1301
Проти течії
— Енергетика
Коли в 2009 році Росія перекрила Україні вентиль, вітчизняні інженери провели небувалий експеримент: за 36 годин вони перевели газотранспортну систему в реверсний режим, із заходу на схід, щоб поставляти паливо з підземних газосховищ в промислові регіони. "Фахівці в світі раніше знали, що таке можливо, але ніколи не пробували, тим паче з такою величезною ГТС, як наша", - говорить директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар.
Трубопроводи Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії ще до недавнього часу були побудовані таким чином, що по них міг йти тільки газ з Росії. Досвід України надихнув країни Східної Європи, і вони на практиці застосували відхід від монополії "Газпрому". І не даремно. Цієї зими росіяни вкотре посадили європейців на голодний пайок, так як самі ледь справлялися з тим, щоб обігріти свою країну. Недопоставки палива до Європи в деякі дні досягали 36% від законтрактованих обсягів. Експерти попереджають: як тільки цей показник досягне 50%, оператори європейських ГТС включать аварійний реверс і почнуть закуповувати блакитне паливо на Заході.
Тепер і в України є можливість качати газ не тільки із західноукраїнських підземних сховищ, а й з нетрадиційних ринків: з Заходу і з Півдня транзитом через Словаччину, Угорщину і Румунію. Прем'єр-міністр країни Микола Азаров кілька разів заявляв, що вже майже домовився з потенційними постачальниками палива, але до недавнього часу такі повідомлення сприймалися радше як елемент газового протистояння Росії. Але ось після того, як "Газпром" зіткнувся з дефіцитом власного газу, перспектива альтернативних трубопровідних поставок стала більш реальною. Джерело "Інвестгазети" у компанії "Укртрансгаз" підтверджує, що такі переговори дійсно ведуться, і зазначає, що, зокрема, в документах, підписаних під час візиту турецької делегації в Україну 15 лютого, зафіксовано намір розробити механізм реверсних поставок газу.
На чужому досвіді
Однією з перших країн, які навчилися обходитися без російського палива, стала Чехія. Празі допомогло вигідне географічне розташування в центрі Європи, а також те, що її газотранспортна система належить німецькому концерну RWE - давньому конкуренту партнера "Газпрому" компанії E.ON-Ruhrgas. У німців був вільний газ в підземних сховищах, але поставити його в Чехію вони не могли. Тому RWE зайнявся перебудовою чеської ГТС. У концерні говорять, що тепер її можна повернути в тому напрямку, в якому в цей момент вигідно качати паливо. У результаті Чехія не тільки забезпечила себе газом, а й готова в разі необхідності транспортувати його в значній кількості в сусідню Словаччину і далі по газопроводу - в Україну.
Подібні роботи провели й інші східноєвропейські країни: тепер їх труби можуть працювати в двох напрямках. Необхідні для переведення ГТС в реверсний режим інвестиції невеликі, в порівнянні зі спорудженням нових трубопроводів. Європейські країни витратили на це по 2-6 млн. євро кожна. Але іноді необхідно додатково побудувати так звані інтерконектори, або "перемички" між ГТС різних країн. Вони покликані зв'язати абсолютно всі європейські газові об'єкти і дозволити прокачувати необхідну кількість палива з будь-якої точки в будь-якому напрямку. Тут інвестиції значно збільшуються - до сотень мільйонів євро. В України подібне сполучення є фактично з усіма сусідніми країнами, крім Білорусі.
Перший інтерконектор прем'єри Польщі і Чехії Дональд Туск і Петер Нечас відкрили у вересні минулого року. Його потужність дорівнює 0,5 млрд. кубометрів газу на рік. Це набагато менше від спільного польського імпорту, який становить 10 млрд. кубометрів. Але в перспективі потужність можна збільшити в шість разів. Польський уряд планує заповнити інтерконектор норвезьким паливом.
Лише "перемичка" може врятувати від монополії "Газпрому" Литву, яка не є транзитною країною, і тому на реверс розраховувати не може. Литовці вже домовилися з Польщею про будівництво газопроводу GIPL, який з 2018 року зможе поставляти в країну 2,3 млрд. кубометрів палива - це близько 70% її потреб. Решту обсягу уряд має намір покрити за рахунок будівництва терміналу з прийому скрапленого газу в Клайпеді. Але вже зараз "Газпром", побоюючись втрати ринку в цій країні, погодився на 2012 рік надати Литві 15%-ву знижку на газ.
Віртуальне прокачування
Ще більш цікавий спосіб руйнування газових монополій придумали в кінці 2010 року, коли "Газпром" шантажував Польщу недопоставками палива. Тоді російський монополіст вимагав від поляків укласти з ним невигідний контракт із занадто великими обсягами поставок і високими цінами. Газ був потрібен терміново, а країна на той момент не мала технічної можливості отримувати його з Заходу. Найбільший газопровід "Ямал - Європа", польська ділянка якого майже наполовину належала "Газпрому", розвернути в реверсному напрямку було нереально. А це було необхідною умовою для того, щоб качати газ з Німеччини.
Тоді уряд вирішив перейти з технічної в юридичну площину. Пославшись на енергетичне законодавство ЄС, він зажадав від оператора труби провести "віртуальний реверс" німецького палива. Це означало, що фактично поляки відбирали для своїх потреб російський газ з транзитної труби. Але при цьому формально він вважався прокачаним з Німеччини. З тих пір Польща активно застосовує цей механізм, і навіть почала сама виставляти ультиматуми "Газпрому". Так, наприкінці минулого року вона зажадала знизити ціну на газ, інакше пообіцяла запустити віртуальний реверс на повну потужність (2,5 млрд. кубометрів на рік).
