688
2011: Люди року
І для України, і для світу 2011 рік виявився багатим на знакові події. Але підбивати підсумки року "Подробиці" вирішили з перерахування найбільш яскравих особистостей, завдяки вільній або мимовільній допомозі яких запам'ятається 2011-й: від спортсменів і політиків до "пересічних" громадян.
Чемпіон року
У 2010 році пілот команди Red Bull Себастьян Феттель став наймолодшим в історії чемпіоном "Формули-1". Але пригальмовувати на цьому досягненні гонщик не став, і 2011 рік став найяскравішим прикладом переконливого утримання позицій. Протягом року Феттель, якому 3 липня виповнилося двадцять чотири, із завидною регулярністю брав Гран-прі і бив рекорди за рекордами - і особисті, і в історії "Формули-1" в цілому. Рекорд з кіл лідирування, рекорд з поулів, наймолодший "Великий шолом" (лідирування від старту до фінішу), низка інших досягнень - в сезоні 2011 Себастьян Феттель з 11 виграними гонками завоював чемпіонство достроково. І тим самим знову побив рекорд, ставши наймолодшим в історії дворазовим чемпіоном в історії "Формули". Не дивно, що керівники команд визнали його пілотом року з помітним відривом від суперників. Примітно, але в рідній Німеччині Себастьян став лише "віце-спортсменом" року: успіх чемпіона НБА баскетболіста Дірка Новіцкі німців вразив більше.
Повернення року
З самого початку року 2011-й дав можливість у черговий раз перевірити на практиці принцип "Все нове - це добре забуте старе". У січні Сергій Мавроді запустив нову версію МММ. "Система абсолютно невразлива, непотоплювана, незнищенна, навіть якщо всі бояться, що зі мною щось зробить влада", - говорив про своє дітище один з найвідоміших засуджених шахраїв сучасності, про попередній успіх якого дещо завуальовано розповідає художній фільм, що вийшов цього ж року. Подальші події показали, що про сумний досвід 1990-х багато жителів СНД вже забули. Система, яку творець, не соромлячись, називає "пірамідою", за інформацією на офіційному сайті зібрала вже 10 мільйонів вкладників. Подібний сплеск народної активності бентежить можновладців - українських у тому числі. Діяльністю МММ-2011 зацікавився Антимонопольний комітет, занепокоєння з її приводу висловив прем'єр (після чого Мавроді подякував Миколі Азарову "за рекламу"), роботу подібних схем хочуть заборонити законодавчо. А люди тим часом продовжують надбудовувати "піраміду" своїми грошима.
Суддя року
Умовну номінацію "Суддя року" "Подробиці" вже вводили в 2010-му - тоді це горде звання завоював весь колектив КСУ відразу. Як виявилося, за минулий рік і значимість, і популярність людей у мантіях зросла настільки, що номінація ризикує стати постійною. Специфіка 2011-го була такою, що багато тих, хто цікавиться новинами, змогли запам'ятати, що КСУ очолює Анатолій Головін, що ВСУ ще недавно керував Василь Онопенко, що Юрія Луценка судить суддя Вовк, а апеляцію щодо "газової" справи розглядала колегія під керівництвом судді Ситайла. Але найвідомішим суддею року, схоже, стала ключова особа все тієї ж "газової" справи з боку Феміди. Ім'я та обличчя судді Печерського райсуду столиці Родіона Кірєєва, судячи з усього, тепер відоме куди більшій кількості людей, ніж можна було припустити ще на початку року. Порівняна молодість, небагатий кар'єрний досвід (всього лише три роки), постійні перепалки з підсудною, яка не бажала вставати, швидко прославили юного суддю в розпал літнього інформаційного затишшя. Та чи допоможе така слава Родіону Кірєєву надалі?..
