6592
Україна ризикує стати сировинним придатком Китаю
— Казна та Політика
Фінансово-економічна криза, хронічні та дедалі більші дефіцити торговельних і платіжних балансів, скорочення виробництва і зростання безробіття в усьому світі спонукає до пошуку інвестицій для подолання кризових явищ. У цьому сенсі погляди державної та ділової "еліти" звернені до Китаю, який накопичив величезні фінансові ресурси і шукає сферу для їх вкладення. Україна не є винятком, але тут криється величезна небезпека перетворення в ресурсно-сировинний придаток Піднебесної, що використовує різні методи економічної колонізації - від перекосу в структурі товарообміну до фінансової експансії.
Для залучення України в сферу свого впливу Китай використовує різні сценарії. Дуже небезпечно, що українська "еліта" часто відповідає китайцям взаємністю через гостру розумову недостатність. За останні 10 років Україна невблаганно перетворюється на ресурсний придаток Китаю. Ще в 2000 р. експорт України до Китаю становив майже 630 млн. дол., перевищуючи 5 разів імпорт з Китаю в Україну. Але в 2010 р. експорт Китаю в Україну склав 4.7 млрд. дол., що в 3.6 рази більше, ніж експорт України в Китай, що склав 1.3 млрд. дол. За 10 років експорт Китаю в Україну зріс майже в 36 разів, а експорт України в Китай - всього в 2 рази.
За січень-липень 2011 р. експорт України до Китаю склав майже 1.1 млрд. дол., з них майже 0.9 млрд. дол. припадають на мінеральну сировину, і тільки 200 млн. дол. - продукція з великою глибиною переробки. Експорт Китаю в Україну за січень-липень склав майже 3.25 млрд. дол., з них тільки 10 млн. - мінеральна сировина, а все інше - це машини, електро- і промислове обладнання, автотракторна техніка, електроніка, включаючи мобілки і комп'ютери, фото - і побутову техніку, продукти харчування та ширвжиток, включаючи одяг, взуття, побутову хімію.
Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі України з Китаєм тільки за сім місяців 2011 р. перевищило 2.15 млрд. дол. Структура товарообороту однозначно говорить про перетворення України в сировинний придаток Китаю і в ринок збуту китайських товарів з високою доданою вартістю. Україна навіть у порівнянні з Росією має кращі позиції, перш за все імпортуючи звідти сировину - нафта і газ.
Крім того, Україна стає ще й, так би мовити, "інтелектуально-сировинним" придатком Піднебесної, задешево продаючи науково-технічні напрацювання військового і не тільки призначення. В Україні владу і капітал вони цікавлять тільки для продажу, а в Китаї вони цінуються і доводяться до реального застосування. Нещодавно був створений "україно-китайський інститут зварювання ім. Патона", бо зараз більшість патонівців працюють у Китаї вахтовим методом. Наші технології в галузі військової техніки, авіації, космонавтики, хімії, машинобудування знаходять застосування в Китаї, залишаючись непотрібними в Україні. Є дані, що крім офіційного військово-технічного співробітництва, Китай при негласній участі саме українських фірм та спеціалістів за короткий проміжок часу налагодив виробництво крилатих ракет авіаційного і наземного базування, ракетного палива, пускового ракетного обладнання, розгорнув супутникові системи наведення ракет і космічної розвідки.
В цих умовах українська влада вплутуються в небезпечні операції з китайцями, зокрема в залучення згаданих пов'язаних кредитів, прикладом чого може служити скандальний проект електрички в Бориспільський аеропорт довжиною 30 кілометрів. Ціна цього "будівництва століття" була спочатку заявлена в розмірі аж 1 млрд. дол., але потім начебто зменшили в 3 (!) рази - до 300 млн. дол. Ще однією дурістю є плани щодо поставок в Україну китайського гірничо-видобувного обладнання за дешевими цінами, що загрожує знищенням українського науково-технічного та виробничого потенціалу, освіти у цій галузі, залежністю Україні від устаткування і комплектуючих з Китаю, ціни на які китайці після знищення нашого виробництва піднімуть, і врешті це може закінчитися тим, що китайці візьмуть під контроль сировинну галузь України. Не менш небезпечними є плани щодо створення в Україні китайських підприємств легкої промисловості, що остаточно доб'є вітчизняне виробництво. Але ще більше лякає зростаючий інтерес набряклого від доларів Китаю до української землі, особливо на тлі планів щодо продажу землі.
