502
Транзит без гарантій
— Казна та Політика
В останніх числах грудня 2011 року Верховна Рада ратифікувала міжурядову угоду з Азербайджаном про розвиток співробітництва у сфері транспортування нафти. У ній вказані обсяги транзиту каспійської сировини через трубопроводи держкомпанії "Укртранснафта" - 20 млн тонн. Втім, ця угода не дає Києву жодних гарантій щодо завантаження.
Угода повинна дати надію фахівцям галузі, яка вже кілька років поспіль втрачає обсяги транспортування і скорочує прибуток. У 2010 році обсяги прокачування через Україну впали майже на 23%, в порівнянні з попереднім роком, до 29,8 млн тонн. Скоротився і транзит - на 30%, до 20 млн тонн. У 2011 тенденція збереглася - за 11 місяців падіння прокачування склало більше 12%, транзиту в західному напрямку - на ті ж 12% до 16,3 млн тонн. Тому в Укртранснафті раді кожному, хто пропонує транспортувати нафту через вітчизняні трубопроводи.
Із заявлених азербайджанцями 20 млн тонн близько 3 млн можуть закупити українські переробники: Кременчуцький (Полтавська обл.), Дрогобицький (Львівська обл.) і Надвірнянський (Івано-Франківська обл.) НПЗ. Усі заводи контролює група "Приват". Близько 10 млн тонн призначені для Білорусі. Решту азербайджанці хочуть транспортувати на НПЗ Чехії, Словаччини та Угорщини. Вихід на ринок Євросоюзу зі своїми нафтопродуктами - стратегічна мета Держнафтокомпанії Азербайджану (SOCAR), підконтрольної особисто президенту цієї країни Ільхаму Алієву.
Керівник Центру нафтових досліджень (Баку) Ільхам Шабан нагадав, що дочірня структура SOCAR - SOCAR Trading зі штаб-квартирою в Женеві в жовтні 2011 року уклала контракт про постачання 2,5 млн тонн нафти на НПЗ в Чехії. Цей обсяг повинен пройти транзитом через Україну. "Нафтопродукти компанія реалізує сама. Вона ж продає і нафтопродукти Мозирського (Гомельська обл., Білорусь) НПЗ", - відзначив пан Шабан у коментарі Мінпрому. Азербайджанський експерт додав, що міжурядова угода між Баку і Києвом не містить жодних зобов'язань власника ресурсу щодо обсягів прокачування. "Азербайджанська сторона заявляє про свою підтримку транспортування нафти в Україну і через Україну за допомогою комерційних угод. Якщо не буде цих угод, за це уряд Азербайджану не несе жодної відповідальності", - впевнений І. Шабан.
Екс-глава правління Укртранснафти Олександр Тодійчук зазначає традиційну схильність українського керівництва підписувати міжнародні угоди без зобов'язань з боку партнерів. Але на тлі стрімкого падіння обсягів транзиту нафти через Україну експерт вважає підписання та ратифікацію міжурядової угоди позитивним фактом. "Київ підтвердив, що для 20 млн тонн азербайджанської нафти в нашій системі зарезервовано місце", - сказав він у коментарі Мінпрому. І нагадав, що сьогодні нафтотранспортна система країни потужністю близько 60 млн тонн на рік працює на межі рентабельності.
На думку О. Тодійчука, однією з системних помилок в управлінні галуззю став реверс Придніпровських магістральних трубопроводів в 2009 році. Тоді за рішенням уряду на чолі з Юлією Тимошенко Придніпровські трубопроводи, що протягом десятиліть качали сировину з півночі на південь, були розвернуті заради того, щоб група "Приват" змогла отримувати азербайджанську нафту через Одеський порт для Кременчуцького НПЗ. "В результаті замість кількох мільйонів тонн російської нафти, яку транспортували на південь, ми отримали близько 1 млн тонн азербайджанської", - зазначив експерт.
