1349
Бурий молодший брат
— Енергетика
У багатьох європейських країнах буре вугілля займає дуже гідне місце в національних енергобалансах. Але в Україні в минулому десятилітті його видобуток практично припинився. Правда, в 2011 р. упущення почали виправляти. У країні з'явилися нові проекти, що відроджують буровугільний промисел.
За оцінками Інституту загальної енергетики НАН України, вітчизняні розвідані запаси бурого вугілля (лігніту) становлять від 6 до 8 млрд тонн, з них 3,5 млрд тонн перебувають на балансі, а 1,4 млрд тонн придатні до видобутку відкритим способом. Основні поклади цього ресурсу зосереджені в Дніпровському басейні (насамперед район Олександрії на Кіровоградщині), проте є перспективні родовища і у Львівсько-Волинському басейні, і в інших регіонах. У 1990 році в Україні видобувалося понад 3,6 млн тонн бурого вугілля на рік. У 2008 цей показник впав практично до нуля. Тепер буровугільна галузь відроджується.
У країні склалася стійка думка, що при її величезних запасах кам'яного вугілля немає сенсу розмінюватися на лігніти, у яких нижча як теплотворність, так і вартість. Таким чином, щоб їх спалювати в тепловій енергетиці, необхідно дообладнати існуючі ТЕЦ. А щоб заробити на бурому вугіллі, доведеться попітніти набагато сильніше, адже ціни на нього значно нижчі, ніж на традиційну кам'яновугільну продукцію (сьогодні це приблизно 288 грн./CPT за буре вугілля проти 700-800 грн./CPT за енергетичне вугілля марок Г, Д, Р).
Європейська практика, правда, такі стереотипи давно зруйнувала. Частка електроенергії, отриманої з бурого вугілля, становить 30-35% в Румунії, Іспанії, Угорщини і понад 50% - у Греції та Німеччини. Німці в кінці минулого століття побудували два великі енергоблоки (на 800 МВт і 930 МВт), що працюють виключно на лігніт. Подібні блоки, хоча і менші, працюють також в інших державах ЄС. У сусідній Польщі, наприклад, 5 теплових електростанцій побудовано в безпосередній близькості від буровугільних розрізів. Спільно вони споживають до 50-70 тис. тонн цих вугілля на добу.
Але найпоширеніша практика - це змішування лігніту з більш теплотворними паливом, тобто з тим же енергетичним вугіллям. Українські електростанції пробували працювати на такій суміші, але позитивним цей досвід не назвеш. Хоча в 1998-2002 роках Ладижинська ТЕС іноді отримувала до 30 тис. тонн рядового бурого вугілля на місяць. Воно спалювалося разом з 20% газового вугілля, але все одно вологість бурого компонента перевищувала сушильну продуктивність млинів станції. Тому незабаром від нього відмовились. Досвід поставки на Вуглегорську ТЕС сумішей рядового бурого вугілля з вугіллям марок Г і Ж знову ж таки не отримав розвитку через дорожнечу останнього, вологість суміші в цілому (більше 18%) і низьку калорійність (менше 4200 ккал/кг).
Директор Енергетичної інвестиційної компанії (ЕІК) Василь Терещенко стверджує, що всі ці проблеми можна вирішити. Просто в минулому суміші для ТЕС готували з недостатнім урахуванням їх експлуатаційних вимог і без рекомендацій профільних інститутів. Зі свого боку ЕІК (найбільший на сьогодні видобувач лігнітів в Україні, що охоплює 90% частку цього ринку) пропонує новий рецепт "коктейлю" з кам'яновугільного концентрату і попередньо підсушеного на ЦЗФ бурого вугілля в пропорції 60:40. За словами В.Терещенка, ця суміш на 250-300 грн. дешевша від вугілля газової групи і в той же час вона відповідає запитам теплових електростанцій. Зараз пропозиція знаходиться на вивченні Міненерговугілля. Хоча, можливо, після приватизації генеруючих компаній є сенс говорити вже з їх власниками.
