1420
Бути чи не бути земельній реформі
— Аграрний ринок
Земельна реформа є одним з останніх каменів спотикання влади і суспільства. І ось днями Верховна Рада капітулювала: Володимир Литвин заявив, що на поточній сесії парламент не буде розглядати законопроект про ринок землі, бо українське суспільство ще не готове його сприйняти.
Пояснення такого рішення напрошується одне - депутати починають готуватися до парламентських виборів у жовтні 2012 року. За словами спікера, закон, швидше за все, не буде прийнятий на поточній, 10 сесії (7 лютого - 6 липня). А наступна, 11 сесія відкриється 4 вересня якраз в розпал передвиборної кампанії, і тоді парламентська більшість напевно не захоче знижувати свої рейтинги непопулярною реформою. У той же час голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов запевняє, що прийняття закону про ринок сільгоспземель затягується винятково через його остаточну неготовність: "Я б не пов'язував прийняття закону про ринок земель з виборами. Це зовсім інша історія. Земля - основний ресурс держави. І дуже важливо прийняти такий закон, завдяки якому земля стала б ресурсом для розвитку нашої держави".
Зараз законопроект перебуває в юридичному управлінні Ради, потім зауваження юруправління має розглянути профільний комітет ВР. Відповідно, депутати досі не отримали на ознайомлення текст документа. При цьому в навколопарламентських колах ходять різні чутки: від того, що прийняття документа відкладеться на невизначений час, до того, що він таки буде прийнятий, але ветований Президентом.
Нагадаємо, що 9 грудня Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект про ринок землі, яким пропонується визначити правові та економічні засади організації та функціонування ринку земель і порядок продажу та оренди земельних ділянок на торгах. Документ встановлює низку обмежень на продаж землі.
"Ні" іноземцям
По-перше, купувати землю сільгосппризначення зможуть виключно громадяни України. Як заявив раніше автор законопроекту, голова комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетник, в документі перекриті всілякі лазівки, що дозволяють іноземцям заволодіти землею. Більше того, за його словами, на засіданні комітету 10 січня була прописана норма, згідно з якою в разі, якщо у громадянина України, який придбав землю, в цей час був іноземний паспорт, то негайно, в судовому порядку земля буде відчужена без копійки компенсації.
Однак повна заборона купівлі землі іноземними громадянами може призвести до зниження попиту і, в результаті, до збереження низьких цін на землю. Така норма теж буде стримувати інвестування в сільське господарство, в той час, коли це дуже необхідно для підвищення його продуктивності. Колишній директор Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер переконаний, що ці обмеження складно втілити на практиці, і вони не в інтересах нинішніх власників землі. "Переважне право на купівлю землі державою не забезпечує захист. Замість цього з'являється ризик, що земельна реформа в Україні може, як це не парадоксально, призвести до ренаціоналізації фермерських земель, що прямо протилежно намірам", - підкреслював економіст.
Водночас координатор проекту "Агроефективність" Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон не бачить великої проблеми в такій забороні. За його словами, іноземці особливо не рвуться купувати українську землю, бо є високі ризики щодо виробництва і щодо того, чи зможе земля повернути кошти, витрачені на її купівлю. Крім того, багато пайовиків, у яких зараз орендують землі іноземці, задоволені таким станом речей, тому що останні платять їм більшу орендну плату, ніж до цього українські виробники - керівники сільгосппідприємств. "Тут ситуативний підхід. Думаю, що іноземцям варто обмежити вхід на український ринок землі, але, можливо, частково все-таки необхідно розглядати їх як учасників ринку", - підкреслив експерт.
Ліміт на землю
По-друге, законопроектом передбачено запровадження максимальної площі земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї фізичної особи - не більше 100 га незалежно від місця їх розташування. Таким чином, у порівнянні з початковим варіантом документа, запропонованим Кабміном влітку 2011 року, допустимий максимум скорочений в 20 разів - з 2100 га. Крім того, обмежена максимальна площа оренди с/г земель - в розмірі 6000 га на території одного району і не більше 10% площі с/г земель на території області та 100 тис. га - в межах України.
Подібні обмеження покликані не допустити обезземелення селян в нинішній ситуації, коли все йде до того, що всі землі і сільське господарство країни будуть контролюватися десятком агрохолдингів. Але такий жорсткий ліміт може "вбити на корені" конкурентоспроможність українського сільського господарства. Власник, який обробляє 100 га землі, навряд чи буде мати з них достатньо грошей на купівлю нової техніки та обладнання для підвищення ефективності своєї роботи.
