844
Утилізація російських боєприпасів в Україні: гроші - ніщо, імідж - все?
"Укроборонпром" допоможе Чорноморському флоту РФ позбутися списаних боєприпасів, що знаходяться в місцях базування російських моряків у Криму. Відповідний договір був підписаний між "Укроборонпрому" і "Рособоронсервісом" ще 28 лютого ц.р.
Про кількість російських боєприпасів, які треба утилізувати українським фахівцям, як власне і про терміни утилізації, поки нічого не відомо. "Укроборонпром" оприлюднив тільки суму, яку російська сторона виділяє на ці цілі - 235 млн. руб., що відповідає приблизно 64 млн. грн., або 8 млн. дол. Безумовно, договір про утилізацію боєприпасів ЧФ РФ - прекрасна новина для Севастополя, оскільки за рівнем концентрації вибухонебезпечного металобрухту на 1 км території місто могло б претендувати на перше місце в світі, просто заявку подати рука ні у кого не піднімається. Втім, цікаво було б розібратися, наскільки заявлене фінансування відповідає масштабності даного завдання...
По дорозі на 17-й арсенал
Україна ще з 1990-х років пропонує утилізувати списані боєприпаси ЧФ РФ на своїх підприємствах. Довгий час Росія ці ініціативи фактично ігнорувала, і тільки нещодавно почала проявляти до них інтерес. У червні 2011 року міністр оборони РФ Анатолій Сердюков за підсумками зустрічі з українським колегою Михайлом Єжелем заявив, що зацікавлений в залученні спеціалізованих наших підприємств до утилізації на території України боєприпасів, озброєнь і військової техніки ЧФ РФ. Але пройшло більше півроку, перш ніж між новим міністром оборони України Дмитром Саламатіним та Анатолієм Сердюковим були укладені відповідні домовленості.
Між тим, жителям Севастополя тема боєприпасів ЧФ РФ відома не тільки з переговорів міністрів оборони двох країн. У вітчизняних ЗМІ протягом багатьох років не рідкість повідомлення про всілякі порушення, пов'язані, в першу чергу, з транспортуванням боєприпасів ЧФ РФ по території міста. Співробітники ДАІ неодноразово зупиняли російські військові автомобілі з вантажем боєприпасів. Один з найбільш кричущих випадків стався 3 листопада 2009 року, коли протягом дня ДАІшниками було тричі зафіксовано незаконне переміщення вулицями Севастополя військової техніки ЧФ РФ, що перевозила крилаті ракети з крейсера "Москва", на якому незадовго до цього сталася пожежа. Ракети, навіть не прикриті тентом, транспортувалися без обов'язкового супроводу на склади 17-го арсеналу ЧФ РФ. При цьому заступник командуючого ЧФ РФ з озброєння та експлуатації озброєння віце-адмірал Афанасьєв пояснив, що дані ракети "небезпечні, тому їх першими вивозять з корабля на арсенал". Були і більш дрібні інциденти, коли боєприпаси перевозилися знову-таки без супроводу, без дозволу української автоінспекції і на автомобілях, абсолютно не призначених для цього. В більшості своїй вантажівки з боєприпасами були затримані по дорозі на згаданий 17-й арсенал, про який і піде мова далі.
"Екстериторіальні" боєприпаси на українській території
Наявність в районі Севастополя вапнякових скельних масивів дозволяє обладнати величезні приміщення всередині породи, до того ж жителі міста (раніше - Херсонес) протягом тисяч років видобували вапняк для будівельних потреб. В результаті скелі поцятковані глибокими штольнями, найзнаменитіші з яких Інкерманські. Саме в них до 1942 року перебували основні склади озброєнь Чорноморського флоту. Під час оборони Севастополя під час Другої світової війни вони були підірвані радянськими військами, під обваленими скелями залишилися лежати тисячі тонн нездетонованих боєприпасів. Але тема розмінування Інкерманських штолень - окрема історія. Нас же цікавить діючий 17-й арсенал ЧФ РФ, який є основним місцем зберігання боєприпасів російського військового флоту, що базується в Севастополі.
За даними керівника інформаційних програм центру "НОМОС" Павла Лакійчука, на 17-му арсеналі ЧФ РФ налічується 12 штолень, значна частина яких заповнена боєприпасами, що підлягають утилізації. "За даними на момент поділу Чорноморського флоту між Україною і Росією, в цих штольнях перебувало близько 1400 умовних вагонів артилерійських боєприпасів, включаючи ракети, і близько 300 умовних вагонів з боєприпасами до стрілецької зброї. Вага одного умовного вагона становить 20 тонн. Частина боєприпасів 17-го арсеналу відносяться до періоду Другої світової війни, доступ до них ускладнений", - уточнив експерт.