Рокіровка року
Ключова для Росії подія намічена на 2012 рік. Але вже у вересні 2011-го одна заява вбила навіть подібність інтриги перед президентськими виборами. На з'їзді "Єдиної Росії" Дмитро Медведєв розповів, що він зжив у собі амбіції глави держави і висуватися на другий термін не має наміру. Таким чином третій похід Володимира Путіна (але тепер уже не на чотири роки, а на шість) в президенти виявився ближчим, ніж припускали аналітики кілька років тому. При цьому російське керівництво поки обіцяє зберегти звичний тандем - за Дмитром Анатолійовичем зарезервовано місце прем'єра. Поки ж, уже під кінець свого недовгого правління, Медведєв продовжує освоювати новітні технології і пропонує (або підтримує) законодавчі зміни. У нещодавньому посланні до Федеральних зборів Дмитро Медеведев розповів про плани повернути вибори губернаторів, спростити реєстрацію політичних партій та кандидатів у президенти. Але навіть якщо він встигне прийняти такі реформи, правити державою все одно належить не йому.
Втрата року
Однією з найбільш значущих подій року в IT-сфері стала зміна схеми керівництва корпорації Apple, яка цього року стала найдорожчою компанією світу з точки зору ринкової капіталізації і встигла презентувати нове покоління iPad. У серпні 2011-го Стів Джобс покинув пост генерального директора, але як і раніше впливав на справи компанії, будучи головою ради директорів. Однак кількома місяцями потому речення "Джобс пішов у відставку" втратило останнє слово. П'ятого жовтня 2011 р. Стівен Пол Джобс помер, програвши боротьбу з раком, про яку він згадував у своїй знаменитій промові в Стенфорді. Це була не єдина серйозна втрата в світі IT в 2011 році, але, напевно, найбільш знакова в масовому уявленні. Стів Джобс входить до числа людей, які зробили величезний вплив на сучасний постіндустріальний світ, і після його смерті Apple не планує здавати позиції. Але в першу чергу, його життя стало зразком "американської мрії" нового, інформаційного, покоління: "Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя чиїмсь чужим життям".
Партійна втрата року
2011 рік ознаменувався подальшим зміцненням правлячим табором вертикалі влади. Однак безхмарним повсякденне існування керівництва країни назвати складно: реформи не надто реформуються, народ обурюється, рейтинги падають, а до парламентських виборів залишилося не так вже й багато. У переддень цих самих виборів за зміненими правилами особливо чутливим стає "партійно-виборче" питання. Щодо цього ПР в 2011-му спіткала серйозна втрата: 17 серпня помер головний "кримчанин" - голова Ради міністрів АКР Василь Джарти. "Черговий" по президентських виборах на півострові донбасець Джарти помітно перетрусив керівні кадри, оточивши себе перевіреними вихідцями з (здебільшого) Макіївки і взяв віжки правління півостровом в жорсткі руки. Однак довести до кінця заплановане і успішно провести в Криму парламентську кампанію Василю Георгійовичу вже не судилося... Після деяких роздумів у листопаді "верхи" відрядили рятувати кримську ситуацію міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова, який вже працював в автономній республіці. Екс-глава МВС урочисто пообіцяв "продовжувати ту ж лінію, яку проводив мій попередник". Наскільки переконливо він це зробить, покаже час. І результати виборів, звісно.
Арештант року
Однією з найпомітніших подій 2010 року став арешт екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Незважаючи на те, що захист одного з лідерів опозиції неодноразово опротестовував тривале утримання підопічного в Лук'янівському СІЗО, вийти в 2011-му на свободу Юрію Віталійовичу так і не вдалося. Днями колишній головний міліціонер, який після місячної голодовки в очах Заходу перетворився на живе свідчення існування політичних переслідувань у нашій державі, "відзначив" річницю перебування під вартою. Заарештованим Юрій Луценко залишається незважаючи на те, що судовий процес проти нього виходить досить знаковим - з плином часу багато свідків або відмовляються від своїх попередніх свідчень, або прямо повідомляють, що на їхню думку злочином проступок екс-міністра не є. Сам же підсудний не втрачає бадьорості і розраховує впливати на політичну ситуацію. "(...)Я швидше за все буду бронепоїздом української опозиції, що стоять на запасних шляхах. Єдине, в чому можу запевнити, - моє слово буде почуте в будь-якому випадку", - говорить він у "свіжому" інтерв'ю.