Це рішення вітали політики з оточення Віктора Ющенка і сам тодішній Президент. Реверс піднесли як успіх в справі скорочення залежності від російських поставок. Успіх Привату, який отримав додаткове джерело сировини, обернувся різким подорожчанням транспортування для Одеського НПЗ, що належить російському Лукойлу. Найбільший акціонер компанії та її керівник Вагіт Алекперов навіть приїжджав до Києва, щоб домогтися скасування реверсу. Але йому відмовили. Постачати нафту на свій завод Лукойлу довелося по "Дружбі" до Бродів і далі, на південь до Одеси. Це істотно погіршило економіку переробки на підприємстві.
А влітку 2010 року Україна змінила напрямок транспортування у напрямку Одеса-Броди, азербайджанська нафта пішла на північ - на Мозирський НПЗ. Саме цей напрям передбачався при проектуванні і будівництві нафтопроводу Одеса-Броди. У поточному році обсяг транспортування азербайджанської нафти до Білорусі повинен скласти близько 4 млн тонн. У результаті Одеський НПЗ був зупинений через нерентабельну роботу в жовтні 2010.
Міжурядова угода України та Азербайджану з транспортування нафти має закріпити нинішню ситуацію в розподілі сировинних потоків між українськими НПЗ. В. Алекперов раніше заявляв про можливу передачу одеського підприємства в оренду. Тим часом зупинка НПЗ істотно погіршила економічні показники Одеської області. У зв'язку з цим перший віце-прем'єр Андрій Клюєв доручив профільному міністерству всіляко сприяти відновленню роботи Одеського заводу.
Але експерти все частіше говорять про можливий продаж підприємства. Серед потенційних покупців називають Приват і SOCAR. І. Шабан вважає, що Одеський НПЗ може бути цікавим азербайджанській компанії, яка прагне нарощувати свою присутність і в Євросоюзі, і в Україні. "SOCAR оголосила, що за 15 років хоче довести кількість своїх автозаправок в Україні до 1000. Не виключено, що можуть і НПЗ придбати", - зазначив він. О. Тодійчук не відкидає, що покупцем Одеського НПЗ може стати Ігор Коломойський. "Подейкують про їхні плани продати активи в українській нафтовій галузі. Щоб збільшити вартість пакета, було б логічно придбати і Одеський НПЗ", - сказав О. Тодійчук.
А колишній спеціальний уповноважений Президента України з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський вважає, що сьогодні немає реальних покупців на Одеський НПЗ. "В. Алекперов не стане продавати завод конкурентам, адже Лукойл залишається на роздрібному ринку нафтопродуктів нашої країни. А інших претендентів поки не видно", - відзначив Б. Соколовський. Найбільш імовірною він вважає передачу підприємства в оренду чи навіть консервацію заводу. Якщо це трапиться, Одеський стане другим після Херсонського (зупинений в 2005 році) НПЗ, який простоює.
Серед потенційних одержувачів азербайджанської сировини називають і підконтрольні Привату Дрогобицький і Надвірнянський заводи, які зачекалися давно обіцяної модернізації. Вихід світлих нафтопродуктів на цих підприємствах менше 70%. Обидва заводи проектувалися під переробку легкої карпатської нафти, і легка азербайджанська для них краща від російської суміші Юралс. Поки ж західноукраїнські заводи функціонують з перебоями, переробляючи невеликі обсяги нафти, видобуті у Львівській та Івано-Франківській областях. Причому продукція цих підприємств не відповідає європейським стандартам, які впроваджує й Україна.
Тому лобісти групи "Приват" регулярно продавлюють рішення уряду про спеціальний дозвіл для цих підприємств продавати некондиційні нафтопродукти. З урахуванням цих чинників плани з масштабної переробки порівняно дорогої азербайджанської нафти в Дрогобичі та Надвірній викликають сумніви.
Анвар Деркач
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
