3785
Путін повернувся
— Казна та Політика
Не встигла Росія "переварити" вибори в Держдуму, як її громадянам довелося знову йти на виборчі дільниці. Рішення Володимира Путіна повернутися в президенти істотно позначилося на інтризі. Тому головним питанням виборів стало не "Хто переможе?", а "З яким рахунком?".
Останній бій?
Рівно через три місяці після гучних парламентських виборів на долю Росії випало ще одне всенародне волевиявлення - навіть більш знакове, ніж попереднє. Після того, як Володимир Путін урочисто вирішив балотуватися втретє, сумніви з приводу того, хто стане наступним після Дмитра Медведєва президентом РФ, виникали вкрай рідко. І все ж абсолютно передбачуваною передвиборну атмосферу в Росії назвати було не можна. Занадто високу напругу політичних пристрастей залишила після себе попередня виборча кампанія.
Підсумки виборів до Держдуми, які обурили багатьох, з їх не найпереконливішою перемогою "Єдиної Росії" (набрала за офіційною версією 49,32 відсотка голосів, а за альтернативними підрахунками - трохи менше 35 відсотків) спровокували масштабні акції протесту у великих містах РФ - в яких з обох сторін брали участь сотні тисяч осіб. Тим не менш, всерйоз боротися за скасування результатів виборів або хоча б перерахунок голосів російські опозиціонери та громадські активісти не стали. І в більшості випадків подібний стоїцизм пояснювався просто: небажанням або неготовністю розпорошувати зусилля напередодні наступної "битви".
Войовнича риторика не була чужа усім учасникам бою, що наближався. "Битва за Росію триває - перемога буде за нами", - 23 лютого такими словами Володимир Путін закінчував свою промову перед прихильниками на "Лужниках". З наближенням дати "битви" атмосфера густішала. ЦВК "завертав" кандидатів "пачками" (включаючи і лідера "Яблука" Григорія Явлінського, який міг претендувати на роль "акумулятора" симпатій виборців ліберального спрямування), росіянам регулярно рекомендували стримати мітингову активність (то патріарх Кирило повідомляв, що "Православні не виходять на демонстрації", то сам Володимир Путін побоювався підступів "тих, хто за кордоном сидить"), а сама кампанія, яку ЦВК РФ вважає цілком благополучною, часом приймала відверто чудернацькі форми. Останньою "краплею", що надмірно розігріла глядацьку увагу, вже в передвиборний тиждень стала неоднозначна історія з "одеським" замахом на Путіна, розкритим спільними зусиллями ФСБ і СБ...
Незалежно від усього багатства передвиборчого контексту очікування від волевиявлення здебільшого були скромними. У третій за рахунком перемозі Володимира Путіна мало хто ризикував засумніватися. І тому основним предметом інтересу очікувано став ймовірний підсумковий результат. Опитування громадської думки беззастережної перемоги прем'єр-міністру не обіцяли: за останні три місяці за опитуваннями різних соцслужб рейтинг Володимира Путіна найчастіше коливався в діапазоні між 42 і 55 відсотками, часом, правда, досягаючи 60-відсоткових висот (з його суперників межу 10 періодично долали Геннадій Зюганов і Володимир Жириновський, показники ж "справедливороса" Сергія Миронова і бізнесмена Михайла Прохорова залишалися ще скромнішими). Подібний рівень популярності натякав на те, що добитися успіху зразка 2004 року (71,31 відсотка) або зрівнятися з результатом Дмитра Медведєва в 2008-му (70,28 відсотка) в 2012-му Володимиру Путіну було б дуже непросто. Куди більш імовірним здавалося повторення підсумків 2000 року, коли операція "Наступник" завершилася біля межі 52,99 відсотка на користь Володимира Володимировича, ледь дозволивши уникнути йому тягот повторного "забігу". Саме тому в 2012 році тема можливого другого туру стала популярна і ввійшла в число найбільш обговорюваних, поряд з припущеннями щодо можливості/неможливості фальсифікацій, які допомогли б цього другого туру уникнути.
