7878
Загроза для України: як стримати Путіна
Обрання президентом Росії Володимира Путіна породжує низку серйозних викликів для України, що несуть загрозу її суверенітету. Віктору Януковичу доведеться на ці виклики відповідати.
Володимир Путін зовсім не випадково відзначив як пріоритет своєї зовнішньої політики пострадянський простір, на якому Україна (як і в свідомості російських політиків) займає особливе місце.
Для Віктора Януковича, який зосередив у своїх руках максимальну повноту влади, настав час продемонструвати свою здатність давати відповіді на зовнішні виклики. Україна знаходиться на короткому повідку газових контрактів 2009 року, і зірватися з нього буде дуже непросто. Володимир Путін не приховує свого прагнення створити Євразійський Союз, центр прийняття рішення якого буде в Москві. Модель російської влади, що пройшла успішне випробування відрядженням національного лідера на пост прем'єр-міністра, не залишає варіантів для подвійного тлумачення планів Кремля. Росія - і це очевидно - постарається якомога швидше позбавити Україну ілюзій незалежності.
Чи здатний протиставити що-небудь тиску Москви Віктор Янукович? Питання, на превеликий жаль, сьогодні виглядає риторичним. Українська влада з моменту обрання Віктора Федоровича Президентом поводиться з Росією запобігливо, сподіваючись, що добрий кремлівський пан не буде кривдити своїх українських друзів. Харківські угоди та інші дії стали скоріше не відповіддю Росії, а аперитивом, що розпалюють апетити Кремля. Офіційному Києву немов невтямки, що в діях Росії немає нічого особистого - виключно прагнення розширити власний вплив і задовольнити геополітичне самолюбство, ущемлене розпадом Радянського Союзу.
Стратегія протидії Путіну лежить на поверхні і полягає зовсім не в різких антиросійських демаршах. Україні, щоб стримати Путіна, потрібно бути коректною і зосередженою. Комплекс дій, здатний підвищити опірність вітчизняного політичного організму вірусу "братської дружби", не є екстраординарним, скоріше це набір адекватних серйозності виклику дій.
Перше і головне - Віктору Януковичу необхідно розширювати свою політичну базу. Робити це не за рахунок підвищення виплат бюджетникам, а шляхом зміни державної політики, перерозподілу президентських повноважень, розвитку можливостей місцевого самоврядування. У протистоянні двох авторитарних моделей управління перемогти може та, у якої більша ресурсна база. Україні не доводиться змагатися з РФ за обсягами запасів нафти і газу, тому варто відмовитися від спроб зіграти в "геополітичного Чапаєва" і змінити "ігровий майданчик". У нашому випадку корисною буде і ліквідація владної монополії Партії регіонів, але шляхом не поглинання "Сильної України" і "Єдиного центру", а залучення у владу тих, хто здатний пропонувати Президенту нові ідеї.
Главі держави варто дати чіткий сигнал російським агентам впливу, що їхні можливості в Україні далеко не безмежні, і запропонувати їм рахуватися з необхідністю враховувати у своїх діях українські національні інтереси. Однієї-двох відставок буде достатньо - подібні натяки розуміють швидко. Наведення порядку в інформаційному просторі країни (аж ніяк не введення цензури) теж може стати важливим елементом зміцнення державних позицій. Є підстави вважати, що поява на російських блакитних екранах викривальних фільмів про Януковича - питання найближчого часу. Аж надто відпрацьована ця технологія, та й Володимир Путін повинен дякувати за свою перемогу "ручним" телеканалам.
Важливою бачиться зміна податкового законодавства та державної політики в частині ставлення до малого і середнього бізнесу. Саме середній клас є основою стабільності держави, а його патріотичні почуття і прагнення до реалізації своїх ініціатив можуть стати цементуючим чинником у зміцненні національної безпеки. Відносини української влади і підприємців на сьогодні виглядають трагікомедією помилок, одних добрих намірів уже недостатньо, але рішучі кроки могли б подарувати надію на зміни на краще.
У сфері енергетичної політики Україні варто звернутися в Стокгольмський арбітраж не для гри в піддавки, а для перегляду газових контрактів. Звичайно, краще було б спровокувати на такий крок "Газпром", але у того є набагато більший, ніж у "Нафтогазу України", запас міцності. Оптимізацію умов поставки "блакитного золота" найбільшому в Європі споживачу треба з'єднати з обговоренням створення тристороннього газотранспортного консорціуму: спроби управління нашою "трубою" "на двох" призведуть до реалізації білоруського сценарію зі встановлення "Газпромом" контролю над ГТС. Диверсифікація поставок енергоресурсів і реалізація програм з енергозбереження також не будуть зайвими.
Будемо об'єктивні: протистояти сама російському тиску Україна не зможе. Їй необхідно активізувати відносини з Європейським Союзом, в якому не приховують головної умови для відновлення діалогу з нашою країною: звільнення Юлії Тимошенко. Чи здатний Віктор Янукович піти на такий неординарний крок? Часу для роздумів у нього залишається небагато, оскільки лідер "Батьківщини" і без того вагомий фактор в українській політиці, і прихід до влади Путіна створює у Росії чимало спокус для використання "фактора Тимошенко". Президенту вигідніше самому випустити екс-прем'єра, ніж чекати ситуації, коли звільнення свого лідера буде вимагати майдан, який запросто може бути профінансований, приміром, з російських джерел.
Сьогодні питання стоїть руба: збереже Віктор Федорович повноваження президента в обсязі, достатньому для впливу на події в країні, чи йому варто готуватися до участі у кастингу (з багатьма конкурентами) на роль малоросійського губернатора? Навіть спроба стримати Путіна може принести Януковичу зростання популярності, але для цього дії зі зміцнення національної безпеки України треба не імітувати, а здійснювати.
Євген Магда
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
