Хто заробляє на дорогому бензині?


Хто заробляє на дорогому бензині?

На українському ринку нафтопродуктів спостерігається дежавю: як і на початку минулого року, почалося синхронне підвищення вартості бензину і дизпалива на вітчизняних заправках. Уже до кінця березня ціна літра бензину А-95 може досягти рекордної позначки 11,5 грн., а в квітні перевищити і її. Сподіватися на те, що в ситуацію втрутиться держава, не доводиться - у влади немає жодних важелів для впливу на імпортерів палива, які отримали контроль майже над 60% українського ринку.

Вперед і вгору

В Україні почалося стрімке підвищення цін на паливо. Тільки протягом останніх двох тижнів вартість нафтопродуктів на вітчизняних автозаправних станціях в більшості регіонів країни підвищилася вже двічі. За даними консалтингової групи "А-95", в кінці лютого найпопулярніший бензин А-95 в мережах АЗС ОККО і WOG подорожчав на 10-11 коп./л, до 10,69-10,70 грн./л, а дизельне паливо - на 6 коп./л, до 9,95 грн./л. Синхронне зростання роздрібних цін було відзначено і в інших великих автозаправних мережах (Shell і "Паралель"). У результаті до початку березня вартість найпопулярнішого бензину А-95 в роздробі досягла рівня 10,8 грн. за літр, а ціна дизельного палива впритул наблизилася до позначки 10 грн. за літр. Таким чином, подорожчання нафтопродуктів на українських автозаправних станція, у порівнянні з січневими показниками, склало близько 5%. І, судячи з усього, це тільки початок. Протягом березня темпи зростання вартості нафтопродуктів в країні можуть прискоритися ще більш значними темпами. В результаті до кінця цього місяця ціна 95-го на вітчизняних заправках може підскочити до 11,5 грн./л, в квітні перейти і цю межу. За цей же час середня роздрібна вартість дизпалива може досягти позначки 11 грн./л. І якщо так триватиме далі, протягом року ціна бензину в Україні може досягти астрономічної позначки 15 грн/л.

Учасники ринку пояснюють підвищення цін на бензин і дизельне паливо стрімким зростанням вартості нафти на світових ринках, яке зафіксоване в поточному році. 1 березня ціна нафти Brent (вона є основою для ціноутворення більшості світових сортів нафти) на Нью-Йоркській товарній біржі досягла позначки $126 за барель. А вартість нафти WTI наблизилася до рівня $110/баррель. Це стало рекордним показником за останні 11 місяців. В цілому з ж з початку цього року нафта в світі подорожчала майже на 15%.

На це вже відреагували іноземні постачальники нафтопродуктів, що визначають погоду на українському паливному ринку. Вони підняли відпускні ціни на бензин і дизельне паливо в середньому на $200 і $100 за тонну відповідно. Свою роль зіграло і підвищення акцизних зборів на нафтопродукти в Україні. З січня цього року вони зросли на 8,8%, до 198 євро/т для бензину і 98 євро/т для дизпалива. До кінця лютого, поки вітчизняні нафтотрейдери працювали на старих запасах, а споживання палива в країні знизилося через морози, на кінцевій ціні це не позначалося. Зараз же роздріб відіграється на споживачах, перекладає на них за традицією, що склалася в Україні, левову частку своїх збільшених витрат.

Внутрішнє згоряння

Ситуація, що складається на ринку, поки не порівнянна за своєю масштабністю з подіями початку минулого року. Тоді, як уже повідомляла "ДС", в Україні було зафіксовано рекордне зростання цін на нафтопродукти: вартість бензину і дизельного палива підскочила більш ніж на 20%. Учасники ринку пояснювали це підвищенням світових цін на нафту, хоча воно не було настільки істотним і вплинуло на збільшення вартості нафтопродуктів лише частково. Стабілізувати ситуацію на ринку наша влада тоді вирішила методом "батога і пряника". Спочатку найбільші учасники ринку, які торгують імпортним бензином і дизпаливом, - мережі ОККО, WOG та Shell - були звинувачені у ціновій змові та оштрафовані Антимонопольним комітетом України на 150 млн грн. Більше за всіх постраждала мережа WOG екс-депутата Верховної Ради Ігоря Єремєєва - її зобов'язали виплатити близько 93 млн грн. Санкції щодо мережі ОККО склали близько 32 млн грн, а Shell - близько 25 млн грн.