Він найважчий
Навіть з поправкою на весь накал "переможних" пристрастей з декількох сторін, далеко не всі росіяни сприйняли день виборів як ту саму останню битву, уникнути якої неможливо. За інформацією російського Центрвиборчкому на ранок 5 березня, явка виборців хоч і побила показники недавніх парламентських виборів, але захмарною таки не виявилася і склала 65,3 відсотка (в грудні 2011-го вона ледве перевищила 60 відсотків). Втім, головні питання залишалися не за "Скільки проголосують?", а "Як проголосують і як підрахують?".
Оскільки основною темою найактивніших зимових протестів залишалося "підігрування" виборчих комісій "Єдиній Росії", передбачувані фальсифікації на президентських виборах стали предметом пильного інтересу. Російська влада від можливих претензій намагалася себе убезпечити, чому сприяли не тільки гучні заяви, але і наміри продовжувати збільшувати кількість електронних урн для голосування і забезпечити на дільницях безперервне відео-спостереження з трансляцією в інтернет. Втім, окремі моменти все одно вселяли спостерігачам занепокоєння - наприклад, 1,9 мільйона відкріпних посвідчень примушували задуматися про можливість їх застосування. І дійсно, повідомлення про "каруселі" 4 березня спливали неодноразово. Не завжди допомагали і високі технології - так, повсюдну популярність здобув випадок, коли на одній з дільниць в Дагестані ЦВК-спостереження "благополучно" зафіксувало вкидання бюлетенів, і результати виборів там вирішили визнати недійсними. Відбувалися 4 березня і випадки порушення громадського порядку: мова заходила і про побитих спостерігачів, але найяскравішою подією, мабуть, виявилася атака українських активісток з FEMEN на урну, що прийняла голос самого Володимира Путіна, внаслідок чого дівчатам став загрожувати адміністративний арешт і наступна депортація за межі РФ... В цілому ж під час виборчого дня різні громадські організації зафіксували від декількох сотень до декількох тисяч порушень, опозиціонери обіцяють нові мітинги, але в правлячому таборі ще увечері 4 березня вибори встигли назвати "стерильними".
Затягувати з визначенням такого "стерильного" результату не стали. У стані прем'єр-міністра святкувати перемогу почали вже ввечері 4 березня, після того як за підсумками обробки 30-35 відсотків голосів Володимир Путін вийшов на цілком приємні для репутації 63-64 відсотка. Про те, щоб забезпечити зручний майданчик для вшанування демократії в своєму випадку, представники влади подбали заздалегідь - ключові площі Москви були завбачливо блоковані міліцією, а поруч, за чутками, чекали автобуси з майбутніми учасниками торжества. Як би там не було, на вже майже не потенційне президентство радіти перемозі Володимира Володимировича благословляв більш ніж стотисячний мітинг, за підсумками якого ще довго з'ясовувалося, з якої ж причини просльозився колишній, він же - майбутній - президент: від напливу почуттів чи все-таки через вітер...
Попередні підсумки президентських виборів з опорою на 99 відсотків оброблених бюлетенів глава Центральної виборчої комісії Володимир Чуров оголосив вранці 5 березня. Згідно з цими даними, Володимир Путін зібрав 63,75 відсотка голосів. Таким чином, офіційний результат, хоч і не піднявся до колишніх висот, але все ж дозволив в міру переконливо уникнути перспективи другого туру і показати, що підтримка владного курсу в РФ все ще міцна. Правда, інші варіанти визначення можливих підсумків таки дещо відрізняються від ЦВК-версії. Згідно з екзит-полами, до психологічно приємних 60 відсотків Путін міг і не дотягнути (опитування на виході ВЦВГД давав йому 58,3 відсотка, Фонду "Громадська думка" - 59,3%). Ще менш лояльними виглядали результати альтернативного підрахунку голосів, згідно з якими ВВП ледве подолав 50-відсоткову планку. Але якщо результати виборів не будуть оскаржені, перемога залишиться за Путіним, і навряд чи їй щось буде істотно загрожувати.
