2546
Україні влаштували несолодке життя
Не встиг прийти до якогось логічного завершення "сирний конфлікт" між Росією і Україною, як у Києва з Москвою виникли нові торгові труднощі. Точніше, не тільки з Москвою. У Митному союзі готові дати бій дешевому українському цукру.
Дружба - не цукор
З початку 2012 року взаємовідносини України і Росії визначає не тільки здобуття "газового" консенсусу, що затягнулося на довгі місяці, але і поки безперервне торгове взаємонерозуміння. Чергову "відмашку" тому, що експерти вже все частіше називають "товарними війнами", дала гучна заява глави Росспоживнагляду, зроблена ним на початку січня. Нагадаємо, тоді Геннадія Онищенка стурбував намір України спростити систему санітарного контролю і створити єдину організацію на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби. "В Україні повноваження з контролю за продовольством і харчуванням, у тому числі, в дитячих організованих колективах, передані ветеринарній службі. Де-факто, це є визнанням громадянина України твариною", - обурювався головний санітарний лікар РФ. Але поки ніякі "небезпечні віруси" не взяли штурмом російський кордон, в Росспоживнагляді вирішили щільніше зайнятися вивченням якості української продукції, що поставляється сусідам.
Проміжні підсумки "уважного спостереження" загальновідомі. Не відкладаючи справу в довгий ящик, росіяни повернулися до відпрацьованих у колишні часи механізмів "м'ясо-молочних війн" і ще в січні заборонили поставки сирів трьох українських виробників. Пошуки надлишків пальмової олії в українських продуктах поставили обговорення "якісного" питання на грань міжнародного скандалу. При цьому на міністерському рівні обидві сторони демонстрували повну згоду: то український аграрний міністр Микола Присяжнюк повідомить, що "сирна" проблема близька до рішення, то глава МЗС РФ Сергій Лавров побіжно згадає, що з сиром, як і щодо газу, "домовленості будуть досягнуті". "Рівень емоційних реакцій іноді, мені здається, не відповідає саме технічній відповідальності за вирішення цих питань з боку тих, хто повинен давати оцінку відповідності продукції її російським і європейським стандартам", - зробив ще в середині лютого спробу умиротворення конфліктуючих сторін міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко. Однак впоратися з "рівнем емоційних реакцій" дипломатам так і не вдалося.
Поки в урядах двох держав теоретизували з приводу домовленостей, Росспоживнагляд завдав новий удар. "Ми бачимо посилення вербальної активності, приймаються якісь закони, сенс яких, судячи з коментарів, носить войовничо неконструктивний характер. Звучать коментарі лідерів деяких політичних утворень цієї країни (України, - "Подробности"). На нашу думку, мета цього - внести в технічний формат наведення порядку, що ледве налагоджується, перешкоди і повністю загальмувати цей процес", - також занепокоївся зайвою політизацією процесу Геннадій Онищенко. Після чого Москва переконливо відреагувала на спроби "загальмувати процес" - заборона на імпорт в РФ поширилася на сири ще чотирьох українських виробників.
Поки експерти переживали про долю вітчизняних фермерів, а українські санітарні служби розвернулися в інший бік і тимчасово заборонили ввезення м'яса і молока з Білорусі (до слова, Мінськ від українських сирів поки не відмовився), статтям нашого експорту почала загрожувати нова напасть. В Росії вже не вперше занепокоїлися засиллям недорогого українського цукру на ринках країн Митного союзу.
Про те, що Асоціація виробників цукру країн МС готова поборотися за заборону "демпінгових" поставок підсолоджувача життя, стало відомо 1 березня. Корінь проблеми, як видно, полягає в тому, що Україна відкрита ввезенню цукру-сирцю, оподатковуваного, згідно з нормами СОТ, лише 2-відсотковим митом. Саме його надлишку на ринках і побоюються росіяни, які виставили закордонному білому цукру бар'єр 340 доларів збору на кожній тонні. Але поки так зробили тільки росіяни. "На ділі ж поки це мито діє тільки в Росії. Але оскільки існує єдиний митний простір, дешевий український цукор може надходити через Казахстан, куди він йде в першу чергу", - пояснює глава правління Союзу цукровиробників Росії Андрій Бодін.
Такі претензії в української сторони викликали хвилю нерозуміння: як політиків, так і виробників. "Про який демпінг може йтися, коли ціни на російський цукор зараз навіть нижчі, ніж на український. На багатьох ринках, навпаки, спостерігається витіснення українського цукру російським", - передає " Коммерсант-Украина " слова генерального директора асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Володимира Лапи. Занепокоєння експортерів можна зрозуміти. Але тут слід зауважити, що в порівнянні з "сирним конфліктом", загроза "цукрових" війни переводить торгові труднощі між Україною і Росією на трохи інший рівень.
