9803
Україна "посіріла": тенденція оборотна?
Україна наприкінці 2011 року різко стала менш цікавою для навколишнього світу. Немов відповідаючи потребам численних недругів нашої країни, вона перетворилася на сіру зону, масштаби якої викликають занепокоєння в Старому Світі.
Геополітична гра, що виглядала доволі розгонистою впродовж минулого року, в результаті обернулася відчайдушним блефом без козирів. Занадто слабкі карти виявилися на руках у офіційного Києва. Європейське співтовариство не стало розбиратися в нюансах взаємин між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко, поставивши євроінтеграцію нашої країни в пряму і безпосередню залежність від виходу на свободу лідера "Батьківщини".
Втративши свободу, Юлія Володимирівна практично в одні ворота виграла інформаційну сутичку в західному світі, не забуваючи при цьому зразково-показово ратувати за євроінтеграцію нашої країни. Схоже, її там сприймають як єдину противагу Януковичу, який нарощує президентські повноваження. І чим далі Тимошенко проходить через круги вітчизняної пенітенціарної системи, тим більш скептичні оцінки української ситуації звучать з вуст європейських політиків.
Якщо те, що відбувається навколо Тимошенко, можна пояснити тривалістю і глибиною конфлікту між нею і Віктором Януковичем, то чергова криза у відносинах з Росією свідчить про відсутність у українського керівництва здатності критично оцінювати ситуацію і прораховувати свої наступні кроки.
Розвиток російсько-українських відносин останнім часом не давав підстав вважати, що в Кремлі з'явиться політик, для якого вибудовування братніх відносин з Україною стане пріоритетом. У російській політичній еліті превалює сприйняття нашої країни як молодшого брата, який постійно потребує повчань, і економічні важелі тісно переплітаються з політичними резонами. 22 місяці правління Віктора Януковича продемонстрували, що пошук компромісів з Росією з газових питань закінчується для нашої країни тяжкими поразками. В результаті сьогодні на кону стоїть економічний суверенітет України, і підсумки року, прожитого без МВФ-івських кредитів, вже не виглядають такими оптимістичними, як раніше.
Наївно розраховувати, що ЄС, який переживає рецесію, кине всі сили на прискорення євроінтеграції нашої країни і підбадьорення вітчизняної політичної еліти щодо її майбутнього успішного входження в число тих, хто приймає важливі для всього континенту рішення. При цьому спокійно спостерігати за руйнуванням демократичних основ Української держави в Європі не будуть, і доводи про те, що відбувається в Угорщині, де партія "Фідес" "пустує" більше від Януковича, сприйняті не будуть. Європейцям сьогодні особливо вигідні регульовані кризові ситуації в Україні, що дозволяють показувати нашу країну громадянам Старого Світу то як приклад ефективного пан'європейського впливу, то як опудало пострадянської демократії.
Непохитна щодо захисту власних інтересів позиція Росії повинна показати українському керівництву, що ідеологія "суверенної демократії" неприйнятна для реалізації у вітчизняних реаліях. Як відмінності в експортному потенціалі наших країн, так і особливості сприйняття громадянами Росії та Україні влади і державної машини (згадайте події на Майдані і реакцію на них російського керівництва) не дозволяють кроїти систему управління країною за російськими лекалами. Але доводити це доведеться у досить несприятливих умовах, без підтримки союзників, що істотно ускладнює завдання. Тому сьогодні українському керівництву значно важливіше відстояти національні інтереси, а не копіювати сусідський досвід.
Поступова втрата власного зовнішньополітичного обличчя найбільшою європейською країною - процес оборотний, якщо не зволікати з прийняттям необхідних заходів. Зовнішня політика України продовжує спиратися на професіоналізм дипломатів, але їм необхідні чіткі та патріотичні політичні вказівки, інакше ККД МЗС буде неухильно прагнути до нуля. Невдачі у відносинах з ЄС і Росією - найбільшими економічними партнерами нашої країни - можна долати тільки через активізацію дій на інших напрямках і пошук нових перспективних союзників. Здатність подолати тенденцію до "посіріння" країни виглядає сьогодні основним критерієм ефективності зовнішньої політики України.
Євген Магда
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