Після цього над імпортерами нависла загроза введення обмежувальних мит на ввезення бензину і дизельного палива в нашу країну. В інтересах вітчизняних нафтопереробних заводів на початку минулого року було розпочато відповідне розслідування незалежно від країни походження товару. В рамках цього процесу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України навіть позначило можливий розмір мит -130 євро/т бензину і 80 євро/т дизельного палива. Проте всі ці загрози виявилися не більш ніж струсом повітря. В кінці минулого року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України ухвалила рішення припинити розслідування проти імпорту нафтопродуктів і не вводити ніяких обмежень. "Національні інтереси не вимагають застосування до такого імпорту спеціальних заходів", - вказали з цього приводу чиновники. Не дочекався стягнення багатомільйонних сум з викритих у змові учасників ринку й Антимонопольний комітет України. Останні оскаржили рішення відомства Василя Цушка в судах і заблокували стягнення багатомільйонних штрафів, після чого продовжили підвищувати ціни на своїх заправних станціях.

У нинішній ситуації олії у вогонь додає невизначеність із перспективами нафтопереробної галузі України. Так, в лютому був зупинений на невизначений термін найбільший виробник бензину та дизельного палива в країні - Лисичанський нафтопереробний завод в Луганській області. Російсько-британська компанія ТНК-BP, що володіє цим підприємством, пояснила своє рішення нерентабельністю переробки нафти на своєму українському активі і повністю перемкнулася на ввезення імпортного палива. Таким чином, в країні з шести нафтопереробників в строю залишилося лише два: кременчуцька нафтова компанія "Укртатнафта" Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, а також Шебелинський газопереробний завод, що входить в структуру державної компанії "Укргазвидобування". Однак значного впливу на український ринок обидва ці підприємства чинити не в змозі. В минулому році "Укртатнафта" і Шебелинський ГПЗ виробили на двох лише 1,3 млн т бензину (майже 75% цього обсягу припало на бензин А-76 і А-92, що користуються невисоким попитом на ринку) і близько 1,1 млн т дизельного палива (при сукупному обсязі споживання цієї продукції в країні на рівні 10 млн т на рік).

З таким арсеналом українські нафтопереробники просто не в змозі протистояти домінуванню імпортерів нафтопродуктів, тим більше з урахуванням технічної відсталості вітчизняних заводів. Середня глибина переробки нафти на наших НПЗ ледве сягає 50%, тоді як у Росії цей показник перевищує 70%, а у Великобританії і Канаді він наближається до 86-92%. Не дивно, що в таких умовах переробка імпортної нафти, що постійно дорожчає, в Україні стала збитковою.

Не робить ніяких кроків для нарощування нафтопереробки всередині країни і український уряд. Заходи, що вживаються ним, обмежуються продовженням дії застарілих стандартів якості палива, що відповідають вимогам Євро-2 і Євро-3, для вітчизняних НПЗ. Останній раз вони були продовжені до липня 2012 р. Така політика дозволяє утримувати нафтопереробників, що залишилися, на плаву, і наповнювати вітчизняний ринок низькоякісною продукцією.

Торік влада зробила боязку спробу виправити ситуацію, підписавши меморандум з власниками українських нафтопереробних заводів. У ньому в обмін на обіцянку останніх збільшити обсяги переробки сировини і не допускати значного зростання цін на нафтопродукти, влада взяла на себе зобов'язання створити їм пільгові умови роботи. Проте через небажання уряду зробити дірку в бюджеті ще більшою, цього так і не відбулося, а в підсумку голосно розрекламований меморандум так і не був виконаний.

Без запобіжного заходу

У ситуації, коли Україна не володіє власними запасами енергетичних ресурсів, що дозволяють штучно втримувати на ринку низькі ціни на нафтопродукти, і не створила стратегічного запасу палива, в уряду небагато можливостей для маневру. Як показує досвід паливної кризи в Росії в минулому році, навіть країна, що володіє надлишком нафти, не захищена від безконтрольного зростання цін на нафтопродукти і їх дефіциту. Розібратися з цією ситуацією росіяни змогли за допомогою введення прямого державного регулювання роздрібних цін на нафтопродукти. Однак в Україні такий номер навряд чи пройде, адже в умовах відсутності необхідних для насичення ринку запасів власної сировини і стагнації нафтопереробної галузі такий крок може привести до тотального дефіциту палива на роздрібному ринку.