Зональні обмеження
Виниклі "сирні" проблеми, навіть з поправкою на складну ситуацію з газом, по суті своїй цілком можуть бути вписані в межі боротьби за благо кінцевого споживача. Хоча це не заважає українській стороні робити припущення з приводу можливих механізмів "сирного" тиску. "Це, скажімо, публічний тероризм, це публічні дії. Це кроки не дружні, це кроки необґрунтовані економічно, і я вважаю, що нам треба використовувати важелі СОТ, як організації, куди йде Росія", - ще в січні обурювався нардеп-"регіонал" Олексій Плотніков. До слова, останнім часом Україна сподівається саме на допомогу СОТ. Правда, для початку Росія ще повинна повною мірою приєднатися до Світової організації торгівлі, що, найімовірніше, станеться тільки до літа...
Таким чином, питання якості українського сиру при бажанні може подаватись виключно як конфлікт "недобросовісних виробників" і "пильних контролерів". "Цукрова" ситуація інша - в цьому випадку "заборонна" аргументація будується на захисті кордонів Митного союзу, а значить, вона за визначенням має, скоріше, політичний, ніж суто "споживчий" характер.
Взаємини між керівництвом Росії, що наполегливо запрошує Україну до Митного союзу, і правлячим табором нашої держави, що не менш завзято відмовляється, довгий час зберігали деяку подобу рівноваги. Офіційний Київ не втомлювався нагадувати про те, що варіант "3+1" залишається єдино зручним для нього. "Ми запропонували нормальний формат співпраці "3+1". Нам кажуть: "Ні, такий формат нам не підходить". Я сподіваюся, що рано чи пізно такий формат буде прийнятий, тому що по-іншому просто не може бути", - зазначав 11 лютого Микола Азаров. Поділяв точку зору прем'єра і президент. "Запропонована Україною формула "3+1" є актуальною і цікавою для більшості країн СНД, які також шукають свою модель співпраці з цим інтеграційним об'єднанням", - не змінює своєї давньої ідеї Віктор Янукович. Градус української настороженості швидко не знижується. Однак подальші події показують, що члени МС, які раніше рекламували привабливість своїх рядів обіцянками продавати енергоносії без мит, готові демонструвати український програш від неприєднання на практиці.
Особливо цікавий "цукровий" аргумент тим, що він і справді переконливо працює на користь саме Митного союзу. У всякому разі, готовність України економічно інтегруватися з колегами по пострадянському минулому м'якіше і стриманіше на майбутньому "солодких" експортерів благотворно не позначається. Саме мита на цукор залишаються одним з найбільш болючих для Києва моментом створення Зони вільної торгівлі між країнами СНД. Масштаби проблеми український прем'єр не приховував ще в жовтні 2011-го, коли підписувалася угода про ЗВТ. "Для нас найбільш чутливе - це цукор, безумовно", - уточнював Микола Янович.
З осені минулого року ситуація змінитися поки не встигла. Згідно з базовим проектом документа і доповнень до нього, український цукор і в межах ЗВТ для країн Митного союзу повинен залишатися "персоною нон грата", з тим самим 340-доларовим митом, за яке ратують росіяни зараз і ратували раніше - практично з моменту створення МС. Ось і виходить, що як би доброзичливо українська влада не ставилася до ідеї вступу в ще одну ЗВТ, крім єдиної зони з Євросоюзом, на ділі деякі вітчизняні товари така дружба все одно не виручить.
Втім, поспішати з повномасштабним вступом у зону обмежених можливостей Київ все одно не поспішає. Свідченням тому служить ситуація з ратифікацією угоди в українському парламенті. Якщо спочатку "вступити" Україну в ЗВТ Верховна рада планувала "як тільки - так відразу", то з часом ентузіазм народних обранців помітно вщух. Причому не тільки опозиційних. "Я можу сказати так, що ми не готові на сьогоднішній день до того, щоб імплементувати той документ, який є. Над ним триває робота, і ми з нашими колегами з Російської Федерації доопрацюємо його до того стану, який ми розуміємо, і ми готові будемо вийти на імплементування в будь-який день", - заявив 20 лютого лідер фракції ПР Олександр Єфремов. От тільки чи допоможе подальша робота над принципами функціонування ЗВТ врятувати українських експортерів від єдиного фронту Митного союзу? Чи тут раніше буде доречним недавно ухвалений закон про економічну дискримінацію?..
Важко сказати, наскільки визначальним для України може бути саме "цукровий" аргумент - особливо коли на горизонті маячить вічно животрепетний "газовий"... Але не можна не помітити, що окремі представники правлячого табору почали потроху пом'якшувати формулювання. "Хочу ще раз підтвердити намір розвивати співпрацю з Митним союзом у форматі 3+1. Такий формат не виключає повноправного членства нашої держави в цьому об'єднанні", - понадіявся недавно секретар РНБО Андрій Клюєв. Слова екс-першого віце-прем'єра можна трактувати по-різному: і як переінакшення стандартних формул, і як прозорий натяк Брюсселю (де це і було сказано) на те, що підписувати угоду про створення ЗВТ між Україною та ЄС потрібно швидше, і як ознаку міцного входження багатовекторності в українську зовнішньополітичну моду... Але й повністю виключити ймовірність корекції уявлення українського керівництва про спільне майбутнє з МС теж не можна. Особливо зараз, коли гостро політизована власними президентськими виборами Москва продовжує ще більш наполегливо рекламувати переваги від входження в Митний союз - як не знижковим "пряником", так торговим "батогом".
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
