3207
Чи потрібен Україні союз з Росією?
Прем'єр-міністр України Микола Азаров на своїй підсумковій прес-конференції 20 січня заявив, що не відкидає участі України в Митному союзі. Увечері того ж дня колега Миколи Яновича по Кабміну, свіжопризначений міністр фінансів Валерій Хорошковський, сказав в ефірі одного з телеканалів, що вступ України до Євросоюзу суперечить зовнішньому чиннику розвитку, визначеному законом.
Чим керувався глава уряду, роблячи пресі такі визнання, - невідомо. Може, незадоволеністю від того, що з ЄС не вдалося підписати не тільки Угоду про асоціацію, але навіть договір про Зону вільної торгівлі, і тепер доводиться шукати альтернативу "на стороні". Можна ще, звичайно, припустити, що Микола Янович такою відповіддю просто ухилився від незручного питання, бо дипломатичне "не відкидаю" зовсім не означає дійсних намірів приєднатися до МС. Прем'єр уточнив, що домовленість стане можливою, "якщо буде вироблена зрозуміла мова переговорів і обумовлено присутність Україна серед членів МС у форматі "1+3".
Президент РФ Дмитро Медведєв ще в жовтні минулого року у відповідь на цю вимогу зауважив, що ні для кого з членів організації ні особливих умов, ні окремих договорів не буде. А що стосується "зрозумілої" мови, то тут роз'яснення дав прем'єр Росії Володимир Путін ще у вересні на Сочинському форумі. "Використовувати переваги в сфері єдиного транспорту, енергетики, використовувати переваги ментального і культурологічного характеру, використовувати переваги відсутності мовних бар'єрів... це величезний пласт факторів, який, безумовно, забезпечував би більшу конкурентоспроможність української, та і російської, і всіх інших учасників Митного союзу економік", - перерахував він принади вступу до МС для нерішучої України.
Митний союз з деяких пір перестав бути межею інтеграційних устремлінь російської влади. Володимир Путін вже пестує мрію про створення Євразійського союзу, основою якого стануть МС і ЄЕП, а потім підтягнеться і весь Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Організація, за задумом автора, повинна стати наднаціональною, з єдиним політичним, економічним, військовим, митним, гуманітарним, культурним простором.
Росіяни вірять у перспективу створення такого об'єднання організацій-однодумців. Політик та громадський діяч Російської Федерації Костянтин Затулін в інтерв'ю озвучив навіть переваги, які могла б отримати Україна, приєднавшись до МС і ЄАС.
"Главред" поцікавився у політичних та економічних експертів, наскільки приваблива для України така перспектива.
Павло Розенко, експерт Центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова:
Сьогодні все, про що говорить наша влада, відбувається в контексті головної події: газових переговорів з Росією. Тому прем'єр Микола Азаров каже про Митний союз, що насправді більше нагадує дипломатичну гру. І говорить він про те, на що готова Україна в обмін на зниження ціни на газ. Очевидно, що ніяких істотних переваг Митний союз в собі не несе. Це скоріше політичне утворення, ніж економічне. Тому українська влада і буде приймати виключно політичне рішення.
Очевидно й інше: російської влади мало просто вступу України до Митного союзу - їй потрібна вся українська ГТС. Тому й переговори щодо газу проходять дуже складно. Зрозуміло, що можливі домовленості будуть мати більш комплексний і глобальний характер, в них може бути і місце для входження України до МС. Азаров готує українське суспільство і до такого кроку.
Безумовно, варто брати до уваги і передвиборчу кампанію в Росії. Фактор створення Євразійського союзу грає потужну роль у риториці російської влади. Але, вважаю, після виборів ця тема піде на другий план і політичного євразійського простору не буде. Можуть бути лише елементи економічної інтеграції, на зразок того ж Митного союзу.
Тарас Березовець, директор агентства "Berta Communications":
Україна не має можливостей для вступу до Митного союзу з однієї простої причини: вона є членом СОТ і, згідно з його статутом, не має права входити ні в які митні об'єднання з країнами, які не є членами СОТ. Як відомо, Білорусь, яка увійшла в цей союз, ще навіть не подавала заявки на вступ до СОТ. Якби Україна увійшла в структуру МС, їй би довелося в односторонньому порядку розірвати сотні договорів, підписаних з усіма країнами-членами СОТ.
