8003
Як обдурюють на газі
— Енергетика
PR на газі
Всередині грудня світова преса зарясніла матеріалами на підтримку видобутку сланцевого газу. Практично одночасно свої дослідження представили авторитетні компанії Deloitte Center for Energy Solutions і Pricewaterhouse Coopers.
Перша опублікувала опитування, згідно з яким більшість американців вважають, що технологія гідророзриву - закачування в газоносний пласт суміші з води, піску і хімічних реактивів - несе більше вигод, ніж ризиків. Акцент в матеріалі робився на болючих для США темах створення нових робочих місць і пожвавлення економіки. Нібито все це, плюс високі зарплати, дасть сланцевий газ.
Практично такі ж тези намагається нав'язати суспільству Pricewaterhouse Coopers. За даними консалтингового агентства, дешевий сланець сприятиме створенню мільйона нових робочих місць в економіці до 2025 року. Аналітики обіцяють бум в металургії, хімії.
Причини цієї інформаційної кампанії лежать на поверхні. Дискусія про екологічну небезпеку видобутку сланцевого газу в Америці не вщухає. Яскравою ілюстрацією наслідків застосування гідророзриву став документальний фільм режисера Джоша Фокса Gasland, що вийшов на екрани в 2010 році. У ньому показано, як жителі містечка Димок в Пенсільванії підпалюють водопровідну воду, забруднену метаном через розробку родовища сланцевого газу, що проводиться неподалік.
Випадки зараження води реєструвалися в Колорадо, Техасі та Західній Вірджинії. Видобуток сланцю призупиняли в штатах Нью-Йорк, Пенсільванія і Нью-Джерсі, канадських провінціях Квебек і Альберта. Цього року американські вчені заявили про негативний вплив на здоров'я хімічних речовин, що використовуються в процесах гідророзриву.
Але ці чинники можна не враховувати, якщо мова йде про серйозні прибутки. Тому і використовують тему "сланцевого дива" для промивання мозків пересічних американців, і не тільки їх. США намагаються експортувати відповідну технологію в Європу. Крім економічної вигоди переслідуються і політичні цілі - знизити енергозалежність європейських країн від традиційних постачальників газу, в першу чергу, від Росії.
Сланцева ейфорія
У європейських країнах немає єдиної позиції щодо сланцевого газу. Французький сенат у цьому році заборонив використання технології гідророзриву. Всі дозволи на розробку нафтогазових родовищ цим способом, видані у Франції раніше, анульовані. У Великобританії восени компанія Cuadrilla Resources призупинила видобуток сланцю, що спричинив серію землетрусів в районі курортного міста Блекпул в графстві Ланкашир. У ЄС навіть готується проект директиви, яка може повністю заборонити видобуток природного газу з осадових гірських порід.
Держави, що більше піддаються американському впливу, продовжують перебувати в сланцевій ейфорії. Технологія їх обробки проста. Спочатку США повідомляють про величезні запаси сланцевого газу в країні, малюють картину повної енергетичної незалежності, американські компанії обіцяють сотні мільйонів доларів інвестицій. Але закінчиться все, швидше, банальним продажем технології та сервісних послуг.
Наприклад, у квітні цього року Управління енергетичної інформації США повідомило, що Польща володіє найбільшими в Європі технічно доступними ресурсами сланцевого газу - 5,3 трильйона кубометрів. Тобто теоретично Варшава забезпечена "блакитним паливом" на 300 років вперед. Вже продано понад 100 ліцензій на пошук і видобуток нетрадиційного газу, головним чином, американським компаніям. Однак оптимістичні прогнози поки не підтверджені.
Прем'єр Польщі Дональд Туск у вересні прогнозував початок промислового видобутку сланцю в 2014 році і повне забезпечення ним до 2035 року. Але головний геолог країни, заступник міністра у справах навколишнього середовища Хенрік Яцек Єзерський менш оптимістичний. Наприкінці листопада він заявив, що для точних прогнозів необхідно пробурити 300 свердловин, з яких є лише 11. "Щоб повною мірою експлуатувати той обсяг, який передбачається на польській території, буде потрібно 20-30 тис свердловин", - додав він.
У липні держсекретар США Гілларі Клінтон заявила про підтримку Литви в справі забезпечення енергетичної незалежності. Країна розглядала можливість імпорту зі США сланцевого газу. А вже в листопаді Вільнюс повідомив про плани оголосити в 2012 році міжнародний конкурс на пошук покладів сланцевих газів. "Виявилося", що їх потенційні запаси дозволять забезпечити економіку країни на 30-50 років.
У той же час багато експертів вважають, що Європі не вдасться повторити шлях США з промислового видобутку сланцю через суворі екологічні норми, великі витрати, відсутність технологій і ринку сервісних послуг з буріння, густоту населеності.
Український експеримент
Україна також потрапила під американські газові чари. Мабуть, у Києві забули про долю проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору. Цей маршрут активно лобіювали в свій час США. Але, незважаючи на всі обіцянки, каспійська нафта так і не потекла до Європи по трубопроводу Одеса-Броди.
Тепер Сполучені Штати просувають нову ідею. У лютому цього року Київ підписав меморандум, згідно з яким американці оцінять запаси нетрадиційного газу на українській території. Попередні цифри вражають: від 1,5 до 30 трлн кубометрів. Тобто при нинішніх обсягах імпорту вуглеводнів це 40 років повної газової автономії Києва. У вересні "Нафтогаз України" уклав з американською Halliburton договір про співпрацю, в тому числі і з розвідки сланців. Робляться оптимістичні прогнози, що вже через 5 років країна отримає перший такий газ в промислових обсягах. Хоча навіть досвід Польщі показує, що на це піде не менше 10 років.
Не варто забувати, що геологічні умови в Україні відрізняються від американських. Собівартість цього газу буде набагато вищою. Він буде обходитися дорожче від імпортного природного. На думку головного геолога представництва Shell в Україні Максима Вітика, "розмови про сланцевий газ - якась ейфорія, оскільки з 100% територій тільки 10% придатні для економічного видобутку".
Це підтверджує досвід компанії ТНК-ВР, яка на хвилі моди на сланець ще в жовтні 2010 року підписала з українським і російським урядами, а також з "Нафтогазом України" меморандум про співпрацю з розвідки і видобутку газу щільних пісковиків, але реально проект не зрушив з місця. Пояснюється все економічними причинами: пробурити свердловину для видобутку нетрадиційного газу коштує в 3-4 рази дорожче, а "працює" вона в 5 разів менше часу, ніж звичайна.
З таким розкладом неможливо заразити світ "сланцевою лихоманкою", тому і грають на емоціях держав і нафтових компаній, що спостерігають за стрімким зростанням цін на газ і таємно мріють отримати шматок газового пирога. В результаті дії урядів і бізнесу втрачають прив'язку до реальності. З'являються завищені очікування.
На жаль, жертвою газових інтриг світового рівня стала й Україна. У результаті замість збільшення видобутку традиційного газу всі почали шукати щастя в сланці. Напевно, на переговорах з Росією про умови поставок газу в головах українських чиновників спливали мільярди кубометрів нетрадиційного газу. Можливо, тому Києву та Москві так і не вдалося домовитися.
Як наслідок парламент України схвалив бюджет на 2012 рік з ціною газу 416 дол за тисячу кубометрів, у порівнянні з 165 дол, які сплачуватиме в 2012 році сусідня Білорусь, а американська економіка залишиться однією з найбільш конкурентоспроможних у світі.
За матеріалами:
Поділитися новиною
