1521
Період розпаду
— Валюта
Поки політики шукають рецепт порятунку Євросоюзу, економічний спад в регіоні добиває мрію про велику єдину Європу.
Забудьте про тероризм, танки і російські ракети на кордонах ЄС. Сьогодні нічний кошмар європейських чиновників - це розпад єврозони. Виступаючи в листопаді нинішнього року в Берліні, польський міністр закордонних справ Радек Сікорський буквально благав Німеччину врятувати євро: "Я боюся сили Німеччини набагато менше, ніж її бездіяльності". Міністр країни, яка кілька сотень років боролася за свою незалежність, закликав посилити федералізацію ЄС, щоб уникнути кризи "апокаліптичних розмірів".
Коли сім років тому Польща та інші східноєвропейські країни вступали до ЄС, вони були сповнені оптимізму. Але 2011 рік поставив хрест на поширеному переконанні в тому, що членство в Євросоюзі гарантує фінансову стабільність, процвітання і високий рівень життя. Південь Європи накрила хвиля безробіття і банкрутств, центр і схід лихоманить після девальвації національних валют, а північ до смерті наляканий покладеною на нього місією по порятунку єдиної Європи.
Але, незважаючи на заяви політичних партій деяких країн про необхідність відмовитися від єдиної європейської валюти, малоймовірно, що в найближчі рік-два єврозона розпадеться. Швидше за все, за помилки політиків європейці будуть знову платити зі своїх гаманців. Щоб допомогти економіці вийти з кризи, євро трохи втратить в ціні, що спричинить інфляцію і нову хвилю соціальної напруженості.
Слабка ланка
Першою перевіркою Євросоюзу на міцність стала грецька боргова криза. Наприкінці 2009 року стало відомо, що Греція фальсифікувала свою статистику, значно применшивши бюджетний дефіцит. Грецькі цінні папери почали стрімко знецінюватися, і країна опинилася на межі дефолту. У цьому році Євросоюз прийняв план з порятунку Греції, списавши половину її боргів і пообіцявши стабілізаційний кредит в 110 млрд. євро. Але кризу вже неможливо було зупинити.
Європейські банки почали відмовлятися від фінансування державних боргів не тільки Греції, але й інших країн з великим бюджетним дефіцитом - Португалії, Іспанії, Ірландії, Італії і навіть Франції. Урядам, щоб звести баланси, доводиться скорочувати соціальні програми, отримуючи у відповідь масові протести і безлади.
Єдина країна Європи, яка показує бюджетний профіцит і зростання економіки, - це Німеччина. Але німці не в захваті від перспективи фінансувати своїх марнотратних сусідів. Вони пропонують боржникам тугіше затягнути пояси. "Залишився лише один інструмент, який полягає в корекції зарплат і витрат для того, щоб вивести регіон єдиної європейської валюти з тривалої боргової кризи", - заявив член ради керуючих Європейського центробанку Юрген Штарк в кінці листопада.
Лідери європейських країн загрузли у взаємних звинуваченнях і не можуть прийти до спільної думки про шляхи виходу з кризи. Під час жовтневого саміту в Брюсселі президент Франції Ніколя Саркозі вступив у жорстку полеміку з британським прем'єр-міністром Девідом Кемероном. "Нас вже нудить від вашої критики і порад, як нам жити і що робити", - сказав французький президент британському колезі. У відповідь члени парламенту Великобританії виступили з пропозицією провести референдум з приводу виходу країни з Євросоюзу.
Хто на вихід?
Першим кандидатом на виліт з ЄС може стати Греція, якщо уряд не виконає умови плану порятунку. Багато нарікань викликають прийняті в 2007 році Румунія та Болгарія. Реальним сценарієм вважається відмова деяких держав від євровалюти. 50% інвесторів, опитаних Bloomberg, вважають, що одна країна покине єврозону в наступному році. 80% вважають, що це відбудеться до кінця 2016-го.