Однак не виключається присутність України в ролі країни-спостерігача в МС. Це міжнародний статус, який має ряд країн. Він є чимось на кшталт асоційованого членства в ЄС, тобто він не дає права членства, але обумовлює більш високий статус у взаєминах.
Що стосується створення Євразійського союзу, то, як випливає із заяви Володимира Путіна, це нове інтеграційне об'єднання, куди планується залучити країни Азаіатско-Тихоокеанського регіону. Це виглядає, як мінімум, утопічно. Подібного роду організації можуть існувати як дорадчі органи, на зразок АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва) або ОПЕК, яка об'єднує країни-експортери нафти. Як наднаціональний орган така організація не має жодних шансів на існування.
Україна формалізує свої відносини з Європейським союзом. Ми, як відомо, перебуваємо в двох-трьох тижнях до моменту парафування Зони вільної торгівлі з ЄС. Ми перебуваємо в переговорному процесі, який неможливо зупинити. Це означає, що входити в якісь наднаціональні структури ми не маємо права.
Олександр Жолудь, експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень:
Створення будь-якого блоку із зовнішніми кордонами єдиними і, відповідно, тарифами на сьогоднішній день малоймовірно, тому що це буде суперечити нашому членству у Світовій організації торгівлі. Прийняті в СОТ ми були при іншій владі. Але, враховуючи те, що представники нинішньої влади в попередньому уряді Віктора Януковича у 2002-2004 роках теж ішли досить активно на придбання членства в СОТ, тепер немає підстав припускати, що ми розлучимося з цією організацією тому, що ситуація змінилася.
Дмитро Панко, директор Агентства стратегічних досліджень:
До об'єктивних причин, за якими Україна може стати членом Євразійського союзу, відноситься той факт, що українська економіка так і залишилася в архаїчному стані і не змогла по-справжньому переорієнтуватися на нові ринки збуту. Її продукція в основному потрібна тільки в Росії, бо це продукція підприємств, що були в СРСР частиною загального технологічного ланцюга. Навіть там, де є винятки з цього правила, українська влада в особі своєї дипломатії не здатна пролобіювати просування такої продукції на закордонних ринках.
Що стосується перспектив створення Євразійського союзу та участі в ньому України, то вважаю, що в тому вигляді, в якому ідея Євразійського союзу існує сьогодні, вона є нежиттєздатною.
Росії нічого запропонувати своїм сусідам, крім дешевих енергоносіїв. Союз такого масштабу потребує не лише економічних аргументів, а й у ідеологічного фундаменту. Його не можна побудувати на калюжі нафти або на трубі з газом. Росія Путіна і Абрамовича не здатна генерувати смисли та ідеї, які могли б стати підставою континентального об'єднання.
Тому гучні слова на кшталт "енергетичної наддержави" так і залишаються гарними пустушками. Тим більше що, варто було в останні три роки з'явитися на світовому ринку скрапленого газу з Катару та сланцевому газу в США, як економічна модель Росії якщо і не захиталася, то стала видавати підозрілий тріск.
Крім того, союз не може бути міцним, якщо в нього тягнуть силою, викручуючи руки. Як приклад можна згадати нещодавні події у відносинах між Москвою і Мінськом навколо білоруської газової труби, "молочну війну" і саму справжню інформаційну травлю Лукашенка в російських ЗМІ.
Варіант того, що Україна опиниться в Євразійському союзі, все ж існує. Але це можливо тільки як результат повного краху чинного політичного режиму в Києві. Будь-яка влада в Україні, незалежно від політичного забарвлення, буде всіма силами відбиватися від такої перспективи. Навіть ті її представники, які сьогодні спеціалізуються на лобіюванні інтересів Кремля, хочуть збереження дистанції між двома країнами - інакше навіщо вони тоді будуть потрібні Москві?
Наталія Кондратьєва
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
