62
Середньовічні лицарі теж страждали від посттравматичного розладу
Середньовічні лицарі, так само як і сучасні військові, які побували в гарячих точках, страждали від посттравматичного стресового розладу.
До такого висновку дійшов фахівець з історії середніх віків Томас Хебель-Хольм з Копенгагенського університету (Данія).
Як відомо, медична наука з часів війни у В'єтнамі визнала існування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), з яким бійці повертаються з війни. Це змусило дослідників по-новому поглянути на давні тексти і побачити в них все ті ж відчай, страх, почуття безпорадності, з якими стикаються сучасні воїни, повідомляє compulenta.ru.
"Мене трохи дратують розмови про те, що середні віки були наповнені жорстокими і безглуздими головорізами, які тільки й робили, що воювали, - заявив Хебель-Хольм, - Я намагаюся змалювати справжній портрет людини того часу. Наскільки можна судити, насправді це були такі ж люди, як ви і я".
За словами психологів, на війні люди стикаються з величезним напруженням, яке здатне призвести до зниження психологічного імунітету і тривожних розладів. Останнє передбачає неконтрольований інтенсивний стрес, що супроводжується жахливими спогадами, нічними кошмарами, депресією і гіперактивністю. Говорячи про стародавніх воїнів, варто додати до цього відсутність того комфорту, яким забезпечена армія сучасної розвиненої держави.
Дослідник сконцентрувався на трьох документах XIV століття, складених французьким лицарем Жоффруа де Шарні, дипломатом і радником короля Іоанна II. Ніхто не знає напевно, чому ця людина написала "Книгу лицарства", "Питання щодо поєдинків, турнірів і воєн" та інші тексти. Ймовірно, французька влада намагалася скласти ідеологічну програму свого лицарства, щоб не поступатися в цьому Англії.
Ці тексти ретельно вивчені, але Хебель-Хольм перший поглянув на них крізь призму сучасної військової психології. Інтерпретувати таким чином культуру старих часів, звичайно, нелегко (особливо враховуючи її високорелігійний характер), але декілька характерних прикладів фахівець таки знайшов.
Шарні писав, наприклад: "Той, хто вибрав цю царину! Будь готовий переносити спеку, голод і важку працю, спати мало і завжди бути напоготові. І втрачати сили, і спати на землі - тільки для того, щоб тебе розбудили найгрубішим чином. І зробити з цим ти нічого не зможеш. Тобі належить щоразу приходити в жах, побачивши ворога, який мчить на тебе з виставленими списами і оголеними мечами. Болти і стріли обрушаться на тебе дощем, і ти не будеш знати, як захиститися від них. Ти будеш бачити, як люди вбивають одне одного, біжать, вмирають, стають бранцями. Перед тобою будуть лежати тіла друзів. Якщо твій кінь ще живий і жвавий, ти зможеш врятуватися - і знайти безчестя. Але якщо ти залишився - тобі уготована вічна слава. Ми мусимо назвати великим мучеником того, хто обрав себе для цієї роботи?"
Сам Шарні не являє ознак психологічної нестійкості, але постійно побоюється за душевне здоров'я своїх побратимів.
Річард Каюпер з Рочестерського університету (США), який займався перекладом "Книги лицарства", зазначив, що в оповіданнях тих часів дійсно багато важких деталей. Хроністи, не соромлячись, описують, як воїнів вивертає навиворіт, як вони підтримують руками свої нутрощі, що вивалилися. Одна з історій оповідає, як лицар з Кастилії в першому ж своєму бою отримав арбалетним болтом в ніс. Інша розповідає про бійця, якому помахом меча розірвало рот. І при цьому - знову і знову - скарги на погану їжу, постійні незручності і невпинні сутички.
У той же час, як зазначив Каюпер, самі учасники описуваних подій не страждали на рефлексію, принаймні, в письмовому вигляді. Вони просто згадували, як все було, і давали поради новачкам. Тому аналізувати їх з точки зору ПТСР не зовсім коректно. Треба враховувати, що лицарі народжувалися в сім'ях, що належали до військової еліти. З раннього дитинства їм говорили, що бути воїном в ім'я Христа - найблагородніше заняття на світі. Вони не були цивільними, яких раптово викидало з комфортного життя в світ жорстокості і смерті, як сучасних солдат.
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
