624
Не газом єдиним
— Енергетика
У новому році відносини між Україною і Росією різко не потеплішали. Непрості переговори щодо газових контрактів тривають. А тим часом у Москви з'явилися "паралельні" претензії. Білокам'яну знову не влаштовують українські продукти харчування.
Санітарна загроза
Проводжаючи 2011-й, керівництво України і РФ обіцяло продовжити тісне співробітництво - в тому числі і в наболілих "газових" питаннях. Проте перші ж дні нового року показали, що обговорення знакових контрактів-2009 найближчим часом навряд чи приведе до обопільної згоди. Між тим, у взаєминах двох країн "виринули" нові складності - хоча саме "новими" їх назвати непросто.
Однією з найпомітніших для Києва зовнішньополітичних заяв перших днів січня стали несподівані зізнання головного санітарного лікаря Росії. "Небезпечний вірус може вийти з-під контролю, тому що тепер займатися профілактикою будуть не медики, а ветеринари", - занепокоївся через загрозу поширення холерного вібріона Геннадій Оніщенко 8 січня. Причому якщо поки це занепокоєння проявляється тільки на словах, російський чиновник не відкидає і того, що "з травня ми досить серйозно посилимо нагляд на кордоні з Україною".
Різка заява голови Росспоживнагляду пов'язана з адміністративно-організаційними планами керівництва України. Як відомо, Кабмін вирішив наблизити схему контролю за якістю продуктів харчування до європейських зразків і передати такі повноваження одному органу (зараз схожою діяльністю, за словами експертів, займається п'ять різних служб) - на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби. Глава цього відомства Іван Бісюк запевняє, що до гіршого зміни не призведуть. "За прикладом держав Євросоюзу Держветфітослужба України в повному обсязі зможе контролювати якість і безпеку продуктів харчування: від внесення органічних і мінеральних добрив у ґрунт, кормів тварин, моніторингу залишків пестицидів та ветеринарних препаратів в продукції тваринного походження й до переробки рослинної і тваринницької сировини, належних поставок споживачу, контролюючи логістичні ланцюжки і реалізацію по всій території держави", - переконаний він. Тим не менш, у головного поборника санітарії в Росії, схоже, саме застосування словосполучення "ветеринарна служба" в подібному контексті викликало різке відторгнення. "В Україні повноваження з контролю за продовольством і харчуванням, у тому числі, в дитячих організованих колективах, передані ветеринарній службі. Де-факто, це є визнанням громадянина України твариною", - вибудував логічний ланцюжок Геннадій Оніщенко. І запевнив: таке рішення може призвести і до того, що Москва побоїться відпускати російських дітей в Україну на відпочинок, і буде змушена особливо зацікавитися якістю закордонної продукції. "Ми почнемо дуже уважно спостерігати за поставками з України всього сегмента аграрної продукції, і, насамперед, молочної, і приймемо найжорсткіші заходи при найменшому погіршенні якості. У першу чергу, постраждає малий і середній бізнес України, який поставляє продукцію в прикордонні регіони і великі міста Росії", - недвозначно пригрозив головний санлікар стратегічного партнера.
В Україні логічні викладки Оніщенка розуміння не знайшли. У спрощення системи контролю над виробництвом багато фахівців бачать благо дерегуляції. "...По суті, реформа передбачає зосередження всіх фахівців, залучених до процесу контролю і нагляду, в структурі одного органу, що дозволить максимально підвищити прозорість їхньої роботи, а також рівень безпеки харчових продуктів у цілому", - вважає експерт асоціації "Український клуб аграрного бізнесу". У правлячому таборі претензії російського чиновника також відкинули сходу. "Ми ніяк не відреагували на його заяву, бо ця заява була нічим не обґрунтована", - пояснив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк, а глава МЗС Костянтин Грищенко порекомендував Оніщенку вибачитися за свої слова - правда, зробив це не офіційно, а через Twitter...
"Новорічний" сплеск російського обурення деякі експерти пояснюють занепокоєнням функціонерів Росспоживнагляду про власне майбутнє. Вступ Росії до СОТ може позначитися на звичних організаційних схемах. "...Це якийсь елемент самозахисту з їхнього боку: показати, які важливі санітарні служби в Росії", - припускає президент "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса. Але те, що відбувається, примушує розглянути й інший варіант - практично стандартний для взаємини двох країн натяк на крен до "м'ясо-молочних воєн". Не встиг Геннадій Оніщенко засумніватися в майбутній якості української продукції, як Росспоживнагляд і російських молочників різко занепокоїв стан продукції вже випущеної. Цього разу роль чергового каменя спотикання виконали вітчизняні сири, в яких, на думку росіян, неприпустимо багато пальмової олії. Українці з цим передбачувано не погодилися... Нічого дивного в такому розвитку ситуації немає. "Загроза торговельної війни є - зараз все залежить від переговорів щодо газу. В Росію Україна експортує продукцію машинобудування, метал, молочну продукцію, цукерки. Росіяни зараз дочавлюють Київ", - цитує Ua-banker.com слова політолога Юрія Романенка. І дійсно, в історії "торгово-енергетичної" дружби між Україною і Росією приклади з'ясування стосунків відразу в декількох напрямках не є рідкістю.