З суперників російського прем'єра гостре невдоволення ходом виборів і їх результатами висловили двоє: "срібний" призер Геннадій Зюганов (17,19%) і "бронзовий" - Михайло Прохоров (7,82%), який вже почав погрожувати судами. У Сергія Миронова і Володимира Жириновського особливих претензій немає. Останній ще увечері 4 березня зробив спробу зі свого боку легітимізувати 60-відсоткову планку. "В будь-якій країні світу влада завжди отримає 30%, навіть якщо зовсім погано. Влада - це держава: працюють пошта, телеграф, ліфти, все рухається, поліція, лікарі, школи. А якщо становище навіть хороше, це може бути в 2 рази більше - тобто 60%", - патріотично формулював Володимир Вольфович.
З урахуванням передбачуваності перемоги Володимира Путіна, найбільший інтерес становив саме розподіл голосів виборців. Для майбутнього президента майже 64 відсотки - далеко не найгірший варіант. Але, в певному сенсі, результати інших кандидатів (і офіційні результати - особливо) привертають чи не більшу увагу. Друге місце Геннадія Зюганова, в принципі, можна назвати не менш передбачуваним - вибори до Держдуми показали, що КПРФ, як і раніше, вважають відносно реальною альтернативою правлячій партії. А ось битва за третє місце - вже більш примітна сутичка. Невисокий результат Сергія Миронова (лише 3,85 відсотка проти 13,24 відсотка голосів, відданих в грудні всій "Справедливій Росії" особливо переконливо і перспективно не виглядає. А ось перемога з невеликим відривом "темної конячки" Михайла Прохорова над Володимиром Жириновським (6,23%) показує, що в Росії все-таки зростає запит на "третю силу", і давно відомій ЛДПР (укупі з її лідером) все складніше виконувати цю функцію. Високі офіційні результати порівняно аполітичного Прохорова додатково підкреслюють і виразно окреслені ще в грудні минулого року "різночитання" між глибинкою та великими містами (де популярність влади продовжує падати) - в Москві і Санкт-Петербурзі олігарх-дебютант вийшов на друге місце (причому з альтернативним підрахунками - з більш вагомим відривом). І хто знає, можливо Михайло Прохоров , якій зараз обіцяє не відмовлятися від президентських амбіцій, за несприятливих для влади і сприятливих для альтернативного бачення умов з часом зможе-таки перетворитися на істотну частину горезвісної "третьої сили". Правда, для цього бізнесмену довелося б серйозно зайнятися партійним будівництвом...
Незважаючи на те, що самі офіційні результати виборів ще остаточно не оголошені, і до інавгурації главою держави залишається Дмитро Медведєв, президентство Путіна, що наближається, вже розбурхує світ. Західна преса заздалегідь побоюється того, що "перезавантаження" зразка взаємин Медведєв-Обама швидко піде в минуле, а Росія прискореними темпами повернеться до більш агресивної зовнішньої політики. З інтересом в майбутнє дивляться і в Україні. В опозиції здебільшого вважають, що посилиться і позиція РФ відносно України. "Очевидно, будуть всі ці напрямки зовнішньої діяльності спрямовувати на будівництво російського світу і відродження Російської імперії, оскільки Україна потрапляє в ту частину геополітичного простору, в якому більше зацікавлений Кремль", - припускає лідер "Свободи" Олег Тягнибок. А ось у владному таборі перемогу Путіна вітають і традиційно сподіваються на краще. Причому в разі офіційного Києва найближчим можливим "кращим" залишається досягнення довгоочікуваного компромісу в багатостраждальних газових переговорах. З одного боку, закінчення передвиборних "жнив" могло б дещо деполітизувати наболіле питання. З іншого боку, багато залежить від того, яким чином і з розрахунком на який імідж Володимир Путін буде приймати справи. Адже не можна виключити вірогідність того, що взаємини з Україною, які загострилися, зіграють роль "тренажера" майбутнього президентства.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