У затвердженій ще в 2008 році модернізаційній програмі компанії "Західенерго" передбачалася низка заходів, спрямованих на застосування бурого вугілля. Зокрема, встановлення нових кульових млинів польського виробництва на Добротвірській ТЕС, масштабна реконструкція одного з блоків Бурштинської ТЕС і т.п. Однак через фінансові причини програму не довели до логічного фіналу. Зате новий котел, здатний ефективно спалювати навіть низькосортне вугілля, введений нещодавно в експлуатацію на Старобешівській ТЕС. Тепер вона входить до числа потенційних клієнтів українських видобувачів бурого вугілля. Час від часу в Міненерговугілля виникає ідея побудови цілком нової електростанції виключно під буре вугілля на одному з розрізів Олександрії. Але таке задоволення далеко не кожному по кишені. Згідно з підрахунками згадуваного вже Інституту загальної енергетики спорудження подібної ТЕС потужністю 200 МВт потягне за нинішніми цінами на 2-3 млрд грн.
В результаті компанії, що видобувають буре вугілля в Україні, орієнтуються поки на експорт. Західним покупцям економічно вигідно своє власне буре вугілля розбавляти таким же, але українським, і вже цю суміш поставляти енергетикам - дешевше виходить. Приміром, для Словаччини ввозити буре вугілля з України приблизно вдвічі дешевше, ніж з Чехії. Навіть якщо робити знижку на те, що у вітчизняного лігніту трохи нижче теплотворення і вищий вміст сірки, шкурка варта вичинки. Тим більше що відмовлятися від імпорту бурого вугілля Словаччина ніяк не збирається. Ця країна споживає близько 3 млн тонн буровугільного палива на рік, з них 20% - закордонного походження. Зайняти цю нішу, хоча б частково витіснивши звідти чеські і польські поставки, - мета для українських вугільників цілком реальна.
У 2011 році після трирічної перерви відновилися і постачання українського бурого вугілля до Угорщини. Але, схоже, ринками сусідніх країн даний енергоресурс не обмежиться. Все більше інтересу до нього проявляють китайські корпорації. Причому інтерес цей непідробний. У 2011 гості з Піднебесної відвідали два основні регіони України, де видобувається буре вугілля. Так, у листопаді делегація корпорації China Coal підписала меморандум про співробітництво в цій сфері з керівництвом Кіровоградської області, а влітку представники іншої держкорпорації Tian Di вивчали буровугільні перспективи Львівсько-Волинського басейну. Побаченим китайці залишилися задоволені, оскільки висловили готовність інвестувати кошти в будівництво нових шахт і розрізів з видобутку лігніту. У кожному випадку йдеться про капіталовкладення в розмірі 400-500 млн дол. Та поки що все буровугільне відродження тягне на собі вітчизняний капітал.
На Кіровоградщині Енергетична інвестиційна компанія розробляє одну з ділянок Олександрійського родовища бурого вугілля, найбільшого в Україні. Незважаючи на те що воно дуже швидко освоювалося в 1960 роки, його запаси все ще становлять 485 млн тонн, з них 63 млн тонн - для відкритих розробок. На заході України в експлуатації сьогодні знаходиться родовище бурого вугілля біля села Іллінці, яке освоює однойменне ТОВ. У недалекому майбутньому ряди вітчизняних буровугільних регіонів повинна поповнити й Черкаська область. У 2012 тут стартує розробка Мокрокалигорського родовища біля міста Ватутіне. Його балансові запаси оцінюються в 7,8 млн тонн. За рік воно здатне видавати від 300 до 600 тис. тонн бурого вугілля. Але це в потенціалі.
У поточному році національний обсяг видобутку бурого вугілля складе близько 50 тис. тонн. У 2012 р., за прогнозами ЕІК, він може подвоїтися, а в 2013 - досягти рівня в 300 тис. тонн річних. Хоча навіть ця цифра дуже мала для такої країни, як Україна. Буре вугілля у нас ніяк не позбудеться іміджу молодшого, до того ж не зовсім розторопного брата. Сприймати його як серйозного енергоносія не звикли. І навіть газово-цінові кризи і брак традиційного вугілля, що періодично виникає в країні, поки подолати це упередження не зуміли. Хоча в багатьох країнах, багатих одночасно і на чорне, і на буре вугіллям, обидва ці ресурси прекрасно уживаються один з одним і однаково улюблені енергетиками. Як, наприклад, у Польщі, Чехії чи Німеччині.
Олег Дорожовець
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
Також за темою
Для опалювального сезону Україні потрібно ще до 1 млрд доларів на газ — Reuters
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
Україна з 1 жовтня обмежить імпорт індійського пального