Він нагадав, що в першій половині 1990-х років між Україною та Росією навіть виник конфлікт через те, що російські військові утилізували боєприпаси в територіальних водах України методом затоплення. "Все це відбувалося з порушенням як українського, так і російського законодавства, але оскільки на ЧФ РФ українське законодавство тоді не поширювалося, а російське не діяло на території України, стали можливими подібні прецеденти. Тоді українська сторона вперше запропонувала утилізувати боєприпаси ЧФ РФ на своїх профільних підприємствах, але росіяни не погодилися. В останні роки боєприпаси ЧФ РФ, зокрема, крилаті ракети і боєприпаси РСЗВ (реактивні системи залпового вогню), в невеликих кількостях вивозилися для утилізації в Новоросійськ. Йшла утилізація і на місцях, але в дуже невеликих кількостях і практично напівкустарним методом", - зазначив Лакійчук.
Неважко порахувати, що загальний обсяг боєприпасів, складованих в штольнях 17-го арсеналу, становив на момент розвалу СРСР близько 34 тисяч тонн. Звичайно, частину їх російські військові могли утилізувати, немало і затопили. Але ж склади постійно поповнювалися новими боєприпасами із закінченим терміном придатності. Тож не буде перебільшенням (як би не виявилося применшення) припустити, що на 17-му арсеналі налічується близько 30 тис. тонн списаних снарядів, бомб, мін, ракет і торпед.
Утилізація - хто, де і як?
Технологія утилізації боєприпасів, у загальних рисах, передбачає їх розбирання, в першу чергу, відділення вибухової речовини (ВВ) від корпусу з подальшою переробкою. Метал іде на переплавку, а ВВ або на виробництво промислової вибухівки, або спалюється в спеціальних печах. Але якщо з утилізацією боєприпасів до стрілецької зброї і легких артилерійських особливих проблем не виникає, то з ракетним озброєнням, а також з торпедами, морськими мінами і потужними артилерійськими боєприпасами ситуація складна. Наявні вибухостійкі камери, в яких відбувається демонтаж боєприпасів перед утилізацією, не витримають їх вибуху. В результаті, частину мінно-торпедного озброєння доведеться утилізувати методом підриву. Приміром, жителі Шостки давно звикли, що на взривмайданчику місцевого заводу "Імпульс" регулярно звучать потужні вибухи. Наскільки подібну практику можна вважати прийнятною, нехай вирішують фахівці.
Ще одна проблема - транспортування боєприпасів. Одним з найважливіших аспектів підписаного договору залишається питання, де саме будуть їх утилізувати. Зрозуміло, що в Севастополі, та й взагалі в Криму, цього робити не варто - можна всіх туристів розполохати. Швидше за все, боєприпаси будуть вивозитися на профільні українські підприємства. У нас утилізацією займаються ХКО ім.Петровського (Дніпропетровська обл.), Державне підприємство "Павлоградський хімічний завод", Рубіжанський казенний хімічний завод "Зоря", Донецький казенний завод хімічних виробів, шосткінські казенні заводи "Зірка" і "Імпульс". Всі вони розташовані досить далеко від Криму, не кажучи вже про Севастополь.
Добре відомо, що складний рельєф місцевості серйозно обмежує розвиток транспортної інфраструктури Севастополя, яка залишає бажати багато кращого. Фактично в місто веде одна залізнична лінія, що проходить в безпосередній близькості від житлових районів.
Але згадані проблеми все ж вторинні, головним є питання фінансування. Як вже було сказано, росіяни виділяють на утилізацію своїх боєприпасів всього 235 млн. руб. (64 млн. грн.). Для порівняння: відповідно до розпорядження Кабінету міністрів від 1 лютого 2012 року, в 2012 -2016 рр. в Україні планується утилізувати 120 тис. т боєприпасів. Вартість робіт оцінюється в 972 млн. грн. Виходить, що на утилізацію 10 тис. тонн боєприпасів потрібно близько 80 млн. грн., а виділених Росією 64 млн. грн. вистачить приблизно на 8 тис. тонн. Виходить, що про повне очищення штолень 17-го арсеналу мова не йде в принципі (нагадаємо - за деякими оцінками там зараз знаходиться близько 30 тисяч тонн боєприпасів). Не можна ж припустити, що російські боєприпаси просто поповнять українські склади, на яких і так налічується близько 2 млн. тонн списаного боєзапасу.
Висновок напрошується доволі суперечливий. З одного боку, Севастополь, безумовно, буде у виграші, вітчизняні переробники - теж не ображені. Але для України, яка ніяк не може впоратися з утилізацією власних боєприпасів, звалювати на свої плечі ще й чужі проблеми, якось нелогічно... Тим більше, що ніякого яскраво вираженого фінансового позитиву від цього Україні не світить. Хіба що братськи-іміджевий...
Антон Лосєв
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