Більшість розвинених країн світу, такі, як США, Великобританія, Японія, вже давно відмовилися від адміністративного регулювання цін на ринку нафтопродуктів. У той же час вони жорстко контролюють ціноутворення учасників ринку і не допускають необґрунтованого підвищення вартості палива. У нашій країні про це мова взагалі не йде. За останні роки в Україні жоден великий трейдер, викритий в необґрунтованому завищенні цін на нафтопродукти, не заплатив державі хоч якихось значущих штрафів. Знаючи особливості роботи української судової системи, учасники нафторинку давно усвідомили свою безкарність, і тому вже фактично не звертають уваги на погрози влади, що доносяться на їхню адресу. Таким же чином вони нівелюють спроби фіскальних органів домогтися виключення зі схем продажу імпортних нафтопродуктів "зайвих" посередників, накручують їх вартість після перетину кордону на 20-30%.

Виходом з ситуації, що складається, теоретично може стати зменшення податкового тиску на нафтотрейдерів в обмін на обіцянку найбільших операторів ринку знизити ціни. Однак досвід попередніх подібних експериментів показує, що такі кроки, як правило, сприяють лише ще більшому збільшенню рентабельності нафтотрейдерів і багатомільйонних втрат державного бюджету. В минулому році Верховна Рада вже ухвалювала рішення про зменшення розміру акцизного збору на бензин на 27,5%, до 182 євро/т. За розрахунками влади, це мало призвести до зниження цін на нафтопродукти в українському роздробі на 6-7%. Але середня вартість 95-го бензину в українському роздробі, незважаючи на ці заходи, майже весь минулий рік не знижувалася і коливалася в межах 10,3 грн./л. Тоді як ще на початку 2011 р. середня ціна цього палива становила 8,7 грн./л. Тому в нинішній ситуації владі залишається лише створювати видимість контролю над непідвладним їй ринком. Приблизно так чинить експертно-аналітична група з опрацювання питань функціонування ринку нафти і нафтопродуктів і розвитку нафтопереробної промисловості при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості. Минулого тижня вона прийняла рішення збільшити верхню межу цінового коридору для бензину і дизпалива на 10 коп. за літр, фактично лише підтвердивши факт їх подорожчання, що вже відбувся.

Дорога в нікуди

Подорожчання палива на українських заправках, яке стартувало в кінці лютого, стає все більш неконтрольованим. Тільки за два останні тижні ціни на АЗС підвищилися майже на 5%. Уже ніхто не сумнівається в тому, що найближчим часом вартість літра бензину А-95 перевищить 11,5 грн. Песимісти прогнозують, що до кінця року вона може досягти 15 грн./л.

Поки нафтотрейдери підраховують майбутні прибутки, а автомобілісти затягують пояси, влада просто не діє. У ситуацію не втручається ні Антимонопольний комітет, який до цих пір не зміг вибити з торговців бензином штрафи за попереднє необґрунтоване зростання цін, ні Кабінет Міністрів, який облишив спроби врегулювати ситуацію на ринку ще в минулому році. Складається враження, що наші чиновники просто не хочуть приструнити продавців нафтопродуктів. Поясненням цьому може служити той факт, що значна частина з них представляє вищі ешелони української влади. І підтримка з боку кураторів нафтової галузі дозволяє їм безболісно реалізовувати схеми ввезення палива в країну без сплати податків, як це робила скандально відома "Лівела".

Вина за те, що український ринок потрапив в повну залежність від постачальників іноземного бензину і дизельного палива, цілком і повністю лежить на владі. За 21 рік незалежності керівництво країни так і не спромоглося створити стратегічний запас нафтопродуктів, за допомогою якого можна було б згладжувати цінові стрибки, стримуючи спекулятивний запал продавців. І не домоглося від господарів вітчизняних НПЗ виконання інвестиційних вимог, взятих при їх придбанні: глибокої модернізації потужностей, що дозволяють працювати рентабельно і випускати конкурентоспроможну продукцію. Замість цього уряд з року в рік продовжує термін дії морально застарілих стандартів якості бензину і дизельного палива Євро-2 і Євро-3. Як наслідок, українські НПЗ виявилися не здатні конкурувати з більш сучасними іноземними заводами, і ринок віддано на відкуп імпортерів.

Олексій Грибановський, Юрій Єрьомін

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua