для ядерної енергетики), забезпечили учасникам саміту серйозні теми для роздумів. Схвально висловився з приводу реалізації "уранової" ініціативи, як і можна було очікувати, Білий дім. В цілому ж заклик до відмови від ядерного палива високого збагачення міститься і в підсумковому комюніке всього саміту. Світові лідери вважають одним з основних завдань "належним чином забезпечувати безпеку, облік і консолідацію даних матеріалів". Україна з цією частиною своїх проблем вже впоралася. Однак повновагою "зіркою" на цьому саміті Віктор Янукович уже, мабуть, не став - занадто ускладнилася кон'юнктура зовнішньополітичного "ринку" для України.
Будемо короткі
Оскільки Україна - не найчастіший гість на заходах такого масштабу, від сеульського саміту офіційний Київ міг чекати приблизно того ж, що і від вашингтонського, - можливості "між ділом" поспілкуватися зі світовими лідерами. Причому цього разу обстановку важко було назвати настільки ж безхмарною, як у першій половині 2010-го - відтоді правлячий табір уже встиг зібрати купу критичних зауважень від керівництва низки країн і наддержавних об'єднань - включаючи США і ЄС. Саме зустрічі з Бараком Обамою і головою Єврокомісії та головою Європейської ради - могли б стати цвяхом неформальної програми Віктора Януковича на саміті. Масла в інформаційний вогонь підлили і повідомлення про те, що гості з Брюсселя просто-таки жадають поспілкуватися з українським президентом - правда, по можливості не дуже публічно. "Баррозу скаже йому (Януковичу, - "Подробиці"), що до жовтневих виборів в Україні немає можливості підписати або ратифікувати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Юлія Тимошенко все ще у в'язниці, і ЄС обмежив до мінімуму контакт зі своїм східним сусідом", - ділився у своєму блогу подробицями ймовірної зустрічі євродепутат від Польщі Марек Сівец...
За кілька днів у Сеулі Віктору Януковичу і справді вдалося поспілкуватися з багатьма колегами. З деякими - майже мигцем (як з головою КНР Ху Цзіньтао, з яким Віктор Федорович обговорив перспективи свого візиту в Китай), з деякими - щільніше і довше (наприклад, з президентом Індонезії чи прем'єром Південної Кореї). Така товариськість глави держави дозволила частині політологів заговорити про те, що для Києва саміт пройшов цілком успішно - адже, незважаючи на всі проблеми з демократією і не схвалені Заходом особливості роботи вітчизняного правосуддя, про виразну ізоляцію України мова не йде. І все ж навряд чи корейський вояж можна вважати проривом світового масштабу. "Але я б не перебільшував, оскільки Україна не глобальна держава, і навіть не регіональна держава - ми європейська держава. І все-таки індикатор ізоляції, або напівізоляції, або відкритих, відвертих відносин - це відносини з нашими європейськими партнерами, з Євросоюзом", - вважає політолог Вадим Карасьов.
Максимально близькими "сорочками" до українського зовнішньополітичного "тіла" спочатку можна було назвати шанси на спілкування з вдячним за підтримку своєї ініціативи Бараком Обамою і найбільш "гарячими" партнерами - президентом РФ і представниками Євросоюзу. Судячи з інформаційних підсумків, всі ці зустрічі були нетривалими. Говорячи з Дмитром Медведєвим, Віктор Янукович, за його словами, згадав про тривалу "газову" проблему, але чекати результатів її рішення рано. Зі слів політиків можна зробити висновок, що проблема переговорів уже віддана на відкуп Володимира Путіна. "Я знаю, що і Володимир Володимирович, як, напевно, правильно говорити, що це вже президент Росії, він уже поставив таке завдання, щоб працювати з Україною активно в усіх напрямках, за якими у нас є на рівні підкомісій питання, напрацювання. Сьогодні президент Медведєв підтвердив, що така робота розпочата, є політична воля", - розповів Віктор Федорович. Така переорієнтація цілком логічна: наступне засідання міждержавної комісії, де, як очікується, дві держави знову можуть повернутися до обговорення питань енергетики, заплановане на 20-і числа травня, тобто - відбудеться воно вже після інавгурації в Москві.
Не менш скромними, судячи з усього, були й підсумки інших зустрічей, від яких, здавалося б, чекали багато чого. За свідченнями очевидців, спілкування Віктора Януковича з Бараком Обамою тривало близько чотирьох хвилин. За повідомленнями прес-служби Адміністрації президента, воно стосувалося здебільшого "навколоядерних" ініціатив української влади. Проте вже 28 березня стала відомою версія Білого дому про те, що Обама встиг виказати занепокоєння переслідуваннями опозиціонерів і підкреслити значимість виборів до парламенту. Також, всупереч очікуванням, дуже нетривалою була і розмова глави держави з високопоставленим "десантом" з ЄС. "Ми не виконали ту програму, яку планували", - визнав 27 березня президент України, пояснивши, що зустріч перервалася через необхідність переговорити з американським лідером... Незважаючи на це, за повідомленнями прес-служби глави держави, сторонам все ж вдалося "обговорити стан відносин України та Європейського Союзу". Правда, залишається лише гадати, якою була тональність цього обговорення. Напередодні зустрічей на саміті думки експертного середовища розділилися. Одні фахівці припускали, що європейські лідери могли готувати для Києва підбадьорливі сигнали. Інші, навпаки, припускають, що мова могла зайти про "останнє попередження". Додаткову гостроту ситуації додає і те, що на 30 березня заплановано "технічний" прорив у відносинах між Україною та ЄС - довгоочікуване парафування Угоди про асоціацію. У Сеулі Віктор Янукович зазначив, що планам ніщо не загрожує - "парафування - це технічна робота, вона буде виконана". Але оцінки доведення документа до стадії "під ключ" різнилися і раніше. Якщо в Києві парафування схильні сприймати як безсумнівний успіх, то в Європі не втомлюються подеколи нагадувати, що більше треба піклуватися про перспективи підписання і подальшу ратифікацію...
Подальша "євродоля" України безпосередньо залежить не лише від лояльності лідерів ЄС, але й від прийнятих керівництвом нашої держави рішень. Незважаючи на очевидні складнощі і прохання вітчизняної опозиції про санкції, проходження шляхом Мінська Києву поки не загрожує. І все ж саміт у Сеулі наочно продемонстрував, що симпатії світових лідерів до України безпосередньо залежать від того, наскільки чітко наша держава утримується в рамках "гласних" зобов'язань і негласних уявлень про те, як має поводитись і на міжнародній, і на внутрішньополітичній арені.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
