3332
Боргова політика влади: після нас хоч потоп...
— Казна та Політика
В останні роки український уряд активно позичає гроші у всіх, хто ще дає в борг. Але якщо в умовах кризи така політика ще була виправдана, то зараз надмірна активність Кабміну на боргових ринках формує ризик повторення Україною грецького сценарію. Країна, яка звикає жити в борг, рано чи пізно приречена на дефолт.
В Україні складається досить унікальна ситуація: динаміка зростання доходів бюджету другий рік знаходиться нижче рівня інфляції (це говорить про те, що реальні витрати бюджету скорочуються). Темпи повторюють рекордні показники докризового періоду. Між тим, в поточному році уряд не тільки не скорочує, а навпаки збільшує обсяги запозичень. У законі про держбюджет сказано, що в ц.р. Кабмін планує додатково позичити майже 98,5 млрд грн., що відповідає практично одній третій регулярних доходів бюджету.
Політика активних запозичень з метою профінансувати більше витрат, ніж це можливо в умовах поточного стану економіки, продукує комплекс негативних тенденцій. Крім того, низька якість управління борговими ресурсами тягне за собою наростання додаткових ризиків стабільності в Україні.
Так, боргова політика уряду орієнтована більшою мірою на те, щоб перекласти тягар поточних витрат на наступні покоління. Кабмін бере в борг для фінансування більшою мірою своїх поточних потреб. Лише мала частка (10,1 млрд грн.) запланованого обсягу запозичень піде на реалізацію інвестиційних проектів, здатних принести економічний ефект на перспективу. Серед них: підвищення якості автодоріг, розвиток місцевої інфраструктури, енергоефективність тощо. Велика частина коштів (88,4 млрд грн) буде направлена до загального фонду державного бюджету. За їх рахунок збалансують держскарбницю, забезпечать соціальні гарантії та реалізацію інших напрямів, які не пов'язані з інвестдіяльністю держави і не принесуть економічні дивіденди. Розплачуватися ж перед кредиторами будуть змушені майбутні покоління. Тобто, порушено принцип справедливості - платить за позиками той, хто ними не користується.
Крім цього, фінансовий ефект боргової політики прямує до нуля. У 2012 році загальні виплати за держзобов'язаннями будуть практично рівні обсягу запозичень. Розмір обслуговування держборгу (виплати відсотків) досягне 30 млрд грн. (Близько 2% очікуваного ВВП). Ключові статті витрат - обслуговування ОВДП 2009 року, а також "свіжі" позики 2010-2011 років. Крім цього, необхідно буде погасити державний борг у розмірі 65,9 млрд грн. (4,39% очікуваного ВВП). Найбільша сума припадає на кредит, отриманий в 2010 році від ВТБ Банку (16,2 млрд грн.) і ОВДП 2010 року (10,7 млрд грн.). Таким чином, з усього обсягу 98,5 млрд. грн запозичень 96,9 млрд. грн. в підсумку підуть на оплату кредитів, залучених раніше, і тільки 2,6 млрд. грн. надійдуть до бюджету на фінансування інших цілей.
Якщо погашення основної суми кредиту здійснюється, як правило, за рахунок фінансування, то виплата відсотків є статтею витрат бюджету, тому обслуговування боргів компенсується урізанням інших статей витрат. А ці кошти можна було б використати на забезпечення декількох напрямків бюджетної політики, наприклад, в два рази збільшити капітальні витрати скарбниці, наприклад, на освіту і науку.
Є ще одна складова боргової політики влади - охолодження інвестиційної активності. В цих умовах уряд буде орієнтований на внутрішні джерела, перш за все, на розміщення ОВДП. Таким способом Кабмін цього року збирається позичити 60,95 млрд грн. (61,9% загальної суми запозичень), що спровокує скорочення фінансових ресурсів країни. Викачування ліквідності з внутрішнього ринку призведе до проблем кредитування підприємств і підвищення відсоткової ставки. Крім того, орієнтація на внутрішні фінринки збільшує вартість обслуговування держборгу, оскільки ставки на внутрішньому ринку боргових зобов'язань України в 1,5-2 рази вищі за ті, які пропонують міжнародні фінансові організації - МВФ, ЄБРР, СБ.
Безумовно, залучення позик для фінансування витрат бюджету є менш складним завданням, ніж домагатися зростання ВВП для збільшення доходів держскарбниці. Але, проводячи таку боргову політику сьогодні, Кабмін закладає ризики фінансової стабільності в майбутньому. Обсяги запозичення з кожним роком будуть зростати, оскільки пікові виплати за зобов'язаннями припадуть на 2013-2014 роки. Як результат, можливості наступних поколінь істотно обмежаться. Замість того, щоб фінансувати проекти соціально-економічного розвитку, вони будуть левову частку доходів бюджету витрачати на оплату боргів попередників.
Вероніка Здоренко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
