999
Турецький гамбіт "Газпрому" ще не означає мат Україні
— Енергетика
"Газпром" офіційно заявив про те, що Анкара, після декількох років безуспішних переговорів, нарешті, дала "зелене світло" прокладці газопроводу "Південний потік" через виняткову економічну зону Туреччини. Хоча "Газпром" і не розкриває деталі підписаних угод, але абсолютно ясно, що мова йде про серйозні поступки Росії в питанні поставок газу в Туреччину. Все це нагадує шахову комбінацію під назвою гамбіт, коли один з гравців жертвує фігурою для досягнення якихось стратегічних переваг в партії.
В даному випадку основна вигода "Газпрому" проглядається на українському напрямку, а саме: в отриманні вбивчого аргументу в переговорах про створення СП з управління газотранспортною системою. Початок будівництва "Південного потоку" і вихід на проектну потужність прокачування "Північного потоку" в теорії може призвести до зниження обсягів транспортування російського газу в Європу через нашу ГТС до таких розмірів, які вже будуть не в змозі забезпечити її рентабельність. Однак українській владі не варто поспішати з визнанням своєї поразки і здавати газову трубу на російських умовах. Може виявитися, що турки грають свою власну партію, а "Газпром" намагається видати бажане за дійсне, не маючи насправді можливості поставити Україні мат...
"Південний" Туреччині не потрібен
Напередодні візиту глави "Газпрому" Олексія Міллера в турецьку столицю в ЗМІ широко розійшовся його коментар, в якому він вперше визнав, що доля проекту "Південний потік" повністю залежить від переговорів з Україною. З висловлювання глави російського концерну випливало, що якщо Москва і Київ домовляться про створення СП з управління українською газотранспортною системою, то від "Південного потоку" можуть взагалі відмовитися. І це після того, як в "Газпромі" не втомлювалися повторювати, що "Південний потік" є стратегічним проектом, і його реалізація буде здійснюватися, незалежно від результатів переговорів з Україною та іншими країнами-транзитерами газу. Здавалося, що українській владі дають недвозначний сигнал - Росія готова заморозити проект прокладки газопроводу по дну Чорного моря в обмін на газотранспортну систему України.
Але дозвіл на будівництво труби від турецької влади отримано, принаймні так трактує підписані в Анкарі документи Володимир Путін і керівництво "Газпрому", а значить Україні нічого не залишається, як викинути білий прапор і вже 15 січня під час чергового раунду переговорів погодитися на поставлені Москвою умови. Тобто, приступити до створення спільного підприємства з управління ГТС з "Газпромом". Але мова йде зовсім не про 50% акцій СП.
Коментуючи перебіг газових переговорів, прем'єр-міністр Микола Азаров визнав, що поступки, яких вимагає російська сторона за зниження ціни на газ, надто високі і неприйнятні для України. Він так і не уточнив, чого ж хочуть в Кремлі, але, схоже, що СП далеко не найжорсткіше з російських вимог. Як би там не було, а все йде до того, що зниження ціни на газ наступного року обійдеться Україні не дешевше, ніж 100-доларова знижка за результатами харківських угод 2010 року.
Між тим, на думку незалежного експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, щодо російсько-турецьких домовленостей стосовно "Південного потоку" поки рано робити остаточні оцінки. "Я як і раніше стверджую, що ніякої остаточної згоди Туреччини на будівництво газопроводу в її ексклюзивній економічній зоні не отримано. В якому форматі і якими словами був прописаний російсько-турецький меморандум про взаєморозуміння, поки ніхто не знає. Так, Туреччина могла дати згоду на будівництво газопроводу, але поки відповідний документ не буде опублікований і проаналізований Європейською комісією, говорити про конкретику не варто. Потрібно пам'ятати, що Росія хоче отримати статус ексклюзивного постачальника газу через "Південний потік", основним власником якого вона буде одночасно, а це суперечить Третьому енергетичного пакету європейського законодавства. Тому навіть якщо припустити, що дозвіл від Туреччини буде отримано, проект упреться в законодавство ЄС.