Останньою сумнівною витівкою є плани з переведення міських ТЕЦ з газу на вугілля, точніше на водно-вугільну суміш, за допомогою китайських "інвестицій". Цю ідею нещодавно озвучив міністр паливенерго Юрій Бойко. Він заявив, що це дасть можливість економити до 6 млрд. кубів газу на рік і тим самим знизити залежність від російського газу і поліпшити платіжний баланс країни. Ідея в цілому правильна, якби не орієнтація на Китай.
Оцінити обсяг інвестицій на даний момент практично неможливо, бо в Україні налічуються кілька десятків ТЕЦ, які мають різну потужність, ступінь зношеності і конструктивні особливості. Експерти говорять про сотні мільйонів, навіть мільярдів доларів. Величезне занепокоєння викликають екологічні проблеми, бо перехід з газу на вугілля спричинить збільшення викиду парникових газів і забруднення атмосфери, що вже викликає негативну реакцію в Європі.
У відповідь влада в особі міністра Бойко бадьоро заявляє, що будуть використовуватися передові та екологічно чисті технології спалювання водно-вугільної суміші, а сам проект буде фінансуватися за рахунок інвестицій Китаю, який має передові технології і поставить необхідне обладнання.
Екологічна чистота китайських технологій спалювання водно-вугільної суміші викликає у фахівців недовіру вже хоча б тому, що китайська промисловість є однією з найбільш екологічно брудних в світі. Те, що проходить в Китаї, в Україні може не пройти вже хоча б через близькість Європи, яка негайно висуне претензії в сфері охорони навколишнього середовища. Та й в Україні плани з переведення міських ТЕЦ на вугілля викликають у місцевих органів влади серйозне занепокоєння, а екологи вже прогнозують, що Україну можуть назавжди позбавити фінансування в рамках Кіотського протоколу.
Розрахунок влади на китайські інвестиції будуються на тому, що в 2010 р. Кабмін досяг попередньої домовленості з Державним банком розвитку Китаю про виділення кредитного траншу терміном на 15 років в сумі до 1 млрд. дол. під невисокі відсотки. Правда, китайці збиралися виділяти гроші на розвиток перспективних шахт, а не на модернізацію ТЕЦ. Але після того, як з прийняттям Закону "Про особливості передачі в оренду або концесію об'єктів ПЕК" ставка була зроблена не на аукціонну приватизацію, а на роздачу шахт, перспективні шахти почали йти в руки олігархам, і китайцям пропонувати стало нічого. Але Піднебесну це не сильно засмутило, бо їх цікавила не модернізація шахт в Україні, а вкладення коштів на дуже специфічних і умовах, дуже вигідних тільки Китаю.
Справа в тому, що при найближчому розгляді китайські "інвестиції" є пасткою, східну хитрість, будучи не інвестиціями як такими, а так званими пов'язаними кредитами на досить жорстких умовах. Гроші даються під проекти, генеральним підрядником в яких є китайські фірми. Вони використовують своє обладнання та робочу силу, забезпечують замовленнями свої підприємства. В результаті, 50-60% кредиту повертається в китайську економіку, але віддавати всю суму з відсотками доводиться одержувачу позики, а головне - Китай вимагає державних гарантій, як правило, у вигляді реальних активів. У цьому сенсі Китаю абсолютно все одно, в приватній чи державній власності перебуває об'єкт інвестування, точніше, кредитування, бо в разі проблем з поверненням кредиту, все одно відповідає держава своїми активами - землею, майном, бюджетними коштами, золотовалютними резервами і т.д., а по суті, платити будуть громадяни-платники податків. Тому метушня, яку розгорнули нещодавно навколо термінової приватизації ТЕЦ, мотивуючи тим, що це потрібно для залучення інвестицій, - це "лохотрон" з метою прискореної "прихватизації" під слушним приводом об'єктів енергетики, що ще залишилися у державній та комунальній власності.
Нещодавно в країнах Євросоюзу, що зазнають величезних фінансових проблем, відмовилися від залучення китайських кредитів та інвестицій саме тому, що вони є інструментом зміцнення гегемонії Піднебесної.
Таким чином, гасло "Даєш інвестиції за будь-яку ціну!" може мати непередбачувані наслідки.
Олександр Карпець
За матеріалами: Хвиля
Поділитися новиною
