7135
Непевний час: які банки успішно переживуть 2012 рік
Наприкінці лютого новина про відхід Дмитра Зінкова з посади голови правління ОТП Банку в буквальному сенсі слова переполохала весь фінансовий ринок.
Відхід фахівця (нехай навіть "за взаємною згодою сторін"), який більше десяти років (з 1999 року) віддав розвитку фінустанови, вкотре змусив учасників ринку заговорити про перспективи української банківської системи. Зокрема, про "дочок" європейських структур.
У ЗМІ відразу ж з'явилися чутки про можливе злиття ОТП Банку і Банку Форум: мовляв, новим головою правління стане Тамаш Хак-Ковач, який з травня 2010 року очолює підрозділи Commerzbank Центральної та Східної Європи. Однак OTP Bank Plc. спростував всі чутки і пояснив ухвалене рішення "необхідністю підвищення ефективності діяльності банку". Тамаш Хак-Ковач - професіонал з великим досвідом роботи в Центральній та Східній Європі - має якнайкраще впоратися з поставленим завданням. Кардинальних змін у стратегії банку не передбачається, акцент буде зроблений на роздрібному бізнесі.
Рішення акціонерів зрозуміло. Роздрібне кредитування (зокрема кредитні картки, POS-і Кеш-кредити), напевно, один з небагатьох напрямків бізнесу, який в 2012 році не просто продемонструє зростання, але й буде приносити прибуток. За прогнозами експертів Форуму провідних міжнародних фінансових установ, в 2012-му активи банківської системи зростуть всього на 8,6%, порівняно з 2011-м, а кредитний портфель банків - на 6,9%.
Повторювати докризові "рекорди", коли банківський ринок зростав на 40-50% на рік, у західних акціонерів немає ні можливостей, ні бажання. Вкладати в розвиток українського бізнесу вони зараз не готові - зайняті своїми штаб-квартирними проблемами. До червня 2012 року європейські банки зобов'язані привести баланс у відповідність з новими нормами фінансового регулятора. Одна з основних вимог - підвищити рівень достатності капіталу до 9%. Стрес-тести, проведені восени минулого року, показали, що європейським фінансовим інститутам необхідно докапіталізуватися на суму понад EUR100 млрд. Але вільних коштів на світових ринках немає, тому єдиний доступний варіант - позбутися від частини активів.
"Власники будуть скорочувати присутність, в першу чергу, в неприбуткових або безперспективних регіонах", - припускає голова правління Правекс-Банку Сергій Наумов. Україна поки не є пріоритетним ринком.
З одного боку, зростання активів, більш ніж в два рази перевищує зростання ВВП, - це вже немало. Але на більше немає коштів. Щоб кредитувати економіку, потрібні довгострокові ресурси, основне джерело яких - кошти пенсійних та інвестфондів. Однак коли пенсійна реформа в Україні запрацює на повну силу - невідомо. У кращому випадку довгі "пенсійні" гроші з'являться у банків не раніше, ніж через п'ять років.
Лякає інвесторів і висока вартість кредитів. У країні, де офіційний рівень інфляції нижче 5% (майже як у Великобританії), ставки вище 20% річних здаються необґрунтовано завищеними. У 2012 році істотного зниження ставок не буде. "Ситуація з ліквідністю залишається досить складною, тому можливостей видавати дешеві кредити теж немає", - відзначають експерти Форуму провідних міжнародних фінансових установ. Хоча директор генерального департаменту грошово-кредитної політики Нацбанку Олена Щербакова впевнена, що "буде тренд на зниження кредитних ставок. НБУ і банки до цього прагнуть і над цим працюють". У будь-якому випадку, результати цієї роботи якщо і буде видно, то ще дуже нескоро.
"Слабким місцем" банкірів продовжують залишатися і проблемні кредити. Якщо вірити Нацбанку, за підсумками 2011 року частка проблемної заборгованості в банках скоротилася до 9,61%. Але реальні показники набагато вищі - як мінімум 30-40%. Банкіри зізнаються, що робота з проблемними активами малоефективна: законних дієвих механізмів повернення боргів в Україні так і не з'явилося. Частка проблемної заборгованості зменшується в основному за рахунок "розмивання" портфеля новими позиками, до видачі яких банки підходять іноді навіть занадто педантично. "У новому портфелі проблемних або навіть прострочених кредитів - менше 1%", - підраховує голова правління Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук. Коли у банків з'явилася можливість списувати проблемну заборгованість, цим багато хто скористався. Такий крок дозволяє "визволити" резерви, сформовані під прострочені кредити.
Західні банкіри позбавлені оптимізму: вони визначають два основні сценарії розвитку української економіки. Відповідно до першого, U-подібного, сценарію (ймовірність - 70%), в найближчі роки економіка буде стагнувати, після чого можливе різке зростання. Другий, W-подібний, сценарій, передрікає нам ще одну хвилю кризи. Але незважаючи на труднощі, говорити про те, що з українського ринку будуть масово йти європейські банки, передчасно.
"Наш бізнес в значній мірі залежить від поточної ситуації в Україні", - пояснює Янніс Кіріакопулос, голова наглядової ради Піреус Банку. До того ж обсяги банківських операцій групи "Піреус Банк" в Україні дуже невеликі, в порівнянні з операціями в інших країнах присутності (така ситуація характерна для більшості іноземних фінансових структур). Тому навіть у разі успішного продажу (що в нинішніх умовах, м'яко кажучи, малоймовірно) виручать власники небагато. А якщо дочірні банки зможуть працювати без материнської підтримки, позбавлятися від них і зовсім немає сенсу.
До кінця 2012-го частка іноземного капіталу в українській банківській системі або не зміниться, або трохи зросте - наприклад, за рахунок російських банків, які зараз відновили агресивну експансію на українському ринку. Правда, банки з українськими власниками не будуть відступати від російських колег: навряд чи захочуть втрачати позиції на своїй же території
Вікторія Руденко
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
Також за темою
Бізнес в Україні активно релокується: куди переїжджають компанії
Страховики скасовують покриття воєнних ризиків у Перській затоці
Паливо дорожчає. По скільки буде А95? Дизель також зросте у ціні? Відповідь експертів
6,4 млрд грн до держбюджету під час аукціону з розміщення ОВДП
Українські родини почали отримувати нові виплати на дітей
Події навколо Ірану: у яку ціну вони можуть обійтися всім учасникам та світові загалом