Цивілізовані дії
Практика перенесення ефекту від різних зовнішніх труднощів на торговельні взаємини Білокам'яній і справді не чужа. Політично своєчасні "продуктові війни" у РФ вже траплялися з багатьма сусідами, і Україна тут не виняток. Одним з останніх подібних випадків можна вважати досвід літа 2011 року, коли на тлі чергового ускладнення з "газовими" переговорами і небажання Києва вступати до Митного союзу, проблеми одночасно спіткали українську металургійну та харчову продукцію. Частину складнощів з часом вдалося вирішити - так, нещодавно Україна домовилася з країнами МС про квоти безмитних поставок труб... Але повністю відмовлятися від звички на диво вчасно згадувати про стандарти якості та турботу про власного виробника в Москві не поспішають.
Між тим, з настанням нового року на "газовому" фронті стан справ так і не прояснився. У тому, що вирішення питання не уникнути, офіційний Київ переконаний. Але ось після постійних перенесень термінів досягнення консенсусу, знайомих по минулій осені, до визначення часових рамок переговорники ставляться вже акуратніше. "2012 рік стане визначальним для вирішення так званого газового питання", - окреслив широкі календарні межі Микола Азаров. Тоді ж прем'єр знову визнав: "Російські партнери не бажають змінювати умови газової угоди, вони їх повністю задовольняють".
"Повне задоволення" Кремля помітити нескладно. Про необхідність дотримуватися одного разу взятих на себе зобов'язань в Москві нагадують регулярно. Зі свого боку, росіяни пояснюють, що готові грати з Україною за "цивілізованими" правилами. "Ми і будемо діяти в цивілізованому порядку, а як може діяти ще російська сторона?", - задався риторичним запитанням Дмитро Медведєв 11 січня. Проте паралельно РФ не упускає практично жодної можливості натякнути Києву на те, що ГТС України ризикує втратити лаври головного друга по транзиту. "Наші партнери повинні розуміти, що існують різні можливості для того, щоб "Газпром" поставляв газ у Європу", - не забуває про один з основних аргументів на торзі (якому пішло на користь турецьке схвалення ідеї "Південного потоку") російський президент.
Повернення до теми непорушності контрактів 2009 року може бути пов'язано зі спробами української сторони добитися "газової" економії не через зниження ціни, а іншим шляхом. І в цьому випадку про цивілізованість згадав вже Київ. "Ми будемо закуповувати газу стільки, скільки потрібно для нашої економіки. Якщо у наших партнерів будуть питання, вони можуть їх вирішувати цивілізованим способом", - розповів міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко, уточнивши тут же, що "потрібний обсяг" становить 27 млрд кубометрів. Така альтернативна економія Москву не радує. "...Відповідно до контракту, зміна річних обсягів у принципі не може перевищувати 20 відсотків. У 2012 році, як усім відомо, контрактний обсяг поставки становить 52 мільярди кубометрів, і навіть чисто теоретично не може бути знижений до 27 мільярдів", - запевняє офіційний представник "Газпрому" Сергій Купріянов. Постачальники "блакитного палива" наполягають на тому, що про подібні наміри попереджати потрібно за півроку, а Україна цього не зробила. "При цьому особливо хотілося б підкреслити, що питання про зменшення обсягів на численних переговорах про зниження з 2012 року ціни на російський газ українською стороною не порушувалося взагалі", - додатково уточнив Купріянов, хоча раніше "Нафтогаз" повідомляв, що робив це неодноразово. Втім, керівництво вітчизняної держкорпорації свої побажання засновує на дещо інших, ніж у "Газпрому" розрахунках, а з Москви продовжують пояснювати, що "час для дискусій" упущено.
У таких обставинах важко назвати зразково-доброзичливою обстановкою, придатною для успішного проведення переговорів. Проте, останні тривають, незважаючи на те, що частина фахівців рекомендує уряду України все ж таки спробувати звернутися з розбіжностями в суд. "Є питання, в яких ми прийшли до компромісу і є невирішені питання", - ділиться подробицями Юрій Бойко. Особливий інтерес збуджує коло невирішених питань. Незважаючи на те, що ще недавно про створення консорціуму з управління газотранспортною системою України говорили майже як про прийняте рішення, з'ясувалося, що "ціна питання" як і раніше невідома. "Газпром" за останній час вже встиг змінити свою думку щодо того, чи коштує ГТС 20 мільярдів доларів, опозиція в особі ув'язненої Юлії Тимошенко змінює порядок цифр і говорить про 200 мільярдів євро, а Кабмін, як виявилося, ще не має своєї точки зору на обговорюване питання. "Оцінку вартості української ГТС може провести міжнародний оцінювач. Ми ще тендер не оголошували, бо у нас ще готуються проекти документів щодо реформування "Нафтогазу", - пояснив "енергетичний" міністр. Не можна сказати, що після декількох місяців активного обговорення, подібні заяви звучать обнадійливо. Тріумфальне закінчення переговорів, чим далі, тим помітніше справляє враження і не самого близького, і не такого вже й тріумфального. Але поки ці переговори тривають, ймовірно, обидві сторони будуть застосовувати весь доступний арсенал методів тиску: від "економних" погроз до, судячи з усього, "сирного" несхвалення.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