При цьому експерти Мінпрому звертають увагу на відсутність економічних обґрунтувань подібного обмеження. "Звідки взялася цифра в 100 га, чи були проведені економічні розрахунки, які показали б, що такий рівень дозволяє вести с/г виробництво в нормальному прибутковому режимі? З нашої точки зору, було б більш правильно обмежити на рівні 2100 га, що в принципі відповідає нинішньому розміру с/г підприємств", - зазначив Р.Сластьон.
Однак більш важливим для ринку є обмеження в оренду с/г земель, з тієї простої причини, що зараз орендувати землі в Україні дешевше, ніж купувати. Що стосується обмеження оренди земель в одному районі - багато компаній уже перетнули межу в 6000 га і тому можуть опинитися за бортом. Причому такі компанії є лідерами агропромислового сектора: впроваджують нові технології, застосовують високопродуктивну техніку, досягають максимальної врожайності.
"Якщо ми відсічемо ці компанії, то при таких обсягах буде складно виживати не тільки компаніям, які виробляють зерно, а й тим, що орієнтовані на виробництво та переробку цукрових буряків. Бо для середнього цукрового заводу (а найчастіше вони самі виробляють для себе сировину - цукровий буряк), потрібно близько 30 тис. га земель в районі 15-20 км навколо заводу. Це означає, що якщо такий завод буде розташований в одному районному центрі, то шансів забезпечити себе сировиною він не матиме", - пояснив експерт Українського клубу аграрного бізнесу. На його думку, також немає сенсу відмовитися від оренди і роздати ці землі фермерам - останні поки не зможуть обробляти їх ефективно через брак досвіду і технологій. Як наслідок, така норма закону може виявитися плачевною для всього аграрного сектора.
Загроза монополії
По-третє, законопроектом, прийнятим в грудні, передбачалося створення державного оператора під управлінням Державного земельного агентства, який би контролював угоди купівлі-продажу та оренди державної та комунальної землі, а також проведення земельних торгів. Це нововведення викликало найбільшу кількість критичних коментарів, тому що, об'єднуючи повноваження Держземагентства та нового органу, що фактично породжувало абсолютного "земельного" монополіста, а разом з ним - широке поле для корупції.
Проти цієї норми виступило і Головне науково-експертне управління Верховної Ради України. "Вважаємо недоцільним, як це пропонується в проекті, до системи органів виконавчої влади, яким надаються повноваження щодо розпорядження землями державної власності, включати центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів", - йдеться у висновку управління.
Мабуть, під впливом громадськості, в комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин усвідомили, що "перегнули палицю". І вже в січні Калетник повідомив, що під час підготовки законопроекту до другого читання на засіданні комітету було прийнято рішення про зняття норми про державного оператора. "І ми будемо просити Верховну Раду погодитися з думкою комітету про те, що оператора необхідно виключити", - додав він.
У той же час законопроектом передбачається створення Державного земельного банку, мета якого - кредитування підприємств АПК за ставкою, що перевищує облікову ставку Національного банку України не більше ніж на 5%. На сьогодні ставка НБУ становить 7,75%, отже, Земельний банк кредитуватиме агропромислові підприємства під 12,75%, що не так вже й мало.
При цьому він буде мати монопольне становище на ринку, володіючи винятковим правом брати землю в заставу під кредити. В УКАБ вважають, що право брати землю в заставу повинні мати й інші банки. "Якщо інші комерційні банки будуть справлятися з цим гірше, ніж державний, то нехай працює держбанк. Конкурентне середовище має показати, хто краще може забезпечувати такі умови щодо позики під заставу землі", - переконаний Сластьон.
Також існують зауваження стосовно того, як Земельний банк повинен визначати заявки. Зараз законопроект дозволяє ЗБ самостійно вирішувати, як розглядати заявки, а це автоматично відкриває шлях для певних корупційних схем. Відповідно, щоб не допустити корупції, ЗБ потрібно зобов'язати розглядати ці заявки в порядку черговості їх надходження.
Виходячи з вищесказаного, виходить, що Земельний банк може фактично мати землю у своїй власності, що в принципі всім банкам заборонено. До того ж незрозуміло, звідки ЗБ буде брати кошти, хто буде його фінансувати і хто буде ним керувати. Тобто знову вимальовується непрозора структура, з монопольним становищем на ринку.
Загалом, в законопроекті про ринок земель достатньо спірних моментів, що вимагають обговорення, і вже за його підсумками має бути прийняте рішення, узгоджене усіма сторонами: державою, аграрним бізнесом і власниками землі, для яких закон в першу чергу і розробляється. В іншому випадку земельна реформа ризикує стати новим "Податковим кодексом" для влади - викликати нові акції протесту і створити ще один інформпривід для спекуляцій з боку опозиції.
Олександра Кривуля
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
