1093
Метод суду і пряника
— Енергетика
Газові переговори України і Росії "радують" своєю стабільністю: уже більше року наша країна намагається добитися зміни підписаних урядом Юлії Тимошенко контрактів на поставку блакитного палива. Сьогодні в Москві міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко і голова Газпрому Олексій Міллер проведуть чергову зустріч. Перед новим раундом кожна зі сторін підготувала як батіг, так і пряник для опонента.
Примарний суд
Днями прем'єр-міністр Микола Азаров запевнив, що газової війни між Україною і Росією не буде. "Ми, з одного боку, наполегливо ведемо переговори з російськими партнерами, а з іншого - готуємо країну до того, щоб вона витримала таку ціну на газ", - підкреслив глава уряду. Проте наприкінці грудня 2011 р. прем'єр заявляв про можливість подачі судового позову до Газпрому в разі, якщо переговори про зниження вартості російського газу не увінчаються успіхом.
Тема судового розгляду з російським монополістом вже порушувалася українською владою у вересні минулого року. Тоді Президент Віктор Янукович сказав, що Росія порушила умови угоди про постачання газу, і, якщо вона не змінить свою позицію, Україна звернеться в міжнародний арбітраж. За його словами, справедлива вартість газу - це ціна для Німеччини мінус 70 дол. транзитного тарифу від кордону Росії до Німеччини.
Відзначимо, що Німеччина платить за російський газ 346 дол./тис. куб. м, перебуваючи більш ніж на 2 тис. км далі від російського кордону. У той час як для України ціна газу в першому кварталі 2012 року зросла до 416 дол./тис. куб. м з 400 дол./тис. куб. м в четвертому кварталі минулого року. І це з урахуванням знижки в розмірі 100 дол./тис. куб. м. Для порівняння: у першому кварталі 2011 року Україна платила Росії 264 дол./тис. куб. м газу.
Незалежний експерт Валентин Землянський переконаний, що перспектива судової тяганини може бути головним важелем тиску в переговорах з Газпромом. При цьому, на його думку, Україна має всі аргументи для суду. По-перше, той, що ціна на блакитне паливо для України вища від європейської. А по-друге - Росія другий рік поспіль не виконує контракти щодо транзиту газу в Європу. Так, якщо в 2010 році обсяг транзиту склав близько 95 млрд куб. м, то в 2011 він зменшився до 90 млрд куб. м.
Заступник директора науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев також вважає звернення до міжнародного арбітражу доцільним, якщо українська сторона добре продумає свою юридичну позицію. Головними аргументами він називає зміну ринкових умов, завищену базову ціну в 450 дол./тис. куб. м і неадекватну формулу, за якою щоквартально розраховується вартість газу для нашої країни. На його думку, довести, що базова ціна не є адекватною, буде досить легко з юридичної точки зору. Експерт нагадав, що у формулі вартості імпортованого газу для України присутні мазут і газойль з базисом постачання в порти Північної Європи, які не є альтернативою для українських споживачів. За аналогією, у німецькій формулі присутні електроенергія, вугілля і дизельне паливо, у французькій формулі - така ж система з урахуванням ціни електроенергії.
Однак той факт, що наш уряд останні півроку тільки веде розмови про судовий позов, говорить про те, що аргументи не настільки ґрунтовні, щоб розраховувати на 100% перемогу. При цьому директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич відзначає, що Україна сама підштовхує Росію, щоб та звернулася в Арбітражний суд.
Практика судових розглядів для Росії не нова. Втім, успішною для росіян її назвати не можна. За останні кілька років вже три європейські компанії подали позови проти Газпрому. Першою влітку 2010 року в Арбітражний суд Стокгольма звернулася італійська Edison і домоглася від Газпрому поступок загальною вартістю 200 млн євро. У 2011 в арбітраж проти російської монополії також пішли найбільші європейські споживачі - німецькі компанії E.on, RWE і Verbundnetz Gas, польська PGNiG. При цьому Газпром планує незначне зниження цін для європейських споживачів у першому кварталі 2012 року.
Несолодкий пряник
Але наш уряд очевидно не хоче йти на крайні заходи і псувати відносини з сусідом в суді. Або ж розуміє, що в Стокгольмському арбітражі наші аргументи можуть виявитися непереконливими. Тому Україна наполягає на створенні тристороннього газового консорціуму, при якому 33% ГТС продається Газпрому і ще 33% - європейським компаніям-споживачам. Москва ж хоче повторити білоруський варіант (у листопаді 2011 р. Газпром став власником 100% Бєлтрансгазу, натомість Білорусь отримала ціну газу в першому кварталі 2012 року 164 дол./тис. куб. м) і пропонує Києву знижку лише в обмін на продаж 100% газотранспортної системи.
За словами Міллера, Україна оцінила свою ГТС в 20 млрд дол. і запросила знижку до ціни на газ в 9 млрд дол. щороку в разі створення газотранспортного консорціуму. О.Міллер назвав цю суму завищеною і спрогнозував, що в поточному році ГТС України може подешевшати у зв'язку з будівництвом обхідних газопроводів "Північний потік" і "Південний потік".