Вихід з єврозони країн, нездатних утримувати свій бюджетний дефіцит у рамках 3%, дійсно може допомогти впоратися з економічною кризою. Також не можна виключити протилежного варіанта - єврозону можуть покинути її головні спонсори. У ЗМІ просочилися відомості про те, що канцлер Німеччини Ангела Меркель і Ніколя Саркозі обговорюють створення нової єврозони, в яку увійде менша кількість країн.
При будь-якому з цих сценаріїв необхідна сильніша федералізація об'єднаної Європи. Європейський центробанк і інші органи ЄС отримають більш широкі повноваження щодо контролю бюджетних видатків, а країнам доведеться частково відмовитися від свого суверенітету.
Але поки радикальні плани виношуються в кулуарах, найбільш вірогідним виглядає сценарій, при якому економіка ЄС вийде з кризи в результаті девальвації євро. За останні кілька місяців євро вже подешевшав відносно долара з 1,40 до 1,35, і, за прогнозами європейських банкірів, буде падати і далі.
Найбільше від цього постраждають прості європейці, які можуть зіткнутися з інфляцією і зниженням купівельної спроможності. Торкнеться це і основних торговельних партнерів єврозони. Ймовірно, їм теж доведеться девальвувати свої валюти слідом за євро.
Вихід з нинішньої боргової кризи в Європі може зайняти роки, і головним завданням європейських лідерів залишається повернення довіри до євро як єдиної європейської валюти і фінансових інститутів єврозони. Про це заявила канцлер ФРН Ангела Меркель, виступаючи перед бундестагом на початку грудня. За її словами, від ЄС сьогодні потрібні реформа фінансової системи, посилення фіскальних правил в єврозоні та перегляд угод, підписаних співдружністю раніше.
Пов'язані одним ланцюгом
Уникаючи реформ, країни лікують свої економіки девальвацією. Але цей захід лише погіршує їхнє становище
Олександр Вальчишен, керівник аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU)
Після кризи 2008 року стало ясно, що розвинені економіки потребують реформ. Але проводити їх складно, довго і іноді політично неприйнятно. Фінансові ринки знаходять простий вихід зі складних ситуацій - через девальвацію національної валюти. Це підвищує конкурентоспроможність економіки і експортно орієнтованих галузей, забезпечуючи стимул для економічного зростання. Останній повертає віру інвесторів у те, що їхні очікування будуть реалізовані.
Після кризи 2008 року США почали проводити активну політику стимулювання економіки. У результаті Бразилія звинуватила США в навмисному ослабленні долара і ввела в глобальний лексикон термін "валютні війни". Боргова проблема єврозони, можливо, теж буде вирішуватися через стимулюючу монетарну політику, в результаті якої курс євро піде вниз.
Але, незважаючи на таку популярність, у девальвації є зворотна сторона. Одночасне знецінення національних валют неможливе. Хтось повинен поступитися і дозволити своїй національній валюті зміцнитися. Той, хто поступається, знижує зовнішній попит на свої товари та послуги, що загрожує зростанням безробіття, соціальної напруженості і зміною влади. Як показала публічна суперечка бразильців з американцями, негативних наслідків торговельного протекціонізму вже достатньо. Але вони зростуть у геометричній прогресії, якщо девальвація не буде замінена більш здоровою політикою. Без структурних реформ в економіці виходить якесь замкнуте коло, де короткострокові вигоди загрожують більш серйозними проблемами в майбутньому.
В Україні гривня перебуває під тиском фінансового ринку, який чекає її девальвації в 2012 році. Ці очікування - результат економічної політики держави і ризиків, які з нею пов'язані. Але українській економіці, як і в цілому глобальної, піддатися тенденції на девальвацію і плисти за течією - неприйнятно.
Замість цього потрібно сконцентруватися на структурних реформах, хоча вони соціально болючі і непопулярні. Необхідно вирішити проблему енергоспоживання, навіть якщо це передбачає зростання тарифів. Треба відновити співпрацю з МВФ, виконавши всі вимоги. Політику структурних реформ потрібно проводити постійно, тому що глобальна економіка змінюється швидше, ніж наша.
Ольга Крижанівська
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