Символ року
Навіть з урахуванням всієї складності ситуації Юрія Луценка, більшою мірою символом "непарламентських" методів боротьби з опонентами стала доля Юлії Тимошенко. Водоспад кримінальних справ, зокрема й забуті було правоохоронцями претензії часів діяльності корпорації "ЄЕСУ", арешт, семирічний вирок укупі з бажанням стягнути для "Нафтогазу" півтора мільярди збитків, загострення в ув'язненні проблем зі здоров'ям, ще арешт, провал апеляції - судові перипетії екс-прем'єра привернули загальну увагу і серйозно позначилися на зовнішньополітичних реаліях України-ЄС. "Символом проблеми" з правосуддям в Україні справу (або, вірніше, всі справи) Тимошенко називає Брюссель. І Юлія Володимирівна чим далі, тим серйозніше перетворюється на символ - особливостей вітчизняної юстиції, провалів в євроінтеграційних поривах України, проблемного існування вітчизняної опозиції. Але сама вона, швидше, воліла б бути діяльним політиком, ніж майже мовчазною іконою опору. Але її участь у майбутніх виборах залишається під великим питанням, навіть з урахуванням надії на європейський порятунок.
Розчарування року
Під час підсумкової прес-конференції, підбиваючи результати звітного періоду, Віктор Янукович назвав рік, що минає, "дуже насиченим", "непростим", але все-таки не позбавленим "позитиву". Пункт "непростий" мало у кого викликає порив заперечити (якщо тільки мова не заходить про ступінь м'якості формулювання). А от з приводу "насиченості" і "позитиву" з президентом погодяться далеко не всі українці. Відповідно до соцопитувань, шлях розвитку країни викликає нарікання у більшості громадян. Більше того, за даними опитування Центру Разумкова, 32,3 відсотка респондентів вважають політиком-"розчаруванням року" саме главу держави. За рік, що майже минув, керівництву країни, яка після конституційного "відкату назад" прямо асоціюється з гарантом, вдалося небагато. Реформи здебільшого обмежувалися напівзаходами (а те, що вдалося втілити в життя - перший етап пенсійної реформи, наприклад, - не викликало розуміння у широких верств населення). Протестна активність населення наростала. Опозиція безуспішно відбивалася від судових переслідувань. Знову повернулася до ладу риторика "Захід є захід, схід є схід", чому сприяв інцидент 9 травня у Львові. На зовнішньополітичній арені Україна отримувала розчарування за розчаруванням: ні Угоду про асоціацію з Євросоюзом не було парафовано, ні досягти помітного прогресу в "газових" відносинах з Росією в 2011-му не вдалося. І відповідальність за все це народ, схоже, готовий покласти на президента.
Герой року
Головною дійовою особою реальності-2011 з легкої руки журналу Time на вильоті року часто називають збірний досвід протестуючого: від двигунів "Арабської весни" до "окупантів" Уолл-Стріт і їхніх ідейних колег. У 2011 році протестні настрої росли і в Україні - причому наші співвітчизники від протестів з політичних і вузькопрофесійних (до яких із певною натяжкою можна назвати, наприклад, невдоволення студентів міністром освіти) мотивів у багатьох випадках перейшли до протестів соціального характеру. Працівники бюджетної сфери, пенсіонери, "афганці", "чорнобильці" - українці незадоволені рівнем соціального забезпечення. А певною узагальненою метафорою наростаючого обурення можна назвати зростання опору "жителів Донбасу". З героїв слабоцензурної "кричалки" футбольних фанатів донеччани досить швидко перетворилися на значущу силу соціальних протестів. Апофеозом невдоволення мешканців малої батьківщини значної частини нинішніх можновладців стала голодовка донецьких "чорнобильців" і штурм будівлі облради обуреними пенсіонерами з вилами. А найвідомішим "жителем Донбасу" в такому сенсі трагічна подія зробила співчуваючого "чорнобильцям" шахтаря Геннадія Конопльова, який помер під час знесення наметового містечка протестуючих. Смерть пенсіонера сколихнула Україну не стільки в соціальному відношенні, скільки в інформаційному, а влада все ж активніше пішла на співпрацю з окремою категорією пільговиків. А якої форми можуть набути (і чи набудуть) протести по-українськи, покаже вже наступний рік, який багато в чому буде обертатися навколо парламентських виборів і боротьби за голоси.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