У свою чергу Бойко заспокоює, що Україна не має наміру продавати Росії свою ГТС в обмін на зниження ціни газу, незважаючи на переговори про нову угоду, які тривають майже два роки. Глава Міненерго обіцяє викрутитися при будь-якому розкладі. "Знайдемо модель, яка влаштує обидві сторони, - укладемо договір, не знайдемо - будемо працювати за нинішнім контрактом", - пояснив він.
Заступник голови правління НАК "Нафтогаз України" Вадим Чупрун підтверджує, що для забезпечення надійної роботи української ГТС необхідна фінансова підтримка її модернізації за умови забезпечення обсягів транзиту російського газу. "Без російського газу ГТС зберегти і підтримувати неможливо. Інакше нашій трубі - "труба". Національне надбання - ГТС України - треба зберегти, тобто качати гарантовано. Гарантії повинні бути і від Росії, і від Євросоюзу", - заявив він. В.Чупрун додав, що українську ГТС можна використовувати лише в тристоронньому варіанті: Росія - постачальник, Україна - транзитер, ЄС - споживач.
А на переконання Рябцева, українська ГТС в її нинішньому вигляді РФ не потрібна, і російській владі набагато легше звинувачувати Україну в недопостачанні газу європейським споживачам і неможливості модернізувати систему, ніж самостійно вкладати в неї кошти. "Натомість, безумовно, можна було запропонувати якісь акціоновані підприємства, можна було говорити про внутрішній ринок газу для Газпрому. Але я не бачу великих перспектив для України в питанні, пов'язаному зі зміною договору у зв'язку з купівлею ГТС", - зазначив експерт, підкресливши, що ідея консорціуму, швидше за все, так і залишиться на рівні розмов.
Якщо операція не відбудеться
Принципова позиція Газпрому стала несподіванкою для української влади, тому останнім часом все частіше можна почути запевнення, що Україна зможе обійтися без російського газу. Прем'єр заспокоює суспільство тим, що в Україні створено достатній "запас міцності" енергоресурсів для забезпечення потреб у блакитному паливі в 2012 році. І разом з Бойком генерує нові ідеї щодо заміщення російського газу: від експорту його з Туреччини і купівлі на європейських спотових ринках до використання вугілля на українських ТЕЦ.
Землянський допускає можливість купівлі газу на європейських хабах, зазначаючи, що його вартість буде приблизно на 50 дол./тис. куб. м нижчою від російської. Однак Марунич ставить під сумнів цей варіант: "Якщо буде якийсь обмін - значить, якась європейська компанія повинна піти на те, щоб замістити дорогий російський газ на споті. А в цьому немає ніякої логіки. Якщо мова йде про закупівлю газу на спотових ринках - то виникає питання: "яким чином?", адже це можна зробити тільки через СПГ-термінал, якого не існує".
Марунич впевнений, що експорт газу з Туреччини також неможливий через відсутність СПГ-терміналу. "Діючі трубопроводи, які лежать через Україну, Молдову і Румунію, завантажені, тобто експортувати неможливо", - нагадав він. При цьому експерт відзначив, що Туреччина сама є великим імпортером, оскільки в країні не видобувається газ. Таким чином, Україна може отримати газ тільки після того, як налагодяться постачання з Каспійського регіону, а в найближчі 3-5 років ця можливість навряд чи з'явиться.
Вугілля, на яке так розраховує українська влада, не може повністю замінити газ. Незважаючи на те що в Україні залишилося обладнання ще з часів СРСР, більша його частина за останні роки прийшла в непридатність, і для того, щоб повернути вугілля на ТЕЦ, потрібні мільярдні інвестиції. Крім того, викиди від його використання є небезпечними, тому тут знову спливає питання забруднення навколишнього середовища.
Рябцев підтвердив побоювання, що Україна не отримає від Газпрому знижку найближчим часом, бо російська сторона просто не зацікавлена в перегляді газових угод. "Договір, який було підписано в 2009 році, унікальний з точки зору переваг, які були дані російській стороні. Ціна, формула з базовою ціною в 450 дол. і абсолютно нереальною для України альтернативою мазуту і газойлю, нереальні обсяги, які не потрібні були Україні і нереальні штрафи за незакупівлю цих обсягів. Природно, що Газпром, який отримує від України прибуток на 50% більший, ніж від торгівлі газом в Німеччині, не збирається відмовлятися від такої чудової можливості", - пояснив він. А нещодавні заяви президента РФ Дмитра Медведєва і глави Газпрому Міллера про те, що російська сторона вживе стосовно України адекватних заходів в разі скорочення обсягів закупівлі газу, також дають зрозуміти, що Росія не налаштована на компроміс.
При цьому Рябцев вважає малоймовірним, що в майбутньому будуть внесені зміни в сам текст газового договору. Максимум, може бути підписана лише додаткова угода. "Але, судячи з настроїв в Москві, ніхто не збирається нічого міняти, бо чинний контракт, підписаний в 2009 році, є дуже вигідним для Росії", - резюмував експерт.
Стає ясно, що газові переговори в черговий раз зайшли в глухий кут. Залишається сподіватися, що українська влада активізувала свою винахідливість і за час новорічних свят вигадала нові важелі тиску на Газпром.
Олександра Кривуля
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