За своїм рецептом
Всі ці механізми застосовні і в Україні. Вітчизняна ГТС ще з 2009 року готова працювати в реверсному напрямку, і потрібно тільки провести ще кілька тестових досліджень, щоб перевірити її на міцність. Після цього можна домовлятися з партнерами про транскордонний реверс.
Теоретично качати газ в Україну в реверсному порядку реально з двох джерел. По-перше, із Заходу, з австрійського "хаба" Баумгартен - газового перехрестя, в яке стікаються потоки російського, алжирського, норвезького, німецького та голландського палива. Саме в цьому місці визначаються спотові ціни на газ. По-друге, з Півдня - з Туреччини, яка зараз має паливний профіцит. Вона закуповує паливо в Азербайджані, Росії, Туркменістані (через Іран), а також в скрапленому вигляді на середземноморському ринку. Частиною цього ресурсу турецька державна компанія Botas готова поділитися з Україною.
У західному проекті варто розраховувати, швидше за все, на реальний реверс газопроводу, що веде з України до Словаччини. Енергетичні відомства країн навіть рапортували про переговори з тестування такого режиму роботи. У південному ж варіанті, на думку аналітиків, більш імовірний "віртуальний реверс", так як отримати згоду всіх транзитерів - Румунії, Болгарії та Молдови - на фізичний розворот однієї з ниток газопроводу буде складно. "Найбільше перешкод може бути з боку "Молдовагазу", який на 50% належить "Газпрому". А на віртуальний реверс згоди третіх сторін не треба", - констатує Михайло Гончар. У той же час джерело в "Укртрансгазі" запевняє, що поки з турками обговорюється тільки фізичний реверс.
Згідно з оцінками експерта з енергетики Валентина Землянського, вартість транспортування палива з Баумгартена становить близько $70 за тисячу кубометрів, з Туреччини - близько $50. При поточних спотових цінах на газ його вартість на західному кордоні України становитиме $423 при реверсі з західного напрямку. Це не набагато нижче від вартості російського палива - $430, але за останні півроку спотові ціни бували ще нижчими, ніж в "Газпромі". Відповідно, більшою була вигода від реверсу. Визначити ціну газу з Туреччини складно, оскільки її держкомпанія не оприлюднює умов своїх контрактів. Зі Словаччини ми могли б отримувати до 20 млрд. кубометрів газу, що складає трохи менше 2/3 річного імпорту, і ще 3-5 млрд. кубометрів з Туреччини. Таким чином, за рік Україна могла б економити на реверсних поставках через Словаччину до $800 млн., якби різниця в ціні між російським і спотовим газом трималася на рівні початку січня (тоді вона була найбільш очевидна).
Коли це запрацює
Налаштування реверсу дозволить Україні як мінімум ефективно протистояти відключеннням газу під час можливих "газових воєн". "Для повного покриття потреб нашої країни в зимовий час необхідно імпортувати близько 100 млн. кубометрів на добу. З таким обсягом легко впорається ГТС Словаччини", - запевняє гендиректор консалтингової компанії East European Gas Analysis Михайло Корчемкін. Достатньо лише закінчити переговори і транскордонні випробування.
Але повного переходу України на західне паливо досягти набагато складніше. "В Європі поки ніхто не зможе забезпечити такі обсяги. Наприклад, в Чехію норвезьке паливо теж потрапляє в невеликій кількості, і країни розглядають його саме як можливість для уникнення кризових ситуацій. Для того щоб зробити можливими "довгі" поставки, необхідно розширювати пропускну здатність мереж в Центральній Європі", - зазначає Михайло Гончар.
Однак всі ці перешкоди зникнуть, якщо будуть побудовані газопровід "Південний потік", спорудження якого лобіює "Газпром", або "Набукко", який підтримується ЄС. Обидва ці проекти покликані доставляти газ в "хаб" в Баумгартені, в якому виникне профіцит палива, а це дасть можливість постачати його в Україну у великих кількостях. "Ще вчора "Газпром" міг не турбуватися про паливні ринки Болгарії, Словаччини, Польщі, України та Молдови. Через десять років частка російського газу на цих ринках може знизитися до 25% і нижче, - упевнений Корчемкін. - Тим часом завдання утримання ринків вирішується дуже просто. "Газпрому" потрібно всього лише відмовитися від реалізації збиткового проекту "Південний потік".
Реверс стане просто необхідним у випадку, якщо дефіцит палива в "Газпромі" і далі буде зростати. З 1993 року, коли російська компанія видобула рекордний обсяг 578 млрд. кубометрів газу, в 2011-му вона опустилася до 510 млрд. кубометрів. "Одночасні холоди в Росії, Україні та Євросоюзі показали нездатність російського монополіста збільшити видобуток газу і не думати про "якісь" 50-60 млн. куб. м на добу. З "Газпромом" трапився газовий "інфаркт", - ставить діагноз російському монополісту експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. При цьому Росія все одно вимагає від України збільшувати закупівлі блакитного палива, додає він.
Поки ціна "реверсного" газу для нас не є набагато вигіднішою від ціни "Газпрому". Але сама можливість альтернативних поставок може зробити російську сторону поступливішою в переговорах з Україною про газові тарифи. Приклад тому - Литва, Польща та інші європейські країни.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
