4880
Два роки з Януковичем: кінець олігархічного консенсусу
— Валюта
25 лютого 2010 р. відбулася інавгурація Віктора Януковича на посту президента. Через два роки його правління країна виявилася заручницею курсу однієї людини - причому курсу, який не відрізняється послідовністю.
При зовнішній силі і безкомпромісності влади дуже багато рішень президента диктуються міркуваннями миттєвої кон'юнктури, персональними фобіями і міркуваннями тактичного порядку, в результаті чого країна майже втратила довіру до президента. Що не заважає главі держави "гребти під себе" і вибудовувати держава за єдиною зрозумілою йому моделлю - вотчинно-феодального типу, де все повинно залежати від волі і настрою господаря.
Нова реальність для країни
Через два роки після пам'ятної дати доводиться констатувати, що період олігархічного консенсусу, коли влада розподілялася між групами олігархату, що переміг, в пропорції до внеску того чи іншого олігарха в перемогу Януковича, наближається до кінця. Настає епоха Сім'ї (природно, з великої літери). Віктор Федорович - перший з глав України, хто завів у владу свій клан, що складається з дітей, їх співробітників і особисто відданих президенту "охоронців" і менеджерів.
В олігархічній республіці, якою була Україна до недавнього часу, до 2012-го стався суттєвий перекіс в бік тимчасового союзу "сімейних" і групи "РосУкрЕнерго" при формально нейтральному відношенні все ще фактично найбільшої ФПГ Ріната Ахметова. Тепер баланс сил порушений, і Янукович змушений перейти від тактики "втиснення" бізнес-інтересів свого клану між інтересами інших ФПГ до захоплення та розподілу великих активів. Тобто, олігархат опиняється під загрозою часткової експропріації. Правда, у нього є шанс відкупитися від такої перспективи, взявши на себе підтримку соціальних зобов'язань (відрахувавши побільше до бюджету) і частково вливши гроші свого бізнесу у становлення енергобезпеки України - в разі, якщо з Росією так і не вдасться домовитися про здешевлення газу.
Куди ми прийшли?
Отже, якою стала Україна станом на початок 2012 року, і до чого нас привела команда професіоналів, уже кілька разів перетасована Януковичем?
Соціальна та економічна політика. За даними Держстату, 25% українців вважаються бідними, 67% відносяться до категорії малозабезпечених. Мінімальна пенсія складає близько 900 грн замість 1320, обіцяних в 2010 році. Прийнята контроверсійна пенсійна реформа, що стала, скоріше, психологічним, але дуже знаковим ударом по патерналістському менталітету прихильників Януковича. Одночасно держава одним рішенням Конституційного суду покінчила з системою соціальних зобов'язань і пільг, успадкованих від часів СРСР: в бюджеті немає грошей, і тому судові рішення про виплати пільговикам виконуватися не будуть, а Кабмін тепер буде дотримуватися Конституції - права громадян на пільги - виходячи з економічної доцільності, тобто в ручному режимі.
Правда, макроекономіка показує якісь формальні досягнення: так, згідно з тим же Держстатом, інфляція в 2011 році була на 4,4% нижчою, ніж в 2010-му - 104,6 проти 109,1%. "З одного боку, Януковичу вдалася макроекономічна стабілізація, особливо помітна на тлі проблем в Європі. Мало того, було досягнуто навіть певне зростання на 5% ВВП в 2011-му. Також дуже істотний низький рівень інфляції, що важливо для громадян, у тому числі , і психологічно - через курс долара, - відзначає політолог Володимир Фесенко. - З іншого боку, заради отримання зовнішньої допомоги та економії бюджетних коштів довелося йти на непопулярні соціальні реформи. Сам факт цих реформ вже дратує потенційних виборців Януковича, не кажучи вже про більш ніж 50% населення країни, яке за нього не голосувало. А відсутність результату реформ, так само як і бажання чиновників заробити на них ще більше зменшують підтримку президента у населення".
Щодо середнього класу політика Януковича була зрозуміла ще в 2010 році. Найгірша з можливих новацій - новий податковий кодекс в азарівському варіанті - не пройшов, і це - одна з небагатьох перемог народу над владою за ці роки. Однак у рейтингу легкості ведення бізнесу Україна опустилася з 148 місця на 152-е.
Податкові канікули для малого бізнесу не відбулися і навряд чи відбудуться, а за позовом, поданим на президента за невиконання цієї обіцянки, суд виніс рішення, що передвиборча програма Януковича була всього лише рекламним продуктом.
Боротьба з корупцією. У цій сфері неофеодальна сутність влади проявилася сповна: правлячий клас відверто хизується своєю безкарністю. Прикладів тому безліч: від показної розкоші самого президента до безкарних злочинів численних мажорів. Діти високих чиновників в 23-24 роки займають значущі пости в податкових, судових і міліцейських органах.
Прийняті на превелику силу закони про боротьбу з корупцією та доступ до публічної інформації цинічно ігноруються. Перший із законів взагалі перебуває під загрозою скасування своїх найбільш резонансних положень, які навіть формально змушують чиновників декларувати доходи і подарунки. Верховною Радою схвалений закон, який ускладнює доступ ЗМІ до результатів тендерних процедур. Обіцяний реєстр корупціонерів якщо і створений, то засекречений.
Одночасно ведеться показна боротьба з корупцією на середньому чиновницькому рівні, так само як і арешти деяких великих чиновників і керівників підприємств, які не бажають добровільно ділитися награбованим раніше. Ці точкові акції на тлі згаданих вище безперервних "понтів" можновладців і зростання суми хабарів в рази не сприймаються населенням позитивно.