Не можна забувати і те, що турки чудово розуміють - ресурсна база "Південного потоку" знаходиться в тому ж каспійському басейні, на забезпечення транзиту газу з якого претендують вони самі. Як відомо, Туреччина дуже зацікавлена в реалізації спільного з Азербайджаном проекту з будівництва газопроводу Nabucco, який, пройшовши територією Туреччини, зв'яже азербайджанські газові родовища з Європою. Надання Росії дозволу на будівництво "Південного потоку" рівнозначно тому, що турки відмовляються претендувати на роль основного транзитера газу в чорноморському регіоні на користь Росії", - підкреслив експерт.
Нарбут вважає, що підписання Туреччиною будь-яких документів з РФ з приводу "Південного потоку" є тонкою політичною грою, яку веде Анкара. "У Туреччини є не тільки можливість, а й уміння вести таку гру з росіянами, відстоюючи власні інтереси в енергетиці", - вважає експерт. Він не відкидає, що турецька влада могла отримати від Росії серйозні преференції щодо умов поставок газу в 2012 році в обмін на декларацію своєї лояльності до "Південного потоку". При цьому обидві сторони прекрасно розуміють, що даний проект ніколи не буде реалізований, але ще на якийсь час залишиться козирем в російській газовій політиці.
Болгарський фактор
Але ж не тільки від Туреччини залежала доля "Південного потоку", важливу роль тут грала і позиція Болгарії, до узбережжя якої мала бути прокладена російська газова труба. Втягнути Софію в цей проект Москві теж було дуже не просто, проте в 2010 році уряд Болгарії всі таки оголосив "Південний потік" об'єктом національного значення. Можливо, тут взяли гору аргументи "Газпрому", який пророкував болгарам ключову роль у постачанні російського газу в країни Південної і Центральної Європи, а можливо, і інші фактори. Болгарія є для Росії зовсім не простим партнером в енергетичних питаннях. Зовсім недавно між Москвою і Софією виникли тертя у зв'язку з відмовою Болгарії брати участь в будівництві нафтопроводу "Бургас-Александруполіс". "Я поважаю пана Шматка (міністр енергетики РФ), я бажаю йому щасливого Різдва і Нового року. Але Росія не отримає від нас жодного лева за проект "Бургас-Александруполіс", - заявив прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов.
Нарбут переконаний, що Болгарія, як і Туреччина, теж веде свою гру з "Газпромом", домагаючись від росіян певних поступок в обмін на підтримку "Південного потоку". "Всі болгарсько-російські угоди щодо "Південного потоку" не більш ніж фантомні моменти, які свідчать тільки про те, що російський монополіст судорожно шукає ходи, які б дозволили йому довести до кінця гру, спрямовану на отримання контролю над українською ГТС", - вважає експерт.
Підсумовуючи, він ще раз звернув увагу на висловлювання Міллера, що доля "Південного потоку" прив'язана до переговорів з Україною. "Сьогодні є всі підстави вважати, що "бліц криг" "Газпрому" по встановленню контролю над українською ГТС провалився. Але для нас залишається проблемою відверто слабка гра українських переговірників і низька платоспроможність "Нафтогазу". Останній фактор призводить до того, що резерв газу, закачаний в українські підземні сховища, використовується значно швидшими темпами, ніж варто було б. В результаті, до кінця зими, коли температура може стати по-справжньому зимовою, в наших ПСГ залишиться занадто мало газу, щоб спокійно протистояти тому чи іншому варіанту тиску "Газпрому" , включаючи зниження обсягів поставок в Україну", - підкреслив експерт.
