730
Більше зелених
На саміті в ПАР Кіотський протокол все-таки продовжили. І домовилися, що посткіотська кліматична угода стане обов'язковою для учасників, а не рекомендаційною, як зараз. Україна при цьому зможе отримувати з міжнародних "зелених" програм в кілька разів більше коштів.
У грудні на саміті Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (РКЗК) у м. Дурбан (ПАР) підписано угоду про продовження дії Кіотського протоколу з 1 січня 2013 року. Цей документ - один з механізмів РКЗК у боротьбі з глобальним потеплінням, він вступив в силу в 2005 на термін до 31 грудня 2012 року. Протокол визначив зобов'язання країн-підписантів обмежити викид 6 парникових газів (вуглекислий газ CO2, метан CH4, гідрофторвуглеводні, перфторвуглеводні, оксид азоту N2O, фторид сірки SF6) на 5,2% відносно рівня 1990 року.
Всі країни були розділені на 2 групи - розвинені (Додаток І) і що розвиваються, і тільки перші зобов'язалися знизити емісію. У цю групу увійшли Україна і Росія, з обіцянкою зберегти середньорічні викиди на рівні базового 1990 року. Євросоюз зобов'язався скоротити емісію на 8%, країни Східної Європи і Прибалтики - в середньому настільки ж, Японія і Канада - на 6%.
І в позаминулому році в Копенгагені, а потім у 2010 у Канкуні (Мексика) напередодні кінця терміну дії Протоколу провідні країни світу почали переговори про посткіотські принципи, тобто про нову "кліматичну угоду". Розгорнулася досить гостра боротьба: і розвинені економіки (США, ЄС, Японія), і основні країни, що розвиваються, (БРІКС) прагнуть не зменшувати викиди газів і купувати в інших країн квоти, легалізуючи викиди. Мотиви зрозумілі: ніхто не хоче знижувати виробничу активність, тим більше в кризу. На додаткові інвестиції в очищення і уловлювання газів держави теж йдуть неохоче. Деякі уряди воліють просто не брати участь в Протоколі: так, Сполучені Штати підписали, але не ратифікували його. А у таких індустріальних держав, як Індія і Китай, немає зобов'язань зі скорочення емісії, оскільки за Кіото вони належать до країн, що розвиваються. І на тлі своїх високих показників промислового зростання самообмежуватися не мають наміру.
Підсумки саміту
Лобістське протистояння продовжилося і в 2011 році, і багато хто вважав, що ніякого рішення не буде і в Дурбані. Тим більше, що перед самітом західні кола заявили про небажання продовжувати кіотську систему.
І все ж вона продовжена. Експерти вважають, що Захід і БРІКС не змогли домовитися з принципових питань і відстрочили схвалення нової угоди. Одна з важливих суперечностей - чи стануть норми щодо зменшення газової емісії обов'язковими, чи залишаться де-юре рекомендаціями, як зараз. На обов'язковості наполягає, наприклад, Вашингтон, вимагаючи приєднання до Протоколу всіх найбільших країн, що розвиваються. І заявляючи, що з початком кризи всі впливові економіки стали активніше боротися за свої власні інтереси на шкоду міжнародним домовленостям, а значить, для їх дотримання потрібен більш жорсткий взаємний контроль.
Також сторони домовилися почати переговори щодо нового кліматичного договору, розповів перший заступник голови Держагентства екологічних інвестицій Іван Варга. Попередньо визначено, що посткіотська угода все ж таки стане обов'язковою для виконання. Документ намічено схвалити в 2015 році, вступ в силу очікується в 2020. Розширюється і кошик заборонених газів (шляхом поправки у додаток А): до 6 газів додається трифторид азоту - NF3, отруйна речовина, концентрація якої в атмосфері поки що мала, але швидко зростає.
Разом з тим РФ і Японія, які раніше звинуватили систему Протоколу в несправедливості (мовляв, вимоги до підписантів посилюються, але окремі великі країни взагалі не беруть участь), відмовилися від обмеження своїх викидів на продовжений період - формально не виходячи з договору. А от Канада таки вийшла, хоч і з обіцянкою підписати нову "велику" кліматичну угоду. За словами канадського міністра навколишнього середовища Пітера Кента, вихід з Кіотської системи заощадить для країни 13,6 млрд дол, які довелося б виплачувати як штрафи. І дозволить створити нові робочі місця, сприяючи зростанню економіки.
У пролонгований режим обмежень знову не увійшли США, КНР, Індія. Взагалі, аналітики відзначають, що в подовженому форматі братиме участь передусім Євросоюз. Немає рішення і про те, на скільки саме років продовжується Протокол; є 2 варіанти - на 5 і 8 років, остаточне рішення буде прийматися на саміті РКЗК в Катарі наприкінці 2012 року.
Міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський називає результати саміту перемогою для України, яка активно виступала за пролонгацію Кіотської системи і за те, щоб новий кліматичний договір став обов'язковим для учасників. Так, обов'язковість обмежень дозволить нашій країні продавати набагато більше квот, ніж раніше. "Крім того, ми домовилися про зняття обмежень, накладених РКЗК через його претензії до нашого кадастру викидів, поданого в цьому році вперше, - продовжив міністр. - Це можливо вже на початку 2012, і в будь-якому випадку офіційну заявку на відновлення в правах можна подавати не пізніше 6 лютого "(у жовтні секретаріат РКЗК тимчасово відсторонив Київ від участі в торгівлі квотами).
Ефект для України
Кіотський протокол має 2 типи основних інструментів ("механізмів гнучкості"). Перший - це проекти спільного впровадження (СВ) зі зниження викидів, реалізовані в одній з країн Додатку I повністю або частково за рахунок коштів іншої країни цього Додатка. Сюди входить і торгівля квотами, коли держави або окремі підприємства можуть продавати і купувати квоти на викиди парникових газів. Другий тип - проекти в країнах, що розвиваються, за рахунок інвестицій учасників Програми I.
Україна в останні роки стала одним з найважливіших світових продавців квот, зайнявши на осінь-2011 близько 56% ринку. "За час дії Протоколу країна реалізувала квот більш ніж на 300 млн євро, але це лише мала частина запасу, який у нас є. Адже за точку відліку взятий 1990 рік, а тоді вітчизняна індустрія працювала набагато активніше", - каже І. Варга. Якщо тоді УРСР викинула в атмосферу 980 млн тонн, то в 2010-11 роках це близько 400 млн тонн щорічно. І на сьогодні невикористана квота досягає 1,25 млрд тонн приблизно на 12 млрд дол.
Тому фахівці негативно оцінюють неучасть Японії в подовженому режимі Протоколу: ця країна поряд з ЄС була провідним покупцем українських квот. Не менш важлива для Києва позиція Росії, яка також виступає за всеосяжність і обов'язковість обмежень щодо викидів парникових газів, уточнює директор фонду Сarbon Investment Україна Віталій Федорченко. Крім того, саме РФ вимагає закріпити в нормах РКЗК особливий статус країн з перехідною економікою. Він вже введений, але перехідні держави (до яких належить і Україна) входять в Додаток 1 разом з розвиненими. Москва ж наполягає на окремій групі, яка може бути затверджена катарською конференцією.
За словами Варги, це відкриває доступ до нових джерел фінансування по лінії РКЗК. У Дурбані Росія, Україна, а також Білорусь і Казахстан виступили зі спільною заявою про те, що державам з перехідною економікою потрібен доступ до технологій, підвищення потенціалу і фінансових ресурсів для підтримки скорочення емісії та адаптації до зміни клімату, що дозволить рухатися до формування низьковуглецевих економік темпами, яких вимагає наука й очікує міжнародне співтовариство.
До 2020 року РКЗК має намір створити адаптаційний фонд Green Climate Fund, який буде щорічно направляти на енергозбереження в перехідних країнах близько 100 млрд дол. І Київ прагне отримати свою частку в цьому бюджеті. Тим більше, що його переговорні позиції після дипломатичного успіху в ПАР зміцнилися - і щодо пролонгації Протоколу, і за новою посткіотською угодою.
Галузеві вигоди
Якщо ж говорити про ПСО, то за рік по цій лінії Україна може отримати 25-30 млн євро, уточнюють в Держекоінвестицій. І припинення співпраці з РКЗК, скажімо, на два місяці призведе до затримки надходження 3-4 млн євро. Але це не більше ніж затримка, запевняють експерти, в цілому ж проекти тривають. І додають: в країні десятки затверджених ПСО з більш ніж 200 поданих на розгляд РКЗК.
Крім того, починаючи з 2010 року реалізується більше 360 проектів т.зв. "Зелених інвестицій" на загальну суму 785 млн грн. Тим самим, "кіотський" напрям досить важливий для вітчизняної промисловості. Причому найбільше за схемами РКЗК можуть отримати метгрупи, так як металургія - основний емітент парникових газів, розповів Мінпрому Злочевський. За його оцінкою, українські меткомпанії можуть залучати іноземні екологічні інвестиції за такими напрямами, як закриття мартенів, утилізація шахтного метану, отримання тепло- та електроенергії з відхідних газів (металургія і коксохімія), інші проекти енергоефективності.
Значну оптимізацію викидів приносить і освоєння нових марок сталі. Притому за рахунок продажу квот на парникові гази можна покрити від 5% (в області енергозбереження) до 100% (утилізація шахтного метану) капіталовкладень. Федорченко акцентує: кліматичні механізми привабливі для західних інвесторів і в кризу, адже натомість закордонні виробничники отримують різні послаблення від своїх урядів.
А значить, активна участь України в проектах РКЗК продовжиться. І в майбутньому здатна приносити країні сотні мільйонів гривень на рік інвестицій за програмами реконструкції промпідприємств - у рази більше, ніж зараз.
Андрій Боярунець
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