В результаті, Transparency International в 2011 році назвала Україну найбільш корумпованою державою Європи. У світовому рейтингу з 183 держав ми ділимо 152-е місце з Таджикистаном, а нашими сусідами є Уганда і Центрально-Африканська республіка.
Зовнішня політика. На західному напрямку фактично заморожені угоди про ЗВТ з ЄС, переговори про безвізовий режим, про черговий транш МВФ; існує загроза застосування санкцій проти українських суддів і чиновників, замішаних у справах Тимошенко і Луценка.
Відносини з Росією на даний момент "зависли". Головне зобов'язання Януковича перед олігархатом - отримання дешевого газу - не виконано. І це - ще одна причина для президента оголосити війну олігархату - щоб позбутися від тягаря цього зобов'язання. В цілому Росія, станом на даний момент, зберігає великі шанси реінтегрувати Україну в євразійський простір. Як би не хотілося цього Януковичу, можливості його протистояння Путіну, і в цілому російському капіталу, обмежені. Внутрішні проблеми РФ в цьому плані не дуже істотні: саме необхідність вирішити їх, так само як і органічний страх російської еліти перед "помаранчевим прикладом", змусить Путіна зайнятися українським питанням найближчим часом - або питанням "приручення" самого Януковича, або ж пошуку для нього заміни.
Хоча є й протилежна думка. Так, політолог Тарас Березовець вважає, що Янукович ні в якому разі не допустить російський капітал в свою "вотчину". "Присутність російського капіталу в Україні завжди була найменшою саме в Донецькій області, - зазначає він. - В цілому нинішній стан відносин з Росією залежить від питання ГТС, і торгові війни тому підтвердження".
Політичні та громадські свободи. Безумовно, найбільш знаковою подією за два роки є вирок Юлії Тимошенко. Але суспільство якось не дуже і злякалося, а, скоріше, поставилося байдуже до вироку лідерові опозиції. Хоча популярності Януковичу цей крок не додав.
"Свідоме погіршення відносин з опозицією, і принципове небажання їх налагоджувати - одна з головних негативних тенденцій цих років, - стверджує Тарас Березовець. - Однак спроба вибудувати в Україні модель керованої демократії не може бути реалізована: занадто великі сегменти суспільства не довіряють владі в цілому і, президенту зокрема".
Громадська думка: 62% українців незадоволені діяльністю Януковича. 31% - "швидше незадоволені", а ще стільки ж - "дуже незадоволені". Лише 20% "скоріше задоволені" і 4% "дуже задоволені" діями президента. Такі дані найсвіжішого - кінця січня 2012 року - опитування, проведеного незалежним дослідницьким інститутом IFAK на замовлення української редакції Deutsche Welle. До речі, тільки 17%, згідно з цим же опитуванням, говорять про поліпшення відносин з Росією, і 10% - з ЄС.
Рейтинг Партії регіонів становить від 13,9 до 17,8%, згідно з даними грудневого опитування 2011 року. Навряд чи він особливо виріс з тих пір. "Батьківщина" навіть почала випереджати партію влади - поки що на 1-2%. Цим фактом вже поспішають скористатися кандидати в нардепи: бути членом партії влади вже не модно, та й дорого.
Що буде далі?
До дворіччя свого правління Янукович прийшов з розумінням того, що можна спиратися лише на ближнє коло - членів сім'ї, відданих силовиків і вузьку групу менеджерів, зобов'язаних особисто президенту. Можливості для зовнішніх запозичень майже вичерпані. Ресурси можна вишукувати в країнах Азії та Латинської Америки. Одночасно потрібно виплачувати борги світовим фінансовим інституціям. В цих умовах доводиться шукати менеджерів, які зобов'язані створити економічне диво - не впустити країну в обійми дефолту. І призначення Хорошковського віце-прем'єром - тому доказ.
Звичайно, завжди залишається "в запасі" вихід у вигляді домовленості з Росією про інтервенцію тамтешнього капіталу в українську економіку в обмін на газову знижку. В такому випадку, за підсумками експропріації і вигнання деяких представників олігархічного співтовариства, в Україні залишаться три бізнес-гравця: проросійський бізнес, "сім'я" президента та ослаблений внутрішній пул вітчизняних олігархів, що пішли на компроміс. Зрозуміло, що стійким режим Януковича при такому розкладі не буде, бо росіянам "даси палець - відкусять руку", а олігархічна фронда завжди знайде можливості для опору.
Але набагато більш ймовірний інший прогноз: в Україні політична "тиша" так і не настане, і вибори 2012 року лише розхитають нинішній режим. Занадто багатьом гравцям Янукович наступив на горло. В Україні є безліч можливостей грати проти влади, навіть у нинішніх умовах. Олігархат починає чинити опір Януковичу, і підтримка опозиції всіх мастей - аж до використання народних бунтів - це всього лише один зі способів. Одночасно буде зростати і протест "знизу", який може виражатися в різних формах - від саботажу рішень влади до якихось форм збройного опору на місцях.
Януковичу вже не стати популярним президентом - він може лише частково і тимчасово повернути свій електорат традиційними популістськими заходами. Феодально-кланова форма влади в умовах Європи XXI століття, при зацікавленості, що зберігається, світових ТНК в українських ресурсах, не може триматися довго. Це зрозуміло вже за підсумками першого дворіччя нинішнього президента. Переобрання його в 2015-му році вже не видається таким безхмарним, як ще рік тому.
Павло Сєров
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
Також за темою
Чого очікувати від курсу цього тижня — думка банкірки
Яким буде курс долара та євро до кінця 2025 року: прогноз банкіра
Подорож Європою: де вигідно платити в євро, а де краще мати місцеву валюту
Українці у липні збільшили чисту купівлю готівкового євро
Що буде з доларом — прогноз до 24 серпня
Гривня тримає позиції: курс долара стабільний з травня — ІЕД