Газова труба не менш важливий символ влади, ніж президентська булава
Російські експерти давно переконували "Газпром" в тому, що реалізація проекту "Південний потік" втрачає всякий сенс, якщо вдасться домовитися з Україною про створення СП з управління ГТС. Але газовий монополіст залишався непохитним, стверджуючи, що в будь-якому випадку здійснить задумане, незважаючи на витрати. А вони, треба визнати, чималі навіть для "Газпрому". Тільки прокладка труби по дну Чорного моря оцінюється в 10 млрд. євро, а сухопутна частина газопроводу буде коштувати ще 20 млрд. євро. Знову-таки російські експерти відзначають, що навіть незважаючи на можливі витрати з модернізації української ГТС, вона залишається в рази вигідніша, ніж підводний газопровід. Але українська влада не перестає підігравати "Газпрому". Навіть Президент Віктор Янукович нещодавно визнав, що з введенням обхідних трубопроводів цінність нашої системи втрачається. Україні, за словами гаранта, не соромно повертатися до питання про створення газотранспортного консорціуму: "Замість шуму, який був про те, що це наше багатство, ми отримаємо металобрухт. Я не хочу, щоб наша ГТС була на узбіччі, відкинута і нікому не була потрібна", - заявив глава держави.
Але як резонно нагадує керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, за останні 20 років наша ГТС вже неодноразово перебувала на порозі здачі росіянам, але зробити останній крок керівництво України досі не наважилося. "Зараз українська влада перебуває практично в ситуації м'якої політичної ізоляції з боку Євросоюзу, що призвело до безмірного зростання апетитів російської сторони. Мова не йде про те, щоб на якихось паритетних засадах створювати газотранспортний консорціум, мова йде про те, що Росія хоче все і відразу. Навіть якщо зовні все буде оформлено в прийнятну для громадської думки упаковку, все одно будуть запущені механізми встановлення повного контролю "Газпрому" над газотранспортною системою України. Саме цей момент є стримуючим фактором, що не дозволяє зробити остаточний крок з української сторони. Всі розуміють, що справа не обмежиться сферою газової труби. Хоча ми і бачимо, що владна команда налаштована на здачу ГТС, але оскільки останнє слово залишається за Президентом, то залишається надія, що він не зробить цього кроку. Президент розуміє, що передача труби призведе до втрати ним більшої частини свого впливу на економічну і політичну ситуацію в країні. Це відбудеться не відразу, але через кілька років Москва свого доб'ється. Якщо ми зберегли нереформовану економіку з диспропорцією в бік важких галузей з високою енергоємністю, для яких частка газу в енергобалансі вдвічі більша, ніж у Європі, то у нас з цього випливає, що ГТС грає важливу роль не тільки в економіці, але і політиці. При цьому транзитна складова української труби не відіграє ключової ролі, набагато важливіше те, що контроль над українською ГТС дозволяє взяти в управління українські промислові активи", - підкреслює Гончар.
Як не крути, а добитися зниження ціни російського газу і одночасно зберегти контроль над власною ГТС Україні буде дуже тяжко. У бюджеті-2012 вже закладена середня ціна газу 416 дол. за тисячу кубометрів, що відповідає умовам чинних українсько-російських домовленостей. Чи витримає її українська економіка, не зрозуміло, все буде залежати від глибини рецесії в єврозоні та загальносвітових економічних процесів. Але здавати ГТС все одно не можна, якщо навіть росіяни розкреслити пунктирами обхідних газопроводів всю карту Європи. Продовжуючи використовувати шахову термінологію, можна сказати, що диспозиція, яка склалася в переговорах щодо газу між Києвом і Москвою, схожа на "вічний" шах. Тобто, "Газпром", звичайно, ставить нам один шах за іншим, але у нас всякий раз є можливість від нього піти, і так до нескінченності. Зазвичай подібні партії закінчуються нічиєю, головне зберігати витримку і не реагувати на всілякі виверти у вигляді "Південного потоку", який хоч і виглядає другим ферзем, здатним поставити мат, але насправді перебуває поза шаховою дошкою і навряд чи колись на неї потрапить.
Антон Лосєв
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
