3530
Що таке податок на фінансові транзакції, і до чого він може привести
— Казна та Політика
Науці він відомий вже давно, практичний досвід, і то вкрай невдалий, має одна Швеція. Тепер в Європі сперечаються про те, чи можна стягувати податок на фінансові транзакції лише в 17 країнах єврозони. Чи це безглуздо?
Податок на фінансові транзакції нагадував американському економістові Джеймсу Тобіну чудовисько Лох-Несс: "Воно час від часу спливає і збуджує фантазію людей, щоб потім знову зникнути". У цьому жарті лауреата Нобелівської премії було чимало гіркоти: "податок Тобіна" за життя його автора так і не набув реальних обрисів - так само як і загадковий мешканець шотландського озера.
Кейнс, Тобін та антиглобалісти
Вперше ідея податку, який дозволив би регулювати фінансові ринки, особливо ринок деривативних інструментів, "спливла" в 30-і роки минулого століття, коли її висловив знаменитий британський економіст Джон Мейнард Кейнс. У 1972 році Джеймс Тобін, підхопивши і розвинувши її, виступив з конкретним планом обкладати податком у розмірі від 0,05 до 1,0 відсотка обороти всіх транскордонних валютних операцій. Вчений вважав, що це допоможе приборкати короткострокову гру спекулянтів, оскільки багато угод стануть просто безглуздими, і зробить обмінні курси грошових одиниць більш точним відображенням довгострокових макроекономічних процесів.
Через чверть століття ця ідея надихнула антиглобалістів. Вимога обкласти податком глобальний фінансовий ринок стала ідеологічною основою створеної в 1998 році у Франції досить впливової сьогодні організації Attac. У 2011 році ця вимога не раз звучала і під час акцій руху "Захопи Уолл-стріт". Проте в політичних колах Заходу до "податку Тобіна" довгий час ставилися досить прохолодно, хоча в Європі у нього і були окремі високопоставлені прихильники.
Елемент нової світової фінансової архітектури
Ситуація змінилася під час світової кризи 2008-2009 років. Викликані нею потрясіння змусили країни "великої двадцятки" заговорити про необхідність нової світової фінансової архітектури. Як один зі способів підсилити регулювання ринків, безконтрольність яких поставила світ на грань катастрофи, розглядалося і введення податку на фінансові транзакції.
При цьому маються на увазі не звичайні банківські операції, що здійснюються рядовими вкладниками, а біржові та позабіржові угоди із цінними паперами, валютами, деривативами та сировинними товарами, якими займаються банки, інвестиційні компанії, хедж-фонди та інші професійні гравці.
Але варто було кризі трохи відступити, як ентузіазму в політичних лідерів цілої низки країн помітно поменшало. Йдеться, насамперед, про США і Великобританію, для економік яких фінансовий сектор має надзвичайно велике значення. Та й держави з ринками, що розвиваються, будь то Китай чи, наприклад, Росія, що збирається перетворити Москву на новий фінансовий центр, спочатку ставилися до цього задуму більш ніж скептично. Тому ідея податку почала знову занурюватися в забуття, адже в умовах глобального фінансового ринку його введення має сенс тільки тоді, коли він стягується на всіх основних торговельних майданчиках планети, інакше спекулянти просто перенесуть свій бізнес з однієї точки в іншу.
Ставка аж ніяк не драконівська: 0,01 відсотка
І ось в кінці 2011 року про податок на фінансові транзакції знову активно заговорили - цього разу тільки в Європі, точніше кажучи - в єврозоні. Вона переживає зараз важку боргову кризу, а тому складається враження, що відроджений інтерес до давньої ідеї викликаний не стільки прагненням підсилити регулювання ринків і приборкати спекулянтів, скільки просто бажанням поповнити дефіцитні держбюджети. Європейська комісія підрахувала: аж ніяк не драконівська ставка 0,01 відсотка (1 євро з 10 000 євро обороту) щорічно забезпечувала б 27 країнам ЄС 57 мільярдів євро.
Найрішучішим поборником нового податку вважається президент Франції Ніколя Саркозі. На початку січня 2012 року він навіть заявив, що готовий стягувати його в самій лише Франції. Переконаним прихильником податку є канцлер Німеччини Ангела Меркель (Angela Merkel). Вона, правда, проти індивідуальних рішень на національному рівні, але готова за необхідності погодитися на реалізацію цього заходу лише в 17 країнах єврозони, якщо Великобританія і далі буде блокувати введення податку у всьому Європейському Союзі.
Позиція Ангели Меркель користується зростаючою підтримкою як у її власній партії ХДС, так і загалом в німецьких політичних колах. "Податок з обороту стягується з усього що завгодно - від дитячого харчування та кавоварок до автомобілів і промислового обладнання. Але тільки не з фінансових транзакцій", - обурюється президент бундестагу ФРН християнський демократ Норберт Ламмерт (Norbert Lammert).
Німецькі ліберали закликають не дотувати Лондон
Проти виступає лише молодший партнер по правлячій коаліції в Берліні - ліберальна партія ВДП. Її фінансовий експерт Херман Отто Зольмс (Hermann Otto Solms) не втомлюється нагадувати про "єдину практичну спробу" в сфері оподаткування фінансових транзакцій, яка "закінчилася повним провалом". Він має на увазі Швецію, де з 1985 до 1992 року діяв податок на біржовий оборот, який привів до масового відтоку інвесторів зі Стокгольмської біржі на інші майданчики, насамперед - в Лондон.
Німецькі ліберали стверджують, що введення податку лише в 17 країнах єврозони фактично означатиме дотування лондонського фінансового центру, і тому пропонують домагатися компромісу з британською владою на ґрунті давно вже існуючого у Великобританії гербового збору з операцій з цінними паперами. Але у нього є істотний недолік: він не поширюється на найбільш спекулятивні і небезпечні операції з деривативами.
Андрій Гурков
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
